Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
25
червня
Випуск
№ 1325 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

А той третій празник – Святе Водохреще [Випуск № 1206]

19 січня — Хрещення Господнє — третє і завершальне велике свято Різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреще.

Свято Водохреща має й іншу назву — Богоявлення. Святкувати Богоявлення християни почали ще з апостольських часів. Збереглося свідчення святителя Климента Олександрійського від II століття про нічне пильнування, яке вчиняється перед святом Водохреща Господнього. Починаючи з III століття, Григорій Чудотворець, мученик Іполит і всі великі отці Церкви проводили в день свята особливі розмови з паствою, у яких роз’яснювали його зміст.
Опівночі перед Водохрещем вода в ріках хвилюється. І вважалося, що  набрана з річки опівночі перед Водохрещем вода — цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби.
Ще за тиждень перед Водохрещем колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі — «спеціалісти»  —прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест. Вранці  ж 19 січня у церкві відбувалося Богослужіння. Після нього весь народ ішов процесією на річку до хреста.
До річки на Водохреще йшли всі: старі, молоді і діти. Кожен ніс із собою пляшку або глечик на воду. Після недовгої відправи священик занурював в ополонку хрест і освячував воду. Тоді вже можна  підходити до ополонки і набирати у свій посуд воду.
Всі, хто приїздив на «Йордан» кіньми — чи то верхи, чи то саньми — набирали відрами з ополонки воду і напували своїх коней — «щоб хвороби не боялися та міцніші були».
Навіть і сьогодні цю воду бережуть цілий рік, ласкаво називаючи «водичкою-йорданичкою». Нею  скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі.
І що цікаво, незрозумілим залишається той факт, як свячена йорданська вода не псується, може довго зберігатися. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду. Проте ця думка є помилковою, оскільки не завжди у воду занурюють срібний хрест, а використовують дерев’яний чи з будь-якого металу, а вода все одно роками не псується.
Тож не забудьте і ви набрати собі цієї цілющої води. І нехай у вашій хаті панує добро і щастя! Зі святом!

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.