Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
19
листопада
Випуск
№ 1346 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Волинська рапсодія Йосипа Пацули [Випуск № 1206]

Десять років тому Волинська земля прийняла у своє лоно Йосипа Пацулу – одного з найдостойніших своїх синів. Саме тут, у Рівному, серці Волині, розцвів і повною мірою проявився його небуденний талант педагога, науковця,історика за покликанням, громадського діяча. 
Йосип Пацула -  автор багатьох підручників для студентів і викладачів вищих навчальних закладів, знаний публіцист, кандидат педагогічних наук, член правління обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка, перший голова Конгресу інтелігенції Рівненщини, щирий патріот рідної України.
Саме Велика Волинь стала об’єктом досліджень і творчих пошуків на все життя. Публікації Йосипа Пацули присвячувались висвітленню героїчних, малодосліджених, або й викривлених радянською історіографією сторінок діяльності УПА   (особливо в газеті «Волинь», «Сім днів» та інших), виступи на наукових конференціях та численних мітингах біля меморіалів, могил загиблих вояків УПА; розстріляних енкаведистами інтелігентів та священиків у тюрмах Рівного, Дубна, Луцька та ін. Чи не першим на Рівненщині пан Йосип заговорив про наслідки терактів співробітника НКГБ, терориста Миколи Кузнєцова для жителів Волині, мав відношення до розвінчання культу цього «героя». До речі, виступав в ролі громадського захисника хлопців на суді у Сарнах, яким інкримінували знесення пам’ятника цьому катові українського народу у с. Кузьмівка. 
Йосип Михайлович причетний в найбільшій мірі до публікації списків рівненських патріотів-інтелігентів, розстріляних в тюрмах Рівного у 1943 та 44 роках. Багато людей після виходу в світ цієї інформації в книгах «Рівненський мартиролог сорок третього» та «Рівненський мартиролог сорок четвертого» відшукали своїх родичів, знайомих, яких вважали безвісти пропавшими. Взагалі, він завжди тягнувся до сімей учасників українського збройного підпілля, листувався з ними та мав цікаві зустрічі та свідчення від них. Разом із Василем Червонієм, пан Йосип був організатором таких патріотичних акцій, як «Громадсько-патріотичні слухання про злочини КПСС  на Волині», різноманітних заходів, присвячених подіям насильницького виселення українців зі своїх історичних земель в Польщі (операція "Вісла"), масових депортацій українців до Сибіру.  Ним було запропоновано закласти камінь майбутньої церкви Сорока Мучеників Севастійських, що на вул. Степана Бандери на місці розстрілів і спалення української інтелігенції внаслідок спланованих  провокацій того ж таки Кузнєцова. Не можна було уявити щорічну панахиду на цьому місці без виступу після неї Йосипа Михайловича.
Ось лише невеликий перелік тем і публікацій, які з нетерпінням чекали читачі газети «Волинь» впродовж багатьох років. «Злочини більшовизму на Рівненщині (1939-1941), Жертви червоно – коричневого терору»; «Пішли визволителі – прийшли рятівники»; «Провокації терориста Кузнєцова», «Героїзм у злочині»; «Від Нюрнбергу-1 до Нюрнбергу-2», «Тернистий шлях служіння Богові та Україні» (про трагічну долю священиків Волині); «На нашій, не своїй землі…» (про депортації українців); «За що і проти кого боролись волиняки у Другій світовій війні»; «Українська Сибіріада», «Українські євреї чи євреї з України?»; «Завершальний етап в історії волинських німців (1939-1944); «Мобілізовані у сорок четвертому», «Війна на три фронти» (Антифашистський рух опору на Волині) та багато інших.
Працюючи завідувачем кафедри в інституті Водного господарства, виховував молодь в дусі патріотизму до своєї Вітчизни - України. Активно долучався до впровадження української мови у вузівське життя. Очолюючи чи не найбільшу у вузі кафедру, зумів згуртувати навколо себе колектив викладачів, був новатором у педагогіці та мовознавстві, дбав про науковий ріст молодих викладачів кафедри. 
Останні роки життя Йосип Пацула працював у Рівненському інституті слов’янознавства та Рівненському Гуманітарному університеті. На цей період припадає розквіт його громадянської діяльності, а також величезна науково-методична робота. 
Впродовж семи років поєднував роботу у вузі із викладанням курсів англійської мови та психології для семінаристів Рівненської духовної семінарії. Не раз його спілкування із майбутніми священиками переростало у дискусії та цікаві бесіди. Не один із них досі пам’ятає свого надзвичайно доброго і водночас вимогливого викладача з академічним інтелектом. І дійсно, важко було знайти галузь суспільного життя, історії та літератури, про яку п. Йосип не міг би говорити. Про нього справедливо говорили: "Людина енциклопедичних знань". Він володів п’ятьма мовами - українською, російською, англійською, німецькою, польською. Тому для своїх публікацій часто використовував іншомовні джерела.
Йосип Михайлович був справжнім чоловіком із сміливими вчинками. Взяти, хоча би, історію із його підписом під закликом до студентів не піддаватися тиску і не голосувати за Януковича у 2004 році (заява відомих людей Рівненщини була надрукована у газеті «Волинь»). Чого вартувала Йосипу та його сім’ї така сміливість, добре знають рідні та близькі. 
Взагалі, вся його громадська діяльність була ніби на передньому фарватері подій. Доречно сказати, що мав пан Пацула якийсь дар пророцтва, бачив події на десятки років наперед, передбачав розвал СРСР. Аналізуючи історичні відносини двох «братніх» народів, завжди говорив про підступний і провокативний характер Росії. І завжди підтверджував це численними фактами з вітчизняних та зарубіжних архівних документів, свідчень учасників подій. Ніколи не був голослівним і популістським. За кожною наведеною ним цифрою стояла довідка чи факт. Працівники архіву добре пам’ятають цього надзвичайно інтелігентного та дотепного чоловіка, який просиджував за документами багато часу. 
 За життя не було видано жодної книги. Декілька років в обласній адміністра-ції лежала заявка на книгу, але у тодішньої влади не було для цього грошей. Не та тематика… Після смерті полум’яного патріота за кошти, які відшукав Василь Червоній, було видано книгу «Волинь – мій біль, моя надія». Редагував видання Євген Шморгун. І як обіцяв на могилі пана Йосипа Василь Червоній, книга побачила світ до сороковин смерті у Рівненському видавництві «Азалія». 
Але в книзі вміщено, на думку дочки Ольги, приблизно десята, а можливо й менша частина творчого доробку Йосипа Пацули. Бережуть у сімейному архіві дружина та діти газетні публікації, рукописи, фотографії, листи,методичні матеріали. Однак час бере своє, матеріали старіють, жовкне папір. Тому два роки тому дочка Ольга розпочала роботу над створенням блогу статей та матеріалів про життя Йосипа Пацули «В пам'ять про батька» (http://goo.gl/KMUBO8), куди поступово викладає усі публікації та фотоматеріали. 
«Сьогодні у Йосипа Пацули вже троє внуків та четверо правнуків. Хто зна,  можливо, хтось із нащадків тата перейматиметься історією рідної України, зокрема Волині так, як іхній славний дід та прадід,  і продовжуватиме його справу. А тому хочу залишити в блозі все, що написав для людей Йосип Пацула, та історію його життя», - зазначає Ольга.
Йосип Михайлович залишив цей світ 24 грудня 2004 року, рівно за місяць до свого 70-річчя. Цього року, 24 січня, сім’я Йосипа Пацули та всі, хто його пам’ятає, відзначатимуть 80-річчя від дня народження. 

Голова Конгресу інтелігенції Рівненщини Іван кур’янік,
Голова Конгресу інтелігенції Березнівщини Алла куц

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.