Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

ГОЛОДОМОР ЯК РЕАКЦІЯ НА МІЛЬЙОННИЙ СЕЛЯНСЬКИЙ «МАЙДАН» ПОЧАТКУ 1930-Х [Випуск № 1200]

Українське село стояло на порозі нової бурі. Другий масовий вихід із колективів зводив нанівець грандіозні сталінські плани. Побоюючись «втратити Україну», Сталін приймає рішення про розправу з бунтівниками на місці. Прихильники "твердої руки", ностальгуючи за сталінським порядком, здебільшого сприймають тогочасне суспільне буття через бадьору картинку радянського агітпропу. Насправді, на початку 1930 років становлення тоталітарної імперії опинилося перед загрозою.
На заваді амбітним планам Сталіна встала Україна.
Нині українці, орудуючи бруківкою і "коктейлями Молотова", зруйнували путінські стратегії нового "перевидання" Російської імперії. Тоді – озброєні палицями та обрізами українські селяни поставили під сумнів можливість успішного втілення сталінського імперського проекту.
Сталін спровокував грандіозний хаос і спалах насилля в Україні. Перш ніж комуністичному режиму вдалося упокорити край - козацька земля вибухнула повстанням.
Більшовицькою відповіддю на збурення українського села стала грандіозна за масштабами та цинізмом каральна акція.
Вочевидь, Україні, як європейській житниці, у сталінських модернізаційних планах відводилася особлива роль – від неї, як і сьогодні, залежав успіх усього неоімперського проекту.
І саме у цій ключовій для СССР республіці після початку суцільної колективізації "щось пішло не так". Події в українському селі не лише ставили під сумнів результати колективізації - відбувалася стрімка делегітимізація державної влади. Такі насправді надвисокі ставки у цій грі зумовили неймовірну жорстокість фіналу.

"Майдан" 1930 року

Відповіддю на суцільну колективізацію, розкуркулення та закриття церков стали наймасовіші й найтриваліші селянські заворушення в Україні, що розпочалися у 20-х числах лютого.  
Особливого розмаху антиколгоспні виступи та антирадянські повстання набули на Східній Волині та Поділлі, де повсталим селянам вдалося взяти під контроль навіть деякі райцентри.
Першою піднялась прикордонна Шепетівська округа. На початку березня заступник голови ГПУ УССР К. Карлсон повідомляє, що на ділянках Славутського та Ямпільського прикордонних загонів групи селян від 300 до 500 чоловік, озброєні палицями, вилами, сокирами, часом і вогнепальною зброєю, "не зважаючи на погрози застосування кулеметного вогню, нападають на прикордонників".
У Теофіпольському районі звичайні заворушення переросли у повстанський рух. Селянські загони впродовж 3-4 днів кількісно зросли з 30 до 200–300 чоловік.
Згодом було захоплено районний центр Гриців. За визнанням голови ГПУ УССР В. Балицького, радянському активу Шепетівщини вдалося втриматися лише в окремих селах.
Антирадянське селянське повстання охопило Любарський та Янушпільський райони сусідньої Бердичівської округи. Півтори тисячі селян захопили Любар, витіснивши з райцентру загін міліції.
Після ліквідації радянської влади у містечку, повстання перекинулось на навколишні села. Найбільшого розмаху воно набуло 3-5 березня, коли селяни заволодівши колгоспними кіньми й озброївшись вилами, мисливськими рушницями, обрізами та гвинтівками, стали вбивати комсомольців, та партійців.
Лише у Любарському районі під час заворушень було ліквідовано 29 органів совєтської влади.
У середині березня селянські заворушення і збройні виступи, охопили 16 округ прикордонної зони.
У Тульчинській, Могилівській та Вінницькій округах хвилювання охопили 343 сільради; в 73 селах було ліквідовано радянську владу, відбулося понад 80 збройних виступів.
У звільнених від радянської влади селах обирали старост. У Бершадському, Джулинському, Ольгопільському, Ободівському районах Тульчинської округи селяни виступали під самостійницькими гаслами, виконували національний гімн.
Кілька тисяч селян увійшли до районного центру Шаргород Могилівської округи і вчинили розправу над комуністами та місцевим партгоспактивом. Більшість колгоспів ліквідували.
Ситуацію у Тульчинській окрузі Сталін відстежував особисто. В листі до секретаря ЦК КП(б)У Станіслава Косіора від 19 березня "головний чекіст" республіки Всеволод Балицький пише: "Тепер тов. Леплевський передав мені, що Сталін пропонує прийняти більш рішучі заходи щодо Тульчинської округи, а також стосовно усіляких хвилювань, що знову виникають і вказав на те, щоб я не промови проголошував, а діяв рішучіше…"
25 березня нарком Робітничо-селянської інспекції СССР  Григорій  Орджонікідзе описує ситуацію у Тульчинській, Шепетівській та Могилівській округах: "Повстання придушене силою, пущено у хід кулемети, а у деяких місцях гармати… У інших районах (Коростенському, Вінницькому, Криворізькому, Харківському, Мелітопольському) такі ж бунти".
Водночас запалав повстаннями Південь. Керувати придушенням селянських заворушень на Одещині, що охопили Червоноповстанський, Фрідріх-Енгельсівський, Фрунзівський та Благоївський райони, прибув сам В. Балицький.
Повстання поступово охоплювали Схід, просуваючись до радянської столиці – Харкова.
Наприкінці лютого у селах Кругле, Коноплянівка та Дем’янівка Старобільської округи зорганізувався селянський загін з 150-200 чоловік. Повстанці виступили під гаслом: "Геть радянську владу, хай живе Народна Воля".
Особливою гостротою відзначалися заворушення у Сумській окрузі. Збройним опором супроводжувалися масові селянські виступи і у низці сіл Тернівського району. Справжні бої з загонами міліції відбулися у селах Дмитрівка та Суховерхівка та слободі Супрунівка.
Упродовж березня на Роменщині діяв селянський повстанський загін чисельністю до 20 чоловік, озброєних гвинтівками та дробовиками. Цей загін був пов’язаний з селянською повстанською організацією отамана Луки Клітки, що діяла території Роменської та Прилуцької округ під гаслами відновлення УНР. Збройні сутички з загонами ДПУ на Роменщині тривали до кінця липня.
Вже після повідомлення ГПУ про "заспокоєння практично по всій Україні", на початку квітня вибухає масштабне Павлоградське повстання на Дніпропетровщині, в результаті якого загинуло 30 представників радянської влади та активу.
Пік заворушень та збройних повстань припадає на березень 1930 р.
У березні 1930 р. в Україні відбулося 2945 масових селянських виступів з 6528 по СССР (45%), при тому, що в Україні проживала лише п’ята частина населення СССР.
У результаті безпрецедентного селянського опору суцільна колективізація в УССР була зірвана, станом на 20 вересня 1930 р. у колгоспах лишалося 26,6% господарств.  
Проте для українського села ця перемога стала пірровою (до 150 тис. депортованих "куркулів" та понад 170 тис. засуджених за "злочини на селі").

1931 рік. Компроміс із дияволом

Тимчасовим згасанням протестного потенціалу в Україні вміло скористалося більшовицьке керівництво. Врахувавши невдалий досвід колективізації перших місяців 1930 р., було перенесено основний тягар оподаткування на одноосібників з одночасним наданням пільг колгоспникам.
Більшість українських селян приймає нав’язану Сталіном гру – починається повернення до колективів.
Зрозуміло, що про продуктивну самовіддану працю у створених у такий спосіб господарствах не йшлося. Але владі вдалося вгамувати революційний запал і нав’язати свої правила гри - у 1931 р. кількість масових заворушень в Україні знижується до 319 упродовж року.
З огляду на невдалі спроби широкомасштабних збройних виступів, найнепримиренніші обирають нову тактику збройної боротьби - значного поширення набувають невеликі мобільні диверсійні загони, які кремль назвав куркульськими бандами.
ГПУ повідомляла про діяльність в Україні впродовж 1931 р. 288 таких загонів, 28 з яких виступали під політичними гаслами
Селянство розглядало вступ до колгоспів як своєрідний маневр для втечі від репресій, адже усі, хто чинив опір колективізації, зараховувалися до "куркульства" (в ході другої хвилі розкуркулення 1931 р. за межі України було вислано понад 130 тис. селян).
Проте, колективи виявилися не вільною від репресій соціалістичною територією, а сталінськими таборами праці. Усіх, хто потрапив до цієї пастки, у випадку відмови грати за більшовицькими правилами, чекала жорстока розправа.

1932 рік. Загроза нового "Майдану"

Вже навесні 1932 р., коли у колективізованих селах розпочинається голод, сподівання селян на те, що у колективах можна вберегтися від хлібозаготівельного та податкового терору остаточно розвіюються.
Кількість масових селянських заворушень в Україні у 1932 р. знову йде по висхідній: у січні – 35, лютому – 33, березні – 152, квітні – 282, а за першу половину травня вже 166.
Антиколгоспний рух у 1932 р. в Україні знову набуває безпрецедентних розмахів серед усіх регіонів СССР. Від початку 1932 р. до 15 липня в УССР органи ГПУ фіксують 923 масові селянські виступи (з 1630 по СССР), що становило 56,62% по Союзу.
Українське село стояло на порозі нової бурі. Другий масовий вихід із колективів зводив нанівець грандіозні сталінські плани.
Радянське керівництво збагнуло, що навіть вражаючі за масштабами депортації, не принесли бажаного результату. Тому, побоюючись "втратити Україну", Сталін приймає рішення про розправу з бунтівниками на місці, тим більше, що механізм такої колективної страти був відпрацьований у 1920-х роках.  
Про безперспективність компромісу з імперією промовисто свідчить той факт, що жертвами пацифікації голодом стали мільйони почасти лояльних  до влади українських селян, вже об’єднаних у колгоспах.
Попри те, що українцям у 1930-х навіть ціною мільйонних жертв, не вдалося спинити просування сталінської тоталітарної імперії, її остаточне становлення було суттєво загальмоване – внутрішній опір суспільства стримував зовнішню експансію.
Найбільша українська трагедія ХХ сторіччя мусить застерегти нас сьогодні від ілюзій щодо можливих поступок імперії. Імперія злопам’ятна, вона не пробачає участі у "Майданах", вона жорстоко розправляється навіть за співчуття до них, вона немилосердна навіть до байдужих, хто стояв поруч і просто спостерігав.

Богдан Патриляк

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.