Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
18
червня
Випуск
№ 1324 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

«Степань моя мила» - [Випуск № 951]

під такою ліричною назвою вийшла нова праця відомого рівненського художника, історика-краєзнавця, автора фундаментальних видань з досліджень української міфології Валерія Войтовича — гарно виданий солідний том, презентація якого відбудеться незабаром. Науково-популярне видання рекомендоване до друку вченою радою Національного університету «Острозька академія». Цим виданням автор започаткував серію краєзнавчих розвідок, присвячених визначним місцям Рівненщини. Бесіда з автором додала позитивних вражень від знайомства з книгою, яка, безперечно зацікавить читачів «Волині».

- Пане Валерію, після Ваших масштабних розвідок — чи то щодо прадавньої української міології, чи то екскурсів сторінками загальнолюдської історії - на прикладі цієї книги бачимо певне звуження теми. З чим це пов’язане?

- Так, на перший погляд може здатися, що тема книги дещо простіша. Але це тільки на перший погляд, адже історія Стапані, як і інших міст і сіл Рівненщини, губиться у глибинах, яких ми поки не осягнули.

Почнемо з того, що поблизу містечка Степань на лівому березі річки Горинь знаходиться давньоруське городище, згадане в літописі під 1292 роком. Та це не найдавніша згадка про існування поселення. Чого варті археологічні пам’ятки, знайдені неподалік Степаня! За 2 км на схід від Коросту, на дюні, археологами встановлено поселення комарівської культури (XV – XII століття до н.е.), виявлене в 1975 році. На правому березі річки Горинь, навпроти села, в урочищі Одринки – ґрунтовий могильник з трупоспаленнями в урнах милоградської культури (VI століття до н.е. – II століття н.е.), виявлений у 1952 році. У насипах курганів зустрічались крем’яні вироби, у тому числі вістря на спис. На піщаних дюнах поблизу с.Кричильськ – стоянка мезолітичної доби (10,3 – 7 тисяч років тому). Поблизу села – поселення культури гребінцево-накольчастої кераміки (8 – 6 тисяч років тому), виявлене в 1929 році. Поблизу Великого Вербча – стародавній курганний могильник. На хуторі Двірець у 1935 році знайдено срібного римського динарія II століття нашої ери. На південь від села, на березі річки Мельниця – давньоруське городище, оточене земляним валом.

- Це вражає: у невеличкого містечка така глибока історія!

- І це ще не все. Містечко Степань не просто належить до найстародавніших поселень Поліської Волині - Степань колись була центром князівства! На території сучасної Рівненщини у XII столітті утворились Пересопницьке, Дорогобузьке та Степанське князівства з центрами у містах Пересопниця (сьогодні село Пересопниця, об’єднане з селищем Білів Рівненського району), Дорогобуж (тепер в Гощанському районі) і Степань (тепер Сарненського району). Ці князівства утворювали «Погоринні землі». Після об’єднання в 1199 році Галицької і Волинської земель в Галицько-Волинське князівство землі теперішньої Рівненської області стали складовою частиною цього князівства. А в Києві навіть була вулиця Степанська (тепер Привокзальна).

- А чи збереглися матеріальні свідчення колишньої величі Степані?

- На жаль, таких пам’яток не дуже багато — через об’єктивні і суб’єктивні причини в нашій історії взагалі втрачено чимало. Але вони є і вимагають дослідження й систематизації. Серед них — знайдена в 1981 році вапняна писанка ХІІ-ХІІІ ст., аналогів якої по матеріалу і орнаментації на східнослов’янських землях немає, трьохпудова свічка початку ХІХ ст., цехове знамено 1849 р., ікони маляра Семена Степанського 1694 р. (знаходяться в Рівненському обласному краєзнавчому музеї).

Після розгрому Галицько-Волинського князівства багато міст взагалі перестало існувати; деякі поступово відбудувались і перетворились у села, що існують і в наш час (Дорогобуж, Пересопниця, Торговиця, Степань та ін.). В окремих випадках населення залишало зруйновані поселення і оселялось на новому місці. Подальші часи теж були не дуже легкими.

Тому для відтворення історії Степані були використані археологічні знахідки, що зберігаються у народних музеях і багатьох школах області; спогади його старожилів - священиків, учителів, майстрів народної творчості, селян; друковані матеріали різних часів, що знаходяться в державних і приватних архівах тощо.

Власне, ця книжка має завдання зібрати необхідні історичні матеріали, що вплинули на розвиток Поліської Волині, на яких формувався фізичний і психологічний тип поліщуків, які створили свою матеріальну та духовну культуру.

- Відчувається, що опрацьовано чимало — солідна бібліографія є чудовим доповненням для тих, хто захоче взнати більше.

- Дійсно, вдалося знайти цікаві друковані джерела — були залучені праці таких істориків-краєзнавців, як Т.Стецький, Й.Карвицький, Й.Крашевський, Р.Афтаназі, М.Максимович, А.Сендульський, Ф.Кудринський, О.Цинкаловський та ін. Цей список розширений за рахунок часописів ХІХ-ХХ ст., зокрема, «Кієвская старина», «Вольшские Епархиальные Ведомости», «Словник географічний» та ін. У книзі також зібрані новітні архівні матеріали про Степань, літературні дані, цінні спогади безпосередніх учасників подій, очевидців. Особливу увагу звернено на переломні політичні зміни, як от: татарська навала, перехід Поліської Волині під литовську, а пізніше польську владу, національно-визвольні змагання ОУН-УПА.

- У книзі чимало ілюстрацій — картини авторів різних часів, фотографії, багато з яких друкуються вперше. Гарне оформлення книги, упевнена, привабить до неї читачів.

- Це теж велика частина роботи. У книзі вміщено рідкісний малюнок (1783 року) Степанського замку (XV-XVII ст.), побудованого родинами князів Гольшанських та Острозьких, художника Й.Мюнца. В оформленні книги використані малюнки невідомих художників XIX -XX століть, а також мистецькі твори художників Ніла Хасевича та Мирона Білшіського. Серед ілюстрацій картини відомих степанських художників Степана Чуприни, Олександри Велесик та Валерія Войтовича, фото виробів місцевих майстрів з фондів Степанської бібліотеки для дорослих тощо.

- Таку книгу важко було створити без підтримки й допомоги однодумців.

- Книга вийшла за сприяння Валерія Мурзи, депутата Хмельницької обласної ради, генерального директора ТОВ «РосАпататінвест».

Особлива подяка матері – Ользі Войтович, яка впродовж багатьох років збирала історичні матеріали про Степань. Щиро дякую за допомогу у створенні книги Сарненській райдержадміністрації та Степанській бібліотеці для дорослих. Низький уклін, шана й дяка усім Вам, щедрі і добрі земляки – активні творці новітньої історії України.

Розмовляла Лариса Кітова

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.