Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Придністров'я-2 відбулося? [Випуск № 1197]

Співробітник Центральної виборчої комісії «ДНР» - молодий рожевощокий хлопець - відзначав результат виборів в одному відомому донецькому кафе, яке охороняється «міністерством внутрішніх справ ДНР». З алкоголем він трохи переборщив і почав чіплятися з розпитуваннями до дам. Поступово розпитування стали приймати занадто нав'язливу форму, і до хлопця підійшов чоловік у цивільному. Він показав своє посвідчення і запропонував йому заспокоїтися, а той дістав своє посвідчення і зі словами "так я взагалі свій" взявся йому хамити.
В цей момент інший чоловік в штатському, який сидів за сусіднім столиком, в парі метрів від мене, швидким рухом витягнув з-за пояса пістолет Макарова і звів курок. Перший чоловік кивнув, і той, з Макаровим, прослідував кудись углиб кафе.
Через хвилину в залі з'явився Мамай - глава загону осетин з батальйону "Схід" - і кілька його «колег» з автоматами. Переляканого хлопця вивели на вулицю. Незабаром чоловік з Макаровим із задоволеною посмішкою на обличчі повернувся назад у кафе.
Чи залишився в живих той хлопець, не відомо. За пияцтво в "ДНР" садять в підвал і відправляють на виправні роботи, але за таку розв’язність можуть і розстріляти.
Ось так і живе зараз "Донецька народна республіка" - наш український Техас, наше Сомалі. За півроку війни тут сформувалися свої порядки і закони, і ніхто не здатний їх змінити, поки регіоном керує зброя.
Псевдовибори розставили все на свої місця. Народ, який, як і раніше, незважаючи на страшний досвід багатомісячних бомбардувань і терору, бере участь в псевдоактах волевиявлення, проголосував "за мир", "за життя" і "за відновлення Донбасу".
А ті, хто взявся цим народом керувати, проголосували за продовження війни.
Вибори в "ДНР" і "ЛНР» не легітимізували нову владу на територіях, контрольованих бойовиками, в очах цивілізованого світу. Вони узаконили цю владу в очах самих бойовиків і народу, що їх підтримує.
"Після виборів ДНР стане справжньою державою і зможе вирішувати всі питання на державному рівні", - заявляли під час виборів усі як один "польові командири" і керівники підрозділів "уряду" самопроголошеної республіки, маючи на увазі, перш за все, отримання гуманітарної і військової допомоги від інших країн.
У своїй передвиборчій програмі  Олександр Захарченко не раз заявляв, що не планує зберегти "ДНР" в нинішніх кордонах, як припускають "мінські домовленості", а збирається "повертати" Слов'янськ, Краматорськ, Маріуполь та інші підко-нтрольні Україні міста. А потім - йти далі на "споконвічно російські території". Тобто продовжувати війну, незважаючи на домовленість з Москвою та Києвом.
Москва ж позицією "польових командирів" виявилася незадоволена. Майже в переддень виборів, 1 листопада, стало відомо, що Ігоря "Біса" Безлер, який контролює територію Горлівки (а за його словами - "республіку ГЕМ" - об'єднання Горлівки, Єнакієве і Макіївки), відправили "на відпочинок" в Крим.
За кілька днів до цього до нього приїжджав на розмову генерал-полковник Сергій Суровікін (побічно це підтвердив екс-глава "Верховного ради ДНР" Борис Литвинов, командувач Східним військовим округом Росії), якого пов'язують з головним кремлівським політтехнологом Владиславом Сурковим.
Суровікін умовляв Безлера відвести війська від лінії фронту і зафіксувати межі, передбачені "мінськими угодами", але той, як властиво військовим, що відчули смак влади і слави, відмовився. У підсумку "республіка ГЕМ" залишилася без військового начальства.
З главою «ДНР», що закликає до продовження військових дій, Москві буде легше домовитися: він тепер не військовий, а політична фігура, і в разі натиску з боку Суркова "зіллє" незручних військових. Ті, в свою чергу, можуть створити новому складу "ДНР" проблеми у вигляді збройних розбірок. Але до цього в регіоні вже звикли.
Незважаючи на те, що вибори були черговим фарсом, створеним, щоб показати видимість демократичних процесів на території бойовиків, у свідомості українців "ДНР" і "ЛНР" все швидше стає відрізаним шматком.
Кілька днів тому на окремих трасах - в Курахово під Донецьком, за Новоазовськом під Маріуполем - з'явилися прикордонні пункти пропуску. У жерстяних вагончиках мешкають не бійці добровольчих батальйонів і солдати ВСУ, а співробітники Державної прикордонної служби України. Вони не тільки перевіряють багаж і документи у пасажирів, що виїжджають з окупованих територій, а й вносять їх дані в свою базу.
Кордон між Україною і "ДНР / ЛНР" поступово стає реальністю, а це означає, що повертати ці території найближчим часом ніхто не збирається, і заява Петра Порошенка про можливе скасування закону про особливий статус Донбасу це підтверджує.
Вимушені переселенці можуть надовго попрощатися зі своїм житлом. Хоча, з переселенцями поки що виходить рівно навпаки: вони повертаються в окуповані міста. Хтось не зміг знайти роботу в інших регіонах, хтось втомився поневірятися найманими квартирами, хтось скучив за будинком і сім'єю.
Зараз Донецьк виглядає майже таким же жвавим, як на початку літа, коли після початку АТО в аеропорту люди тільки почали покидати місто. Поступово відкриваються кінотеатри, будинки культури і музеї, підприємці поновлюють роботу офісів, а кафе наповнюються відвідувачами, незважаючи на гостей з автоматами.
Мешканці Донецька неначе змирилися з тим, що їх домівка вже ніколи не буде колишнбою : звикли до зброї, звикли до вибухів. А тепер звикнуть і до того, що виявилися посеред приреченого на поступову погибель острова-гетто, навколо якого продовжує жити Україна, яка стала для них такою далекою.

Катерина Сергацкова з Донецька

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.