Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Постреволюційний синдром [Випуск № 1195]

Ох, уже мені ці вибори! Волосся стає дибки, як побачиш цілі пачки кандидатів, бо серед них велика кількість тих, хто пхається туди, під купол, аби нажитися на власному народові, або навіть ті, хто відверто працюватиме на Росію і вже сьогодні цього не приховує. Якби  це були лише маски-шоу, то нехай. Нехай собі бісяться, аби один одного не повбивали! Або й повбивали, то що? Та не так воно насправді. От і повилазила з різних шпарин всіляка комуністична, ригівська, опозиційнівська наволоч і так і преться перевершити один одного у зраді, нахабстві, підлості і ненависті до всього українського.
Виявляться, їм одного та другого майдану було мало і вони з усіх сил прагнуть третього. Саме того, після якого ніхто з них вже просто не виживе фізично. Але людська психологія дивна річ – страх проходить швидко і остаточно. Особливо у тих, кого не покарали. А не покарали фактично нікого. Я вже не кажу про позбавлення волі, а про бодай якийсь моральний осуд суспільства. І знову, як в старі часи, беруть на дурничку і гречку, і горілку, і, особливо, гроші. „Та все одно нічого не зміниться, то дай хоч пачку чаю отримаю на халявку” – думають ті, хто ще вчора волав на майданах: „банду геть!”, а сьогодні спокійнісінько сам пропонує хабара, закриває очі на неподобство судів, міліції. Мовляв, все одно нічого не зміниться, то для чого собі життя псувати. Пост майданний синдром, одним словом.
А де ж наші прославлені патріоти? Ясна річ, частина молодих хлопців захищають Україну на фронті з московськими бандформуваннями. Честь їм і хвала за їхню мужність і героїзм!
А решта, де? А вони тут, поруч з нами. Записалися в різного роду партійки, ляшківки, сектори і палять шини, б’ють вікна банків, штурмують  адмінприміщення, включаючи будівлю Верховної Ради, допомагають відбирати власність у громадян ( колись, перепрошую це називалось грабежем, а потім рекетом). І невідають нерозумні, що діють  за чітко проросійським сценарієм.
Кандидати ж добре розуміють, що тільки "гречка" на виборах не забезпечить прихильність електорату. Як і прив'язка до партійних брендів. З огляду на те, що в країні війна, на цьому можуть зіграти охочі отримати депутатський мандат. Тему війни вони обігруватимуть різними способами – допомога армії, самому записатися тимчасово добровольцем, розповіді про те, що треба зробити задля зміни ситуації, застосування чорного піару по цій темі щодо опонентів.
Війна в країні дала шанс партіям, які втрачають рейтинг, використовувати нові способи "залишитися в строю". Що зараз хвилює людей? Правильно, щоб політики нарешті прийняли зважені рішення, і весь цей жах закінчився. Що для цього потрібно – нові політики, бо нинішні не виправдали покладені на них надії. Щоправда, поступатися місцем ніхто не хоче, і тому "старі" політики пристосовуються до нових правил гри. Хочете, щоб наша армія була сильною, щоб завершилася війна – оберіть нас і буде вам добре! Саме маніпуляції на темі війни і починаються зараз у політичних колах на Рівненщині.
У принципі нічого практично не міняється, бо змінюються лише назви партій, а старі кадри, які служили вірою і правдою усім режимам, залишаються ті ж самі. Доказом цього є формування команди президентської партії, яка наповнилася старими-новими обличчями з "Фронту Змін", "Нашої України". За таким же принципом формувалась і стара гвардія Народного фронту, до якого, окрім перебіжчиків з „ батьківщини”, увійшло чимало  учасників АТО.
Такі політтехнології продовжують діяти – виборець не завжди хоче з'ясовувати істину: хто хороший, хто поганий – і рушить прямим шляхом, голосуючи за "не поганого". Найбільше таких методів буде застосовуватися саме в боротьбі за мандат у Рівному, завдяки широкому доступу до Інтернету.
Що ж стане запорукою перемоги у виборах цього року? Рівняни вже втомилися від гучних гасел та пафосних обіцянок і висока ймовірність, що робитимуть свій вибір на противагу цьому. Виборці обирають тих, хто може дати їм те, що їх найбільше хвилює.
На сьогодні всі хочуть миру, і якщо кандидат зможе переконати, що він знає способи, як цього досягти – перемога за ним.
Усіх хвилює забезпечення армії, адже на війні опинилися рідні, знайомі, близькі: якщо кандидат допомагає армії і щиро продемонструє, що із мандатом зробить більше – перемога за ним.
На долю України випав надзвичайно складний і тернистий шлях. Але я щиро вірив у те, що трагічні події на Майдані і Революції гідності, на східному фронті змінять якість нашої політики та свідомість громадян. На превеликий жаль, я помилявся. Прикро констатувати, але ця виборча кампанія, як і за попередньої влади, переповнена відвертою брехнею, брудом та «чорним піаром». Свята кров сотень наших Героїв зміцнила і змінила Україну, але, на жаль, не змінила мислення деяких політиків.
Знаю, що українці є мудрою нацією і вони нарешті розберуться – хто є правдивим, а хто є фальшивим.
Ще раз звертаємося до всіх кандидатів, до місцевих політиків. Не все продається, і не все купується, у першу чергу, маю на увазі совість. А нашим виборцям порадимо дуже уважно підійти до дня голосування 26 жовтня, бо вибори пройдуть, а парламент залишиться той самий – проросійський.

Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.