Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Люмпенізація заказухи [Випуск № 1191]

Політична джинса осені-2014: «Тупий, іще тупіший» – саме таке гасло найбільш точно характеризує нинішню виборчу кампанію до ВР

У передвиборчій риториці українських політичних сил наступив період виразного ступору в пошуках креативу. Минулися часи, коли можна було стравлювати народ, і спекулювати або на темах «Росія нам допоможе», або навпаки – «москальня в усьому винна».
Бути зараз проросійським політиком небезпечно для рейтингу, тож в умовах сякої-такої демократії й урешті демонструванні всіма – ну, практично всіма – політичними силами українського патріотизму, кожна з політичних сил намагається виокремити свою особливу, але фішку, і крутити нею на всі боки. Навіть колишні регіонали переконують: "Оппозиция должна быть проукраинской".
А оскільки в українській політиці заведено "співпрацювати зі ЗМІ", присилаючи їм оплачені матеріали без позначки "реклама", то вимислювати нові й нові завитушки цієї фішки, розсилаючи їх за принципом віяла різним ЗМІ, під різними ж заголовками, стає для піарників зірок і зірочок українського політичного олімпу каторгою.
Втім, високооплачуваною.
Але якби політики глянули тверезим і критичним оком на матеріали, за які вони дають грубі гроші, то вони не могли би втриматися від сміху.
Якщо в Олега Ляшка епатажність, популізм і нахрапистість є основою його політичної кар'єри, – то дивуватися ми можемо не стільки заголовку "Від Франка до Ляшка", під яким дізнаємося про корені ляшківського радикалізму в заснованій Каменярем Радикальній партії, а радше спектру газет і сайтів, які цю маячню опублікували: "Сегодня", "Україна молода", "Львівська газета", "Газета по-українськи".
Натомість чимало політичних сил, що намагаються бути серйозними й прийнятними для свого виборця, викликають у своїх "фішках" якщо не сміх, то роздратування.
"Фішки" Сергія Тигіпка – його економічна обізнаність, боротьба за єдність країни, відбирання в регіоналів пальми "опозиційності" і критика уряду, до якої він спускається все частіше й усе примітивніше.
Ось, приміром, такі заголовки: "У влади немає політичної волі діяти рішуче", "Владу треба міняти. Вона думає про себе, а не про країну", "Сергей Тигипко: "Правительство упустило время – теперь проблемы промышленных предприятий нужно решать индивидуально"".
Про що думав Сергій Леонідович із підконтрольною йому групою нардепів у трагічний день 21 лютого, коли його з нетерпінням чекали у владі, пам'ятає вся країна. Він думав про себе й про майбутнє прем'єрське крісло.
Тепер же, попри намагання відбілися через власний благодійний фонд, або відверті заяви на кшталт "Сергій Тигіпко дав пораненим військовим 600 тисяч гривень", виборець йому не вірить, а створює фотожаби на тлі зім'ятого туалетного паперу та злобними тезами на тему купи витрачених грошей на самопіар на тлі величезних потреб армії і добровольчих батальйонів.
Регіонали, які разом з іншими недобитками режиму Януковича вирішили охрестити себе "Опозиційним блоком", вочевидь вирішили, що чим цинічнішою буде втюхувана теза, тим швидше її обиватель ошелешено проковтне.
Вони в нас, бачте, партія миру.
Ось їхні заголовки, котрі натякають, що нинішня влада – читай по днр-рівськи "хунта" – відповідальна за розв'язання війни. ""Партия мира" против "партии войны"", "Кто ответит за тысячи погибших и десятки тысяч искалеченных жизней", "Объединиться ради мира", "Юрий Бойко: Цель Оппозиционного блока – сохранить единство страны и жизни людей".
Ніби це не регіонали увесь 2013 рік ходили із проплаченими маршами "проти фашизму", налаштовуючи одну частину країни на іншу.
Ніби це не регіонали голосували за закони 16 січня й танцювали після їх прийняття.
Ніби це не вони відповідальні за розстріли на Майдані.
Тепер їхні очільники повтікали з очманілого від їхньої пропаганди Донбасу й чекають "миру". Коли Ганна Герман їде в Слов'янськ заради фото із чиєюсь вдовою, а потім це фото розходиться по джинсі про "робочу поїздку Ганни Герман на Донеччину", хочеться запитати: 1) що за така "робоча поїздка"; 2) чому ця стаття має бути оплаченою й надрукованою в кожній масовій газеті?
Серед новачків виборів нашвидкуруч сколочений проект ЗАСТУП, "За Соціальну трудову Українську Перспективу" – джинсує як і всі, фантазії нуль.
Якщо кілька магнатів, які доять українське селянство, заявлять, що саме вони є тим вимареним захисником цього селянства, як це вперто заявляється – то в мене, як у вихідця із села, виникає одразу кілька питань. Чому, для того щоб достукатися до сільського виборця, треба розміщувати джинсу на сайті "Обозреватель" чи УНІАН? Це що, такі он-лайн-Сільські вісті, який читає кожен поважний фермер?
Креатив у цій джинсі – нульовий коефіцієнт корисної дії.
Новина, приміром, про те, що ЗАСТУП виступив на захист виробників картоплі. Завтра він виступить на захист виробників ріпи, післязавтра моркви й так далі?
Заголовок одного з матеріалів: ""ЗАСТУП" удивил: в пятерку лидеров вошел сельский голова, – аналитик Андрей Китаев". Чим здивував-то? Тим, що чергова "кухарка" потрапить до парламенту? Наше суспільство давно вимагає професіоналів на своєму місці, а політикум вперто не бажає цього розуміти.
За спиною в ЗАСТУПУ – Олег Бахматюк, керує ним Віра Ульянченко, а коментує джинсу політолог і колись поет Володимир Цибулько, переконуючи, що в партії немає людей, заплямованих політикою і корупційними схемами – "Газета по-українськи", 19 серпня.
Для кого ця локшина?
"Фішка" Юлії Тимошенко – вступ до НАТО та ініційований "Батьківщиною" референдум із цього питання.
У цій партії вважають, що якщо в одній і тій же газеті щодня писати про НАТО, то людина повірить саме "Батьківщині", а не НАТО? Інститут масової інформації проводить щоденний моніторинг політичної джинси у вересні місяці. І за дві перші декади "Батьківщина" опублікувала в 4 газетах, які підпадають під моніторинг, і на чотирьох сайтах, 7 матеріалів про НАТО, з такими от "оригінальними" заголовками: "Украине НАТО надежная защита", чи "Референдум про вступ до НАТО – це потужний удар по Путіну". Щоб ви й не сумнівалися.
Тільки-от за часів прем'єрства Тимошенко ми не отримали навіть План членства в НАТО, до якого були на півкроку.
І насамкінець дві партії влади. Вони джинсують теж.
"Народний блок" у "Комсомолці" розповідає про свою потрібність у кризові часи, і що "список "Народного фронта" "больше всех походит на презентацию будущего правительства". Дуже вже нагадує стару пісню про "команду професіоналів".
Прості як двері меседжі, можливо, були б і корисними, якби політикам, що їх проголошують, хоч хтось у цій країні вірив.
А коли вони бездарні й справляють враження волання заради галочки – я повідомив, я заплатив, я надрукував – це вчергове посіяні в пісок гроші. У наші всеїдні ЗМІ.
Роман Кабачій

Від редакції: Джинса — сленгове слово, яке використовується переважно у медійній спільноті. Синонім терміну «прихована реклама». Означає зумисну приховану рекламу або антирекламу, подану у вигляді новин, авторських текстів, аналітики й телевізійних програм тощо.
Від редакції: Тож, невже не можна нікому вірити? Не потрібно поспішати з висновками і  уважно прочитати програми партій і блоків, а також переглянути списки кандидатів. У багатьох з них можна знайти прізвища достойних людей. Як і серед великої когорти мажоритарників. Редакційний колектив „Волині” вважає, що голосувати  обов’язково потрібно, щоб обрати  оновлену Верховну Раду, яка стане  ще одним фактором консолідації нації.  А наразі  ми займаємось аналізом виборчої кампанії, висновки з якого ви зможете прочитати в найближчих числах газети.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.