Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
14
серпня
Випуск
№ 1332 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

АТО, АТО… Йдуть солдати [Випуск № 1176]

26 травня розпочалася чергова активна фаза АТО, яка триває й досі. Після спроби терористів у Донецьку захопити аеропорт українські військові з допомогою авіації та армійського спецназу розбили бойовиків вщент. Останні нарешті стали намагатися проводити свої операції та нав’язувати власний «порядок денний», а не просто по факту реагувати на дії бойовиків. Експерти пов’язують цю метаморфозу не так із появою нового президента, як із тим, що нарешті з Києва, від влади, надійшла чітка й зрозуміла команда «винищувати сепаратизм». Своєю чергою, терористи збентежені таким різким і рішучим кроком нашої армії, але ще геть не зломлені. Тим більше, що найслабші ланки АТО на Сході й далі залишаються: дірявий кордон, погане забезпечення та «паркетні генерали» в командуванні. І головна стратегічна проблема – нерозуміння, що робити зі Сходом далі, після перемоги у відкритому збройному протистоянні.

Однак не можна відкидати й безумовний величезний прогрес у силовому блоці. Нехай повільно, зі скрипом, жертвами, але армія, СБУ, МВС вчаться воювати, переходять зі звичних мирних рейок розпилювання бюджету та розкрадання державного майна на військовий стан. Зростає вишкіл особового складу, не так швидко, як хотілося б, але відбувається ротація керівництва, поліпшується матеріально-технічний стан бойових частин, триває перекидання на Схід боєздатних з’єднань та озброєнь.
І нехай ініціаторами бойовиська в донецькому аеропорту були не українські військові, а самі терористи, що намагалися захопити стратегічний об’єкт, реакція силовиків не може не тішити. З бандформуванням так званої ДНР відпрацювали, на подив, дуже жорстко і безкомпромісно: спочатку військова авіація завдала ракетного удару, а далі у справу вступив армійський спецназ із Кіровограда, який ефектно закінчив розгром знищенням двох КамАЗів із терористами, що втікали.
Але водночас щодня через кордон за сприяння російських спецслужб і прикордонників просочуються нові й нові партії бойовиків та зброї. Так, останнім часом РФ коригує їхній контингент – тепер там немає прямих агентів ГРУ та ФСБ, натомість у хід ідуть, мовою гебешників, так звані "консерви", тобто добровольці, якими не прикро пожертвувати, «розконсервувати».  
Та проблема не так у військовій перемозі, як у тому, що після неї Україні доведеться мати справу щонайменше з частиною не просто нелояльних, а вороже налаштованих до всього українського тамтешніх мешканців, кожен із яких до того ж матиме особисті рахунки до України: вбитий або ув’язнений син, брат, сват будуть надійним гарантом неможливості нормальної інтеграції цих людей до українського проекту.
Цілком зрозуміло, що головна мета України в цій війні – душі та розуми мешканців Донбасу. І ось тут виникає найбільша проблема. Адже треба усвідомлювати, що люди, на подвір’ї в котрих бігають кавказці зі зброєю і котрі бояться відпускати дітей на вулицю й при цьому, як і раніше, кажуть: «Нічєво, главноє, чтоби бандєровци не прішлі», – це вже не проблема Путіна та ФСБ. То наша проблема, і нам із нею жити. Відповідно вже зараз державі, громаді, всьому суспільству потрібно думати про методи пацифікації Донбасу. З одного боку, жорстокий і безжальний батіг у вигляді контролю спецслужб за будь-якими виявами сепаратизму чи антидержавної діяльності, а з другого – пряник для тих, кого ми маємо нарешті виховувати українцями. Інакше всі жертви під час АТО, яку час нарешті вже назвати повномасштабною військовою операцією, будуть марні.
Богдан Буткевич 

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.