Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
19
листопада
Випуск
№ 1346 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Посередництво чи здача позицій? [Випуск № 1176]

Австрійська преса повідомляє про запланований на 24 червня ц.р. візит Путіна до Австрії. Його прийматимуть Федеральний президент Х.Фішер та Федеральний канцлер В.Фейманн. Керівника Росії зустрічатимуть з військовими почестями. Знаю австрійську дипломатію не з підручників, бо бачив та аналізував її практичні дії, працюючи послом України в цій країні. Так, Австрія завжди вела перед у посередницьких переговорах, намагалася (інколи й успішно) знаходити компроміс. Але завжди це робилося методами "тихої дипломатії", без фанфар і барабанів.
Погано уявляю собі, як за умов відкритої агресії Кремля, коли ним порушено всі можливі норми міжнародного права, у Відні, цьому історичному центрі не лише європейської, а тепер уже і світової дипломатії, віддаватимуть честь керівникові держави, який сплюндрував це саме міжнародне право.
Особливої пікантності ситуації додає інформація про те, що доцільність проведення візиту обговорювалася на відповідних рівнях в ЄС.
Що це означає?
На мою думку, дві речі.
Перша: в ЄС сподіваються, що Путін привезе з собою сигнали "розрядки" не лише щодо України, але і Заходу в цілому. На підтвердження цієї тези наголошують, що заплановано також його зустрічі з теперішнім Головою ОБСЄ, Президентом Швейцарії Д.Буркхальтером.
Що сказати? Наївні люди. Знову хочуть повернутися до улюбленої теми "затягування" Росії у західну демократію. Але ж читайте Лаврова! Кілька днів тому він чітко заявив: не треба нам ваших гнилих цінностей, у нас – свої. І це ж він не особисту думку висловлює.
Тому напрошується інший висновок: за закамуфльованими під деескалацію розмовами знову, як і після нападу Росії на Грузію, хочуть швидко знайти красивий вихід, щоб продавати агресору, ну, наприклад, найновішу військову техніку, як це має намір робити Франція. Байдуже, що своїми ж руками посилюють його – ґешефт попереду всього, навіть здорового глузду та власної (!) безпеки. Що ж, хай історія навчить їх ще раз.
Друга: в ЄС досі не мають стратегії щодо Росії. За таких обставин відповідь завжди буде не прорахованою наперед, а ситуативною. Що робити? Може потрібно говорити з Путіним? Може, й потрібно. Але як?
Тільки тією мовою, яку він розуміє: мовою сили та ультиматумів. ЄС і НАТО, якби мали таку стратегію, на це спроможні, а от делікатна та дипломатична Австрія, на жаль чи на щастя, - ні.
Тоді запитання: а хто виграє від такого візиту і в чому взагалі його сенс? Будьте певні, російська пропаганда використає його "на всі сто", розповідаючи про "прорив дипломатичної блокади", про "business as usual", про те, що тема Криму взагалі не обговорювалася і т.інш. А ЄС залишиться тішити себе "слабким світлом в кінці тунелю".
Відверто кажучи, я би порадив дипломатії ЄС скидати зайву вагу та швидше рухатися. Інакше можна проспати все...
Володимир Огризко

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.