Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Маргіналізація прихильників "другої державної" [Випуск № 1175]

Російська мова, її роль та статус у суспільстві була і є одним з основних «меседжів» політиків з «біло-блакитного» табору. Представники цього середовища полюбляють спекулювати на цьому питанні, як на базовому, на їхню думку, для «єдності країни».

Втім, дані соціологів, та особливо результати виборів – демонструють, настільки маргінальною нині стала ідея запровадження офіційної двомовності.
Серед списку з 21 кандидата, що брали участь у дотермінових президентських виборах, російська мова як друга державна присутня в програмах комуніста Петра Симоненка, висуванця від партії регіонів Михайла Добкіна, а також колишніх регіоналів, а тепер самовисуванців Сергія Тігіпка, Валерія Коновалюка, Юрія Бойка.
Результати апологетів двомовності на цих виборах більш ніж скромні: Тігіпко – 5,23%, Добкін – 3,03%, Симоненко – 1,51%, Коновалюк – 0,38% і Бойко – 0,19%. Разом – 10,34%.
Звісно, що до аж такого падіння прихильників двомовності свій вклад внесла й російська окупація Криму й Севастополя, зрив виборів на Донбасі, заяви Симоненка про "зняття з виборів" тощо.
Але в цілому, усі ці фактори, хоча й важливі, але принципово ситуацію вже не змінюють.
У розрізі регіонів прихильність до кандидатів, що задекларували прихильність до другої державної російської має такий вигляд:
У жодному з регіонів України прихильники другої державної російської не спромоглися здобути більшість!
Найближчими до цього вони були на Харківщині – 38,2%. У Донецькій та Луганській областях прихильників двомовності біля третини – що приблизно відповідає етнічному складу цих регіонів за переписом 2001 року й тенденціям, що зафіксовані соціологами в опитуваннях.
Якщо в південно-східних регіонах ідея другої державної російської мови підтримується бодай чисельною меншістю, то в центрально-західних областях ця позиція вже є цілком маргінальною. Підтримка орієнтованих на ці ідеї політиків складає від 8,3% в Сумській до 1% в Івано-Франківській.
На цьому фоні досить дивними виглядають позиції деяких опонентів "біло-блакитних", які доволі необдумано розкидаються обіцянками на мовному ґрунті.
Тут варто згадати й неоднозначний "Меморандум порозуміння і миру", котрий передбачає "гарантування статусу російської мови" і за який проголосувала більшість депутатів із фракцій "Батьківщини" та УДАРу.
Загалом, склалась доволі парадоксальна ситуація: Україна в сфері мови й досі послуговується законом "Про засади державної мовної політики", законом, одним зі співавторів якого є відвертий українофоб Вадим Колесніченко, який після окупації Криму Росією не лише не засудив, а всіляко підтримав це рішення, і з нетерпінням очікував на російський паспорт.
Чи є правильним, що нова Україна продовжує жити за законами українофобів?
Чи справді більшість має виконувати забаганки меншості, яка маргіналізується?
Хіба це не риторичні запитання?..
Василь Бабич

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.