Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
18
липня
Випуск
№ 1328 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Чуже свято – неукраїнська перемога. Як і хто у Рівному сором’язливо відзначив празднік „слави русского оружия” [Випуск № 1173]

У четвер, 31 серпня 1939 року, люди більшості європейських країн милувались останнім літнім днем, проводжаючи той день, вони не знали, що заходить їхнє останнє мирне сонце, що через декілька годин передранкова тиша буде розірвана бомбами Другої світової війни, що її вже розв’язала Німеччина та її союзник - більшовицька Росія. У п’ятницю, 1 вересня, авіація німецького вермахту піддала масованому бомбардуванню міста і містечка всієї Польщі. Піддалися бомбардуванню міста так званих „всходніх кресов” – українських земель, що були тоді під Польщею. Німці бомбардували не тільки Варшаву, Краків, Лодзь, але й Львів,  Тернопіль, Луцьк, Ковель, Сарни, Рівне. Так в перші дні вересня 1939 року, коли над залізничною станцією „Rowne” „розвантажився” німецький бомбардувальник Хейнкель-111, тоді і з’явилися перші жертви серед мирних рівнян. На пероні рівненського вокзалу загинув головний організатор польського харцерського (скаутського) руху. Тисячі українців, що були в польському війську, вже тоді прийняли перші бої з німцями. Там, в обороні Вестерплятте, поруч з поляками впали смертю героїв й українці – перші учасники Другої світової війни. А коли 17 вересня Польща стікала кров’ю, на допомогу німецьким фашистам в спину зі сходу вдарили російські більшовики. Так розпочалася Друга світова війна. А 2 вересня 1945 року (не 9 травня) вона закінчилась. Бо саме тоді на борту американського крейсера „Міссурі” був підписаний акт остаточної капітуляції. Коли закінчилася ця жахлива бойня, розв’язана німецьким агресором при політичній та економічній допомозі Росії, Європа, починаючи з 1945 року, зажила в мирі та спокої. Якщо, звісно, не враховувати локальних конфліктів, що знову були пов’язані з рукою Москви – це придушення Угорської революції 1956 року та чеські події 1968 року та розпад соціалістичного табору – події Югославії на початку 90-их. Тому, власне, Європа, живе в мирі вже майже 70 років. Сьогодні склалась своєрідна конфігурація колективної європейської безпеки. Ніхто весь цей час не порушував зовнішніх кордонів країн Європи. Більше того, непримиримі суперники Першої та Другої світових воєн об’єднані в єдину і процвітаючу європейську співдружність. Весь цей час воює тільки Росія. Корея, В’єтнам, Куба, Ефіопія, Ангола, Афганістан, Північний Кавказ. І це лише неповний перелік, де приклало руку „русскоє оружие". При чому Москва здійснювала всі свої агресії під одним і тим самим ідеологічним брендом – „как освободители”. Ось і напередодні 69 річниці мирної весни в Європі Росія знову запустила свої хижі пазурі на цей раз в Україну. Без оголошення війни, за методом і технологією її колишнього союзника – Німеччини вона почала окупацію Криму, що завершилася, як правило, грандіозним парадом – Днем побєди 9 мая. І це дійсно для них День побєди. Вперше за 70 років мирну Європу сколихнула агресія, що порушила устрій колективної післявоєнної безпеки.
А при чому тут 9 мая? Річ у тім, що Росія як утворення, що нічого не дало світу, крім постійних агресій та воєн, дуже шанує свої міліарні свята. Війна їй потрібна як повітря. Перефразовуючи знаменитий вислів, можна сказати так: „якби великої вітчизняної війни не було б, її б Росії треба було б придумати”. Річ у тім, що за останні 150 років Росія як міліарна імперія програла майже все і вся. Не добившись ні в соціальному, ні в політичному, тим паче в гуманітарному чи технологічному плані будь-яких успіхів, вона почала втрачати контроль над територією. Так, внаслідок програшу британцям і французам Кримської війни 1853-1856 років, вперше захиталася Російська імперія. Тирани Романови змушені були внаслідок поразки відмінити рабство (реформа 1861 року). Потім Росія програла війну з Японією. Вона змушена була випустити з-під своїх пазурів споконвічні японські землі на Далекому Сході. І, як наслідок, ледве вистояла від потрясінь революції 1905-1907 років. І, нарешті, події Першої світової війни 1914-1918 років Російська імперія зазнала першого суттєвого напіврозпаду. В свій час, загарбані нею, Польщу, Фінляндію, країни Балтії, Кавказу, частину України та Середньої Азії прийшлося відпустити зі своїх „обіймів”. Останньої глобальної поразки Росія знову зазнала, як не парадоксально, знову після затяжної неоголошеної війни, на цей раз афганської. Як наслідок, в комплексі з іншими соціальними і політичними причинами, Росія зазнала другого напіврозпаду наприкінці ХХ століття. Із колись гордого двохглавого орла вона перетворилася в общипану двохглаву курку. Ось чому змова з Гітлером (пакт Молотова-Ріббентропа 1939 року) і кінцевий виграш Сталіна в 1945 році не без допомоги, правда, країн Атлантичного блоку привів Російську імперію до такого довгожданого і знакового Дня побєди. Ще б пак, після 1945 року, русскіє танки стояли в Східному Берліні. Москва контролювала всю Східну Європу. Коли ще в історії Росії таке було? Хіба що тільки на початку ХІХ століття. Ось чому назва „Великая отечественная война” фактично дублювала назву „Отечественная война 1812 года”.
І тому неспроста нещодавні закони Путіна про неприпустимість історичної ревізії Другої світової війни прямо вказують на те, що Кремль сьогодні панічно не хоче висвітлювати справжніх мотивів і наслідків Другої світової війни.
Події сьогодення, неприхована агресія Росії щодо України, порушення мирного устрою сучасних європейських кордонів змусило нарешті вражаючу більшість українців по-тверезому задуматись і оцінити, а що ж таке „9 мая”? Чому вся післявоєнна Європа відзначає 8 травня як день пам'яті полеглих у цій жахливій війні і не більше, і не менше? Чому колишні непримиренні вороги сьогодні об’єднані спільними європейськими цінностями? Чому Росія яка вважає себе великою переможницею в цій війні розв’язала агресію щодо мирної України? Якщо це краЇна-переможець, то чому в городі-герої Волгоград (і не тільки) вибухають тролейбуси та залізничні вокзали? Чому вєтєрани Великой Отечественной войни доношують гуманітарну допомогу з тієї самої переможеної Німеччини (різні шмотки – есесівські кальсони та таке інше)? Чому українці були лише гарматним м’ясом в бойні цих двох імперій? Як кваліфікувати учасників Другої світової війни, що прийняли в лавах польської армії у вересні 1939 року? І тому, неприхована агресія Путіна щодо України нарешті змусила українців по-новому об’єктивно глянути на своє відношення до так званого Дня побєди.
Яскравим прикладом такого реального стану речей можуть бути події 9 травня цього року в Рівному. Порожні та безлюдні вулиці міста. І це не тому, що люди боялися якихось провокацій. Якщо бути відвертими, то ці провокації ми бачили вже 22 роки 9 мая. Червоні імперські прапори та георгіївські лєнточки. Ось і „допобєдилися”. Тому більшість рівнян, використовуючи надані урядом три вихідні дні, проігнорували всілякі походи і майнули у своїх справах. Як тільки-но знявся ідеологічний прес промосковських сил щодо цього дня діяв в Україні при активній підтримці міської та обласної влади, зразу зник парад, не було цього разу щільних шеренг зігнаних по рознарядці учнів шкіл та студентів ВУЗів, що всі ці роки примусово зганялися промосковською владою для створення ілюзії масовості. А що ж було на Дубенському меморіальному цвинтарі? Окрім „коробки” солдат, МНСників та групи воїнів-афганців на майже безлюдній площі перед меморіалом сновигали поодинокі міліціонери та працівники СБУ. Потім привезли ветеранів ВОВ, що вмістилися ледве в половину автобуса. Серед двох десятків ветеранів, яких вдалося назбирати рівненській владі, в основному це були політруки Совєтской армії, яким від сили було 70-75 років та декілька ветеранів МГБ-КГБ. Посудіть самі. З часу закінчення Другої світової війни середній вік ветерана мав би сягати за 90 років. Ось чому всі ці роки „на руку слави русского оружия” і підіграючи Москві, влада масово шикувала в колони ветеранів КГБ, МВД, політруків Совєтской армії. Одним словом всіх тих, хто міг носити будь-яку військову форму. А сьогодні все це реально оголилося. Це яскраво було видно на рівненському меморіалі. На розставлених для ветеранів місцях вмостилося декілька ветеранів МГБ-КГБ на чолі з відомим україножером полковником КГБ Б. Стєкляром. Цей тип дійсно воював. Спочатку він відзначився тим, що під час форсування Одеру безглуздо потопив на переправі під прямим артобстрілом взвод рядових бійців. А коли плацдарм було взято, сам залишився живим. В післявоєнні роки цей військовий злочинець відзначився терором і вбивствами українських патріотів на Рівненщині, висилкою сімей в Сибір. 9 травня його, як правило, оточували його учні – вгодовані молодики з СБУ, що не так давно готувалися потопити в крові Український Майдан. Сьогодні вони, змінивши георгіївські стрічки, що носили торік на 9 мая, на жовто-блакитні банти стояли немов вс ані коти, що нашкодили. Серед них такий собі Патейчук - ветеран КГБ-СБУ. Він ще недавно патякав по місцевому телебаченню, возвеличуючи подвиги ще одного військового злочинця з НКВД Якова Вінокура, що зі своїми поплічниками розстрілював українців в Дубенській тюрмі в червні 1941 року; пару чиновників місцевої влади, що також ще торік на дєвятоє Мая хизувались георгіївськими стрічками. Цікаво, де вони справжні? Ще рік тому з георгіївськими стрічками чи сьогодні, з жовто-синіми бантами? Ось вся ця братія, що ледве помістилася в одному автобусі, святкувала сором’язливо і мовчки на рівненському меморіалі „дєнь слави русского оружия”. При чому жоден з виступаючих не згадав, що в цей самий час відбувається агресія Росії проти України. А в цей час під Краматорськом від російських диверсантів знову загинули українські військові.
Чи по дорозі нам, українцям, з цією компанією? Прости їм, Господи, бо не відають, що творять. Події 9 травня ще раз переконливо доводять, що у майбутньому українці в сім’ї вільних європейських народів будуть вшановувати всіх полеглих у світових війнах і не 9 мая, і не тільки освободітєльниє походи русской армії. От тоді і настане справжній мир і спокій. Історія нас до того веде.

В. Троцюк

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.