Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Україна 2014-го: ВІЙНА ПРИХОДИТЬ З РОСІЇ... [Випуск № 1170]

Російське вторгнення в Крим, неприхована агресія щодо України – події, які сколихнули весь цивілізований світ. Російська агресивна політика вийшла за рамки стосунків двох держав. Ці драматичні події стали геополітичним надбанням. Вперше з 1945 року порушена геополітична конфігурація системи колективної безпеки в сучасній Європі.
Із своїм баченням цієї серйозної проблеми на наші запитання відповідає один із засновників Народного Руху на Рівненщині, історик, політолог, автор багатьох наукових праць з історії, політології та соціології Іван Демянюк
- Після перемоги Майдану і усунення від влади В.Януковича люди раділи, здавалося, Україну чекають кращі часи. Але - як грім з ясного неба - захоплення і анексія Криму Росією, тепер - Луганської і Донецької областей... Що ж зараз відбувається?
- Мушу відверто сказати - ми є свідками початку, умовно кажучи, четвертої світової війни. Третя - це “холодна війна”, що її вела комуністична імперія - СССР з підконтрольними їй країнами соціалістичного табору - членами Варшавського блоку та країни Західної демократії - члени військово-політичного союзу НАТО. Ця війна, що мала форму політичної конфронтації, інформаційно-пропагандистської, психологічної війни, перейшла в активну фазу в 1988 р., досягла апогею в 1991 р., пройшла ряд антикомуністичних революцій, громадянських,  міжнаціональних конфліктів, війн і закінчилася у 1995 р. в Боснії-Герцеговині.  
Підсумками війни були такі глобальні явища: 1) крах тоталітарно-комуністичної системи в Східній Європі і поширення там демократії, 2) розпад комуністичних імперій: головної – СРСР, регіональної – Югославії, здобуття незалежності двома десятками народів Європи й Середньої Азії, творення ними незалежних держав, 3) крах комунізму як ідеології та практики світового масштабу, поширення демократичного світогляду та квазі-демократичних напрямків у посткомуністичних країнах. Таким чином, США, Західна Європа, в цілому блок НАТО виграли цю геополітичну боротьбу, цю війну.
Але зараз розпочинається зворотній процес – Росія відновила свою військову й політичну могутність і починає рух до історичного реваншу, так само як гітлерівська Німеччина починала рух до реваншу в 1938 р. Україна, якій Росія оголосила війну (рішення про дозвіл на використання Збройних сил Росії на території усієї України є не що інше як форма оголошення війни), – перший великий об’єкт на шляху Росії.
- Який стосунок поразка комуністичного СРСР у “холодній війні” має до сучасної Росії та режиму В.Путіна, чому Росія прагне реваншу за історичну поразку СРСР.
- Без Б.Єльцина як керівника РРСФР розпуск СРСР і ліквідація тоталітарно-комуністичної  системи були б неможливі. У 1991р. Єльцин зробив рішучий крок до суверенітету Росії, заборонив КПРС і комуністична імперія розсипалася.
Росія, як осерддя імперії, втратила “зовнішні колонії” по західному та південно-західному  периметрі. Але вона не втратила імперської суті, в її складі залишилися “внутрішні колонії” – території, що були всередині імперії і прилягали до “материнської” основи Росії. Демократичні перетворення в Росії трималися в основному на особистому авторитеті Б.Єльцина, а квазі-демократичну складову підтримувала група олігархів-нуворишів. Демократія як політичний лад і спосіб життя протягом 1992-1999 років не проникла у глибинні пласти суспільства. Основна маса населення Росії переживала гіркоту розчарувань, починаючи від погіршення життя людей і закінчуючи усвідомленням краху комуністичної системи, розвалу велетенської держави.
В.Путін з’явився у критичний момент, коли Єльцин постарів і розчарування демократією набуло апогею. Путін мусив на щось зважитися і він зробив три речі: 1) розгромив угрупування олігархів Березовського-Гусинського-Ходорковського і підпорядкував бізнес владі, 2) розгромив сепаратистів Чечні і схилив на свій бік її верхівку. Протягом 2000-2008 років він виконав місію порятунку Росії від внутрішнього хаосу, зміцнив її внутрішнє і зовнішнє становище. У ці роки були вироблені авторитарна модель режиму В.Путіна та доктрина розвитку Росії.   
- Який внутрішній світогляд В.Путіна і його режиму, яка мета Росії як держави?
- Б.Єльцин був типовим харизматичним лідером, соціальним демагогом, його енергія була відкрита, спрямована назовні, на народ. Скориставшись народним піднесенням і тенденціями світового розвитку, він зламав хребет комуністичній системі в Росії і відкрив дорогу до демократії. На відміну від нього Путін має зовсім інше мислення, світоглядну доктрину, енергетику. Путін – авторитарист, системна особистість, концептуаліст і вмілий інструменталіст. Його енергія закрита від сторонніх, спрямована на вибудувану ним систему, через яку від впливає на народ, країну. У цьому він подібний до Й.Сталіна, Ю.Андронова, Г.Гімлера. Основа його політичного мислення – імперіалізм, що базується на певних геополітичних концепціях, спрямований на відродження державної величі Росії та статусу її як супердержави.
З точки зору доктрини геополітики і євразійства Росія розглядається як Євразія, осерддя простору від Атлантики до Тихого океану. Саме Росія (Москва) є центром окремої євразійської цивілізації, вона прагне мати вирішальний вплив на цьому просторі, в цьому її “історична місія”. Основним її суперником вважаються “країни моря” - США, Велика Британія, в цілому “англосаксонський світ”. Головний цивілізаційний розлам у Європі проходить по Німеччині і від того, з ким вона, залежить доля Європи. Саме тому Путін хоче дружити з нею. Створити вісь Берлін-Москва з продовженням до Пекіну – заповітна мрія євразійців. Усі країни, території, народи на схід від Німеччини вважаються зоною впливу Росії. Стратегічне завдання першого наступу для Росії - взяти під повний контроль територію колишнього СРСР, другого наступу – країни від Фінляндії до Греції та Сербії, витіснити вплив США з Європи.
- Такі теорії викликають несприйняття цивілізованого світу, вони вважаються “маячнею”, але чомусь дуже подобаються населенню Росії. Чому так?
- “Маячнею” колись вважали ідеї, теорії К.Хаусхофера, А.Гітлера, Й.Гебельса і світ заплатив за це величезну ціну. Агресивні ідеї ніколи не можна недооцінювати.
В.Путін зміг об’єднати населення Росії, закласти основи для формування нової спільноти, яку він називає “россияне, соотечественники”. Йому  вдалося неможливе – поєднати російський великодержавний шовінізм з комунізмом (варіант пізнього сталінізму). Зроблено це на імперській основі. Символом цього стали герб – двоголовий царський орел, музичне звучання гімну СРСР зі словами про Росію та радянське свято – 9 травня. Путін підніс роль православ’я й ісламу як “традиційних” для Росії вірувань. Для свідомих “русских”, “квасных патриотов”, православних віруючих розроблена ідеологічно-пропагандистська концепція “Русского мира”. Для людей невизначеної національної ідентифікації, які розмовляють російською мовою, - доктрина захисту прав “русскоязычного населения”. Для старших поколінь, “совків” поширюються настрої ностальгії за СРСР і сталінськими “порядками”. Для економістів, підприємців – “Таможенный союз”. Для молоді – фільми й пісні про війну, спецназ, тощо.  
У цьому ідеологічному “інкубаторі” знайшли своє задоволення різні категорії населення: комуністи, “совки”, російські шовіністи, імперіалісти-державники, звичайні “русские”, віруючі православні та ісламісти, і, навіть, більшість нацменшин, які не були репресовані сталінським режимом, старі й молоді. Поза цим залишилися лише інтелігенти-демократи й західники-ліберали, які затавровані як “агенти впливу” США, Заходу, католицизму. Завдяки цілеспрямованій пропаганді населення Росії на 85-90 % підтримує політику Путіна, відновлення великої імперії, реванш за поразку СРСР, захоплення Криму, України, вороже ставиться до українців, грузинів, литовців, поляків. Українці не можуть сподіватися на співчуття народу Росії, не можуть вважати “россиян” своїми “братами” .
- Яку роль відведено Україні, українському народові у такій доктрині?
- Доля окремих країн, народів згідно з доктринами геополітики та євразійства немає ніякого значення, коли мова йде про глобальну боротьбу цивілізацій “Заходу”, яку очолюють США, та “Сходу”, тобто Євразії-Росії. Поняття “незалежна українська держава”, “держава Україна” у такій доктрині не існує зовсім. Україна розглядається не як держава, а просто як територія. Сучасна незалежна держава Україна розглядається як “тимчасове явище”, “штучна конструкція”, “випадкове утворення”, що виникло внаслідок “збігу обставин”. Згідно з євразійськими перспективами Україна як держава має зникнути, а український народ - розчинитися у широкому колі “соотечественников”. Путін неодноразово заявляв, що Крим – це Росія, а землі сходу і півдня України – це “Новоросія”. Немає місця у цій доктрині українській нації. Українці розглядаються просто як місцеве населення, у кращому випадку як фольклорна група “русского народа”. Путін заявляє, що “мы все равно никуда друг от друга не денемся, мы, по сути, единый народ”, а “Киев – мать городов Русских”.
Сучасна доктрина В.Путіна, що базується на ідеях геополітики і євразійства, взагалі не дає ні незалежній українській державі, ні українському народові жодного шансу на майбутнє.  
Путін не страждає ні млявістю царських чиновників, ні ілюзіями комуністичних вождів, йому потрібна вся Україна, причому без українців-патріотів, яких він трактує як “националистов”, “бендеровцев”, “неонацистов”. Він чітко заявив, що не визнає нинішню владу в Києві, не вважає її легітимною і не буде визнавати  нову, яка може сформуватися у результаті президентських виборів 25 травня ц.р.
- Хіба таке можливе на початку ХХІ ст., а як же міжнародні норми, права людини?
- Загарбники не визнають ні міжнародні норми, ні права людини. Україна є найбільшою геополітичною проблемою і “головною біллю” режиму В.Путіна. Питання незалежності України – це питання життя і смерті російської імперії. Путін обрав для Росії модель класичної імперії, яка осягає навколишню територію. Імперія базується на: 1) бюрократії, 2) мілітарній силі, 3) ідеології. Для свого існування імперія повинна розростатися територіально. Незалежна Україна блокує це зростання, крім того, навіть квола українська демократія розкладницькі впливає на авторитарну Росію. Без України Росія, образно кажучи, недо-імперія. Росія не може зробити жодного прориву на захід, південний захід (Балкани) та південь, коли в нижньому тилу знаходиться незалежна Україна. Грузія, від якої Росія відкусила Абхазію й Південну Осетію, Молдова з відкушеним Придністров’ям –  дріб’язок. А Україна – це стратегічна проблема, яку Росія, на думку прихильників євразійства, або вирішить і відновить свою роль як одного зі світових цивілізаційних центрів, або надалі буде прозябати у замкнутому просторі. Україна активно сприяла розвалу СРСР, референдум 1 грудня 1991 р. підштовхнув Б.Єльцина, Л.Кравчука, С.Шушкевича до розпуску СРСР, тому, на думку євразійців,  вона повинна впасти.    
Натомість вступ України до Європейського Союзу, а тим більше до НАТО назавжди заблокує Росії шлях до відновлення великої імперії і розширення євразійства як явища. Саме тому В.Путін, Д.Медведєв, усе керівництво Росії так рішуче були налаштовані проти спроб Л.Кучми, В.Ющенка визначити рух України у західному напрямку, й тепер роблять усе, щоб запобігти цьому. Путін ніколи ні за яких умов не погодиться на зміну геополітичної орієнтації України. Він не зміг “уберегти” Україну від розвороту на Захід політично, то тепер робить це військовою силою, диверсіями, захопленням території України.
- Чи здатна Україна як держава зберегти незалежність і що у цій ситуації потрібно робити владі, народові?
- Перш за все потрібно чесно сказати самим собі й усьому народові, що Україна перебуває у стані війни з Росією. Якщо не буде опору, то В.Путін не зупиниться, захопивши Крим, Луганськ, Донецьк, як не зупинилися російські більшовики у грудні 1917 р., захопивши Харків. Один з керівників Росії, заступник голови Державної Думи В.Жириновський, вже офіційно запропонував Польщі, Угорщині, Румунії розчленувати Україну. Ніякі міжнародні наради в Женеві чи будь-де Україну не захистять, як не захистила Чехословаччину нарада 1938 р. у Мюнхені.
Керівникам України, владі на місцях варто припинити робити голослівні заяви, боротися за посади, переділ фінансів, власності, а негайно взятися за організацію оборони і безпеки, усі рішення приймати згідно з логікою воєнного часу. Українці повинні схаменутися і зрозуміти, що саме по собі керівництво держави не здатне зупинити агресію В.Путіна, Росії, тому увесь народ повинен стати гарантом незалежності України і власної свободи. З міжнародних чинників реально допомогти Україні можуть тільки США, усе інше – мишача возня.
Тільки три сили можуть врятувати Україну: народ, США і Господь Бог, але ні США, ні  Господь Бог не будуть боротися замість українців, якщо самі українці не будуть боротися за свою свободу і незалежність. Якщо українці (влада і народ) не наважаться на боротьбу, то до кінця року можливі непередбачувані наслідки. Вважаю за свій обов’язок попередити своїх співвітчизників про можливість такого розвитку подій.
Розмовляв Дмитро КУБІЙОВИЧ

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.