Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
25
червня
Випуск
№ 1325 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Володимир В'ЯТРОВИЧ: "Щойно фактів буде достатньо, минуле перестане ділити українців" [Випуск № 1170]

26 березня 2014 р. новим головою Українського інституту національної пам’яті (УІНП) призначено кандидата історичних наук Володимира В’ятровича. Володимир В’ятрович у 2008–2010 рр. був директором Державного галузевого архіву СБУ. На цій посаді він організував розсекречення архівів спецслужби та домігся широкого доступу до них громадян України. Про найближчі плани і завдання УІНП Володимир В’ятрович розповів кореспонденту «Дзеркала тижня. Україна». 26 березня 2014 р. новим головою Українського інституту національної пам’яті (УІНП) призначено кандидата історичних наук Володимира В’ятровича. Володимир В’ятрович у 2008–2010 рр. був директором Державного галузевого архіву СБУ. На цій посаді він організував розсекречення архівів спецслужби та домігся широкого доступу до них громадян України. Про найближчі плани і завдання УІНП Володимир В’ятрович розповів кореспонденту «Дзеркала тижня. Україна».

— У країнах Балтії, в Польщі, Чехії такі інститути як органи державної влади вже давно і плідно працюють. У часи, коли УІНП із широкими повноваженнями очолював академік Ігор Юхновський (2006—2010), відбувався діалог, обмін досвідом із аналогічними інституціями Східно-Центральної Європи, особливо відзначимо співпрацю з Польським Інститутом Пам'яті Народової (IPN)…
— Величезний мінус України, що інститут було створено зі значним запізненням. У Європі такі інституції створювалися ще в 1990-х роках, тобто невдовзі після повалення тоталітарних режимів, відновлення реальної незалежності.
Але є й певний плюс: ми можемо використати цей досвід. Я багато цікавився практикою Чехії, Польщі, Литви, реалізовував спільні проекти, зокрема в рамках Європейської платформи пам'яті та сумління. Ці контакти мені дуже знадобляться, коли почнемо втілювати в Україні схожу політику національної пам'яті, спрямовану на подолання наслідків тоталітарного минулого. У червні відвідаю конференцію таких інститутів у Празі, окрема сесія якої буде присвячена Україні. Наша держава розглядатиметься як приклад неподоланого тоталітарного минулого, про що я писав недавно у вашому тижневику ("(Не)подоланий тоталітаризм. Український урок", DT.UA, № 10 — 21.03.2014 р.). Уже в перші дні на посаді голови УІНП я звернувся до директора Польського IPN пана Лукаша Камінського з пропозицією відновити співпрацю між нашими інститутами.
— Після Майдану-2004 багато хто вважав, що процес подолання тоталітарного минулого вже буде незворотним. Так, він ітиме нелегко, годі було чекати одностайності думок серед українців щодо таких контроверсійних тем, як Голодомор, Друга світова війна, ОУН і УПА… Але ж позаду майже 23 роки незалежності держави. Важко погодитися, що цей час минув безслідно, як багато хто вважає, чи не так?
— Зараз запит суспільства на подолання тоталітарного минулого набагато вищий. 2004 р. купка інтелектуалів, науковців, громадських діячів, частина політиків "жили" цією ідеєю. Але більшість суспільства не розуміла такої потреби. Сьогодні ж ми є свідками стихійної "десовєтизації", яка втілилася не тільки в "ленінопаді": громадяни почали дерадянізувати самі засади суспільних відносин. Завдання УІНП сьогодні — підхопити енергію останнього Майдану і спрямувати її в русло політики подолання тоталітарного минулого.
— Ви вже у ЗМІ наголошували, що треба створювати архів у вашому інституті, виводити архіви з відання спецслужб. Як це виглядатиме, чи отримають громадськість, пересічні люди доступ до закритих архівів?
— Насамперед, виведення архівів колишніх спецслужб у цивільне відомство стане виконанням європейських норм, про які неодноразово нагадували Україні. Наприклад, рішення Міжнародної ради архівів наголошує: історичні документи, які говорять про злочини тоталітарних режимів, мають бути якнайшвидше забрані з відання сучасних спецслужб і передані громадськості для вивчення. Вважається, що неможливо говорити про демократичний розвиток держави, якщо ця держава не забезпечує своїм громадянам право на доступ до інформації про її минуле. Ми переконалися на власному досвіді, що, доки ці документи перебувають у віданні спецслужб чи правоохоронних органів, вони залишаються заручниками політичної ситуації. Коли керівником Служби безпеки України був Валентин Наливайченко, матеріали відкривалися. Валерій Хорошковський знову закрив. Така практика має припинитися. Національна пам'ять не повинна залежати від зміни партій при владі. Важлива не лише сталість політики національної пам'яті, головне — незмінною має бути наша можливість формувати свої погляди на минуле.
Мені сподобалася ідея, що її було реалізовано в Польщі. Один із найбільших архівів комуністичних спецслужб —
87 км архівних полиць — розміщено під Варшавою, в колишніх військових складах. Зовні вони виглядають досить незграбно, зате всередині обладнані за останнім словом техніки: полиці, температурний і вологісний контроль. Відтак, відпала потреба будувати якусь нову споруду. Гадаю, в Україні є чимало будівель, які можна використати під потреби архіву. Найважливіше завдання — зробити всі ці документи максимально доступними: оцифрувати, широко інформувати про вміст цих архівів. Таким чином ми стимулюємо й так досить високий інтерес до нашого минулого, а також процес, який відбувається стихійно, — переосмислення минулого. Так історія перестане ділити українців. Вона розділяє доти, доки в нашій свідомості переважно домінують міфи і бракує інформації… Як тільки фактів буде достатньо, я думаю, що українці зможуть домовитися, пізнати, зрозуміти одне одного. І історію не використовуватимуть у спецопераціях із розколу України.
— Розкажіть про основні напрями роботи Інституту. Які з них, на вашу думку, першочергові?
— Ми вже частково зачепили архівну роботу, вона буде основою для розгортання інших напрямів. Звісно, йдеться про дослідження (як в інституті, так і поза межами його). Впевнений, що в системі НАН України, в інститутах, університетах є чимало серйозних дослідників тоталітарної доби, і УІНП не повинен заміняти їх. У стосунках із академічним середовищем інститут повинен стати, радше, координаційним, можливо — продюсерським центром для науковців.
Важлива інформаційно-просвітницька праця. Ми повинні щиро, правдиво й цікаво розповісти суспільству, що відбувалося в Україні протягом усього XX ст.
УІНП зверне увагу на місця пам'яті. Я переконаний, що інститут має координувати роботу музеїв, котрі працюють у царині відновлення історичної пам'яті: Національний меморіал жертв Голодомору, Національний музей "Тюрма на Лонцького" у Львові, заповідники "Биківнянські могили", "Бабин Яр", "Дем'янів Лаз"… Це саме ті місця, які розповідають про страшні злочини. Ми також шукатимемо місця, де, мабуть, і немає пам'ятників, встановлюватимемо там пам'ятні знаки. Думаю, тут знадобиться досвід Центру досліджень геноциду та резистансу жителів Литви. Впорядкування місць пам'яті дає людям можливість побачити загальну картину того, як масштабно діяв тоталітарний режим і наскільки масштабним був рух спротиву.
Все це, а також нормотворча робота у сфері політики національної пам'яті, зокрема підготовка закону про Інститут національної пам'яті, про режим доступу до документів карально-репресивної системи СРСР закладе підвалини у процес формування суспільного запобіжника: українці не повинні допустити повторення злочинів проти людяності та порушення прав людини у своїй державі. Закон має гарантувати певну незалежність інституту від постійних змін на владному олімпі. Часта зміна влади в Україні — природний процес і, попри всю його драматичність, корисний. Так відбувається певне очищення, й суспільство рухається вперед. Але не може постійно змінюватися політика національної пам'яті, інакше ми поставимо під загрозу саму національну ідентичність. Власне, незалежність інституту і, відповідно, політики національної пам'яті треба буде добиватися шляхом досягнення балансу між контролем інституту з боку різних гілок влади та громадянського суспільства.
Сергій Махун

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.