Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Це потрібно не мертвим – це потрібно живим! [Випуск № 945]

Погожого суботнього ранку від Свято-Покровського храму Кузнєцовська вирушила в дорогу порівняно невелика група патріотично налаштованих жителів нашого міста, в основному, активістів УНП. На маршруті до неї долучилися активісти з Володимирця, Собіщиць, Мульчиць, і в хащах лісу за Білим озером десантувався вже значний гурт людей. Були серед них три депутати обласної ради, декілька — міської, Мульчицький сільський голова, чотири священики УПЦ КП на чолі з благочинним УПЦ КП отцем Віталієм Боднарем, церковний хор.

Тут, на місці боїв, до них приєдналися й місцеві жителі з віддалених хуторів — свідки подій далекого 1945 року, коли енкаведисти «зачищали» ліси на межі Володимирецького й Зарічнянського районів від вояків УПА. Перша зупинка була біля могили, де поховані четверо героїв, котрі 6 січня, оточені у своїй криївці, прийняли останній нерівний бій.

Як оповідали старожили, тоді червоні карателі забирали з собою лише тіла своїх, а українських патріотів залишали на місці для остраху населення, якому забороняли ховати загиблих. Та все ж місцеві жителі, хоча й не відразу, знаходили в собі мужність виконати святий християнський обов’язок. Так поруч з криївкою, про яку нині нагадує лише осіла над нею земля, з’явилася скромна могила, а за декілька кілометрів від неї — ще три. З часом усе заросло, хрести похилились, але пам’ять людська не вмерла. Вона зберегла якщо не прізвища, то псевдоніми полеглих.

А нещодавно депутат обласної ради Степан Жданюк із сім’єю, друзями й однодумцями впорядкували ті могили, поставили нові хрести, і над кожною з них минулої суботи був здійснений молебень за упокій душ полеглих. Після церковного «І сотвори їм вічную пам’ять» були й залпи салюту, і традиційне народне поминання як вияв шани до героїв, що загинули за незалежну Україну.

Наступного дня відбулося освячення гранітного пам’ятника на могилі вояків УПА в с.Кідри. Споруджений він силами і коштами Володимирецької районної організації УНП. Незважаючи на несприятливі погодні умови, зібралося багато жителів села — від школярів до пенсіонерів. Почесними гостями на заході були три вояки УПА, найстаршому з яких нині 85 років.

Тож поки на найвищому рівні дехто вже п’ятий рік роздумує, чи варто прирівняти вояків УПА до інших ветеранів Другої світової, у народі, через упорядження могил, чесні публікації, щирі поклики душі міцніє рух за відновлення нашої історичної пам’яті, за встановлення історичної справедливості. Йде повернення до самих себе, до втраченої, було, самоповаги, формується національний приклад для наших дітей і онуків.

Адже не секрет, що в питаннях визвольної боротьби і, зокрема, діяльності ОУН-УПА комуністи своєю брехнею і терором нагнали на людей такого страху, що й досі дехто ще наляканий. А був би відповідний Указ Президента — нехай навіть опротестований Конституційним Судом чи осуджений Верховною Радою — ситуація щодо страху змінилася б докорінно. На жаль, маємо протилежне: безхребетність у цьому питанні, як і в багатьох інших, додає снаги ворогам України робити брехливими язиками з нас, українців, таких «антисемітів і фашистів» , якими не були навіть німецькі нацисти.

Усе це прикро. Треба із цим боротися, по краплині видавлюючи із свідомості імперську ідеологію. Або ж постояти у мовчанні над могилою українських героїв. Там з’являється відчуття, що їхня самопожертва заради України була недаремною, а вони самі, в українську землю полігши, проросли із неї не травою, а нами — новими поколіннями українців. Тими, що починають усвідомлювати, хто ми, яких батьків діти і для чого прийшли у цей світ. Прекрасний світ, де цієї осінньої пори під синім небом сяють жовтими шатами берези, а золотаві свічі соснових стовбурів виструнчилися, як у караулі, над могилами українських героїв. Чи ж не свята Покрова оповила тут живих і мертвих своїм осіннім синьо-жовтим омофором?

Петро Комнацький

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.