Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
18
липня
Випуск
№ 1328 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Убити дракона [Випуск № 1158]

Непоступливість, мужність, сміливість, героїзм, громадянська позиція більшості українського суспільства, що ознаменувалось анексією на користь Народної ради десяти обласних державних адміністрацій та ще десятки районних, штурмом адміністративних приміщень у ще п’яти областях України та успішним взяттям Українського дому у Києві, змусили Януковича і його банду відмовитись від введення надзвичайного стану (у всякому разі поки що) та розпочати переговори з лідерами опозиції, проти яких, до речі, виступила переважна більшість людей на Народному вічі.

І певною мірою мали рацію, адже перші раунди перемовин очікувано ніякого результату не досягли. Бо не опозиція виступила з позиції сильнішого, а , як завжди, свої умови диктували донецькі пацани. Вони категорично відкинули вимоги протестувальників та в чергове „включили дурачка”, запропонувавши Арсенію Яценюку очолити збанкрутілий уряд, а Віталію Кличку – пост віце-прем’єра з гуманітарних питань. Ще й  познущалися над ним, викликавши його на прямі дебати з Януковичем.
Ясна річ, що якими б не були наші опозиційні лідери, вони не самогубці, а тому цілком логічно одразу відкинули пропозиції влади. Але не категорично, залишаючи собі поле для подальшого маневру. Бо, як не крути, а повладарювати кожен з них мріє давно.
І все ж влада під тиском нестихаючого Майдану змушена була піти на деякі поступки: з третього разу було вирішено, що у парламенті мають бути скасовані, нав’язані Кремлем, диктаторські закони від 16 січня, буде проголошена всеоб’ємна амністія усіх засуджених політв’язнів та подасть у відставку уряд Азарова.
Але, виявляється, і ця домовленість виявилася обманом. Оскаженілий Янукович, виконуючи волю свого московського пахана Путіна через московських агентів Колісниченка та Ківалова за підтримки п’ятої колони Москви комуністів, продавив через Верховну Раду так звані антифашистські закони, які по суті дозволяють усіх українських патріотів визнати посібниками нацистів, а у середу, погрожуючи фракції регіонів розпуском парламенту, примусив їх проголосувати Закон про амністію у редакції Мірошниченка, згідно з яким амністія заарештованих буде можлива тільки після звільнення адміністративних приміщень.
Добре знаючи, що революційний Майдан на такі умови ніколи не погодиться, Янукович знову зумисне загострив ситуацію в державі до критичної. Зрозуміло, що він чітко виконує сценарій Кремля і наступним кроком, очевидно, має стати введення надзвичайного стану, що неминуче призведе до громадянської війни і в кінцевому результаті – розколу України. Якщо додати до цього, що не припиняються репресії, викрадення та арешти активістів революції, реально планується збільшення чисельності „Гепарду” та „Беркуту”, посилюється тиск на армійських офіцерів з метою змусити їх виступити на стороні бандитської влади, то очікувати від Януковича хоча б якихось реальних поступок не доводиться. Навпаки,  за даними американської розвідки, Янукович і далі планує силовим способом розігнати Майдан.
Що можна протиставити репресивній машині і бандитам при владі? Згуртованість, єдність, чітку дисципліну, посилення тиску в кожній області, в кожному містечку, в кожній установі. А вимоги до влади потрібно лише посилити. Окрім скасування диктаторських законів16/01 ( частково виконано), повної і всеоб’ємної  амністії учасників повстання, повернення Конституції 2004 року (не створення говорильні – комісії, а результативне голосування 300 голосів),  формування технічного уряду позапартійних професіоналів (або передача опозиції права на повне формування Кабміну), необхідно додати такі вимоги:
1.Негайна відставка президента Януковича.
2.Ліквідація усіх міліцейських спецпідрозділів типу „Беркут”.
3.Створення муніципальних поліцейських підрозділів в обласних та районних центрах, які підпорядковуються безпосередньо міським радам.
4.Ліквідація обласних та районних адміністрацій та передача влади виконкомам місцевих рад.
5. Прийняття Законів про вибори парламенту за відкритими партійними списками та про вибори президента, врахувавши рекомендації венеціанської комісії.
6. Проведення дострокових виборів президента та Верховної Ради весною 2014 року.
7. Прийняття пакету жорстких антикорупційних законів.
8. Розробка та прийняття Законів щодо реформи самоврядування, освіти, медицини, молодіжної політики.
9. Прийняття Закону про імпічмент президента та закону про можливість відкликання народних депутатів.
10. Створення парламентської комісії з розслідування злочинів нинішнього режиму, результатом роботи якої має бути повне видалення "сім"ї" з влади, покарання за політичні і, особливо, економічні злочини, конфіскація на користь держави всього, що вкрадено у народу.
11. Реформа судової гілки влади, прокуратури, СБУ та міліції.
12. Заборона комуністичної ідеології та компартії, ліквідація усіх символів радянської епохи.
Лише після такого перезавантаження усієї владної системи можна буде вважати, що жертви революції не були марними, а зусилля і подвижництво мільйонів українців були потрачені не даремно.
Єдиний вихід для представників правлячого режиму – це безумовна капітуляція. Тоді вони зможуть уникнути кримінального переслідування. Саме  з такої позиції мають вестись переговори.
При цьому нам треба враховувати, що далеко не всі у нашій державі розділяють прагнення української патріотичної громади. Ось як охарактеризував нинішній стан нашої держави громадянин України, росіянин за національністю (цитую мовою оригіналу):
„Есть две Украины: не уничтоженные красной сволочью украинцы, и завезенные русские генетические рабы.
Мне нечего сказать про украинцев. Народ, как народ. Ну, разве, что более героический, чем живущие вокруг... Зато, я много чего могу пояснить про русских. Про то отребье, которое завезли во времена рождения СССР, освободив для этой красной саранчи украинские территории с помощью голода, страха и террора. Сегодня их безмозглые потомки и составляют, так называемый, русскоязычный контингент восточной части Украины. Всех этих "титушек", "беркутов", "грифонов" и прочей пернатой сволочи. Они готовы жить под урками, быть рабами, держать своих детей в норах и жрать баланду...
Украина разделилась на два лагеря. Западная Украина и часть Центральной, фактически, стала полностью независимой, стряхнув банду со своих могучих народных плеч. Отныне, люди здесь не хотят влачить жалкое существование по канонам уголовных правил проклятой во веки веков России”.
Отже, враховуючи реалії сьогодення, потрібно зробити так, щоб оці знавіснілі, сліпі люмпенізовані елементи не заважали нам жити за нашими правилами, як це вже зробили литовці, латвійці та естонці.
Вибір необхідно робити кожному.
Або продовжувати захищати кривавий режим на золотих унітазах, отримуючи від нього жалюгідні подачки – або приєднатись до боротьби за вільну країну й рівні права, отримавши можливість чесно заробляти й гідно жити. Ще не пізно зробити свій вибір. А інакше, або тюрма за антиукраїнську діяльність, або вільний виїзд на „историческую родину”.
І ще одне, на мою думку, найголовніше. Змінити країну – це не змінити закони, змінити країну – це змінитися самому. Перестати знущатися над слабшим, допомагати бідному і нещасному, перестати красти і обманювати свою державу, професійно ставитися до своїх службових обов’язків, не терпіти брехні, лицемірства, підлабузництва. Стати нарешті сильною нацією, в якій поваги заслуговує кожен її представник.
 Адже відомо, що убити дракона не означає його перемогти, бо завтра можна виплекати подібного. Головне убити дракона в собі і цим унеможливити повернення до авторитатиризму та диктатури та забезпечити Україні і українцям світле майбуття.
Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.