Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
18
липня
Випуск
№ 1328 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Про що мріє Путін, або стара пісня на новий лад [Випуск № 1158]

Як відомо, у вівторок на саміті Росія-ЄС в Брюсселі Президенту Російської Федерації В. Путіну вказали на неприпустимість тиску на Україну. У зв’язку з подіями в Україні, саміт був скорочений і замість дводенного був переведений в кількагодинний формат. У своїй заключній промові Путін висловився щодо подій в Україні зі звичною для Кремля риторикою. У ситуації, що склалася, звісно, йому не було як виправдовуватись. Не маючи вагомих аргументів щодо захисту провальної зовнішньополітичної операції в Україні, він почав лякати учасників саміту жупелом націоналізму та антисемітизму, в першу чергу, на теренах Західної України, Але спіч кремлівського царя був настільки примітивний, що майже нікого не здивував.
Цікава виходить ситуація. Всі проросійські ЗМІ «накачують» мешканців Росії та Східної України, що революційні події в Україні «ето происки Запада, влияние НАТО» і тому подібне. А в Західній Європі учасникам країн-членів НАТО Путін розповідає чергові байки про начебто західноукраїнський антисемітизм. Власне, чому тут дивуватись? Ідеологічна риторика Кремля у своїй зовнішньополітичній діяльності більш як за сто років не змінилась ні на йоту. І Путін, як вихованець традиційної школи опричників-КГБ СССР, не може говорити по-іншому, як в стилі відомої теорії змов. І тут, власне, потрібно нагадати деякі штрихи з новітньої, не такої вже далекої історії російських спецслужб.
Новітню сторінку антисемітизму в Європі вершили, як не дивно, не італійські фашисти чи німецькі націонал-соціалісти, а саме російське самодержавство. Виконавчим органом, що роздмухував антисемітизм, була царська охранка, методи якої були апробовані пізніше в КГБ.
Агресивний антисемітизм, підтримуваний таємним державним апаратом, погроми, обмежувальні закони та інші форми дискримінації, що особливо поширилися під час правління Олександра ІІІ та Миколи ІІ, призвели до того, що декілька мільйонів російських євреїв змушені були емігрувати за кордон, головним чином до США. У 1891 році з Москви висилається 30 тисяч євреїв за так звану «смугу осілості», в основному в Білорусію та Україну. У подальшому ця операція послугувала прикладом для більш масштабних депортацій інших національних меншин, що їх здійснювали  вже в новій імперії більшовики.
Важлива роль царської охранки в цьому питанні була відведена скандально відомому офіцеру «департаменту государственной полиции» Петру Рачковському. Співробітник закордонної резидентури Петро Рачковський головним чином спеціалізувався на підробках документів та використанні агентів-провокаторів. Існують дані, що саме він був автором скандально відомої антисемітської провокації з підробки документів, відомих у світі під назвою «Протоколи сионских мудрецов». Ці «Протоколи» начебто свідчать про світову єврейську змову, спрямовану на досягнення світового панування євреїв. До початку Першої світової війни вони не відігравали якоїсь помітної ролі. Деякий час імператор Микола ІІ вважав, що вони дають ключ до розуміння причин революції 1905 року, але сам, визнавши що це була підробка, він з розпачем промовив, що ці документи «запачкали светлое дело антисемитизма». Отакої! Як відомо, РПЦ ввела Миколу ІІ в сан святих, це перед його іконами в храмах сучасної Росії моляться кремлівські бояри на чолі з В. Путіним. Пізніше, ці «Протоколи», як витвір таємної поліції, знову вигулькнули на світову поверхню, як керівництво до дії для італійських фашистів та німецьких нацистів. Із всіх підробок ХХ століття «Протоколи» мали найсерйозніші і трагічні наслідки. Хіба цього не знає товаріщ Путін – колишній високопоставлений офіцер КГБ?
Не дивлячись на єврейське походження багатьох «старих більшовиків», антисемітизм хоч і в таємних формах, знову розцвів при Сталіні. На відміну від «охранки», КГБ майже не проводив єврейські погроми. Тим не менше, КГБ залишалась  яскраво вираженою антисемітською організацією. В СССР міністерство закордонних справ, ЦК компартії, як правило, були готові приймати на роботу євреїв-полукровок. В КГБ справа була поставлена зовсім по-іншому. За нав’язливою ідеєю працівників КГБ про начебто існуючу сіоністську змову прямо проглядалося антисемітське коріння царської «охранки».
Хто з людей старшого покоління не пам’ятає радянські курси лекцій «Разоблачительные статьи о происках Запада, заговор сионистов и их союзников украинских буржуазных националистах». Памфлети, що їх масово тиражувала радянська пропагандивна машина під заголовком на кшталт «Союз тризубца и звезди Давида». І так далі…
В січні 1959 року новий голова КГБ СССР Шелєпін створює в першому головному управлінні новий підрозділ дезінформації – Управління Д (пізніше – служба А). Очолив це управління Іван Іванович Агаянц (це той самий Агаянц, котрий,як другий секретар посольства в Парижі, забезпечував відхід П.Судоплатова після здійснення ним теракту проти Євгена Коновальця у 1938 році).
Одним з перших об’єктів діяльності Агаянца у 1959 році, після того, як він очолив Управління Д, стала Західна Німеччина, яку КГБ запланувала будь-що зробити «оплотом неонацизма». Щоб розпочати провокації та «розігріти» провокаторів на теренах Західної Німеччини, Агаянц спочатку послав спецгрупу співробітників КГБ в невеличке підмосковне селище, що знаходилось в 50 кілометрах від Москви. Там на старому, покинутому єврейському кладовищі, група повинна була під сутінками ночі намалювати свастики, антисемітські гасла та повалити декілька надгробків. Сексоти КГБ в цьому селищі відразу повідомили, що інцидент спровокував невелику групу місцевих антисемітів на подальші дії, спрямовані проти євреїв.
Зимою 1959-1960 року Агаянц з успіхом повторив цю ж саму тактику в ФРН. На Захід під виглядом туристів були направлені численні агенти, котрі отримали завдання осквернити єврейські пам’ятники, синагоги і намалювати на стінах антисемітські гасла. Розпочата КГБ кампанія була згодом стихійно підхоплена місцевими хуліганами та неонацистами. Від Різдва 1959 року до середини 1960 року західнонімецька влада зареєструвала 833 антисемітські акції. Потім ця кампанія несподівано затихла. Але вона серйозно встигла скомпрометувати Західну Німеччину в очах міжнародної громадськості. Загальну реакцію закордонної преси на ті події краще всього ілюструє заголовок статті в «Нью-Йорк геральд трибун» - «Бонн не здатен викоренити отруту неонацизму».
Хіба це не нагадує путінську риторику в Брюсселі?
Коментарі, як то кажуть, зайві. Ще можна було б навести багато фактів, де Кремль неодноразово у своїй зовнішній політиці розігрував карту сучасного антисемітизму та параноїдально надуманих теорій змов. Але цього вже достатньо, щоб наші сучасники зрозуміли, звідки вітер віє.
Ми, українці, повинні бути пильні в нелегкий час політичної кризи в Україні, щоб не стати зазомбованим знаряддям в руках кремлівських спецслужб. На жаль, в нас, в українців, немає такої служби, яка могла б дати рішучу відсіч проявам закордонних ідеологічних диверсантів, як це робиться в інших цивілізованих країнах. Мусимо в цьому розібратися самі.
Сергій КРИЧИЛЬСЬКИЙ

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.