Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
22
травня
Випуск
№ 1320 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Рік як рік, або Сказання про Путінське царство [Випуск № 1156]

Все за сценарієм: черговий крок вниз. Єдина новина (втім, передбачувана) в тому, що фірмові путінські піар-акції набили оскомину вже більшій частини електорату. Чи то влада вкінець заледащіла, чи то масовий глядач злегка порозумнішав. Захоплень все менше: ну, знову комусь викрутили руки, когось кинули, підставили... Президентське подружжя розлучається, американці гримнули метеоритом по Челябінську, Пугачова двійню народила... Тоскно. Зріє відчуття, що цим хитромудрим операціям насправді гріш ціна. А головне, проводяться вони на п'ятачку, який рік від року звужується. Як сам Путін з'їхав на позиції президента провінції ( в Москві навіть за даними ЦВК у нього лише 47 %, зате в Чечні 100 %, в Дагестані 92 % і т.д ), так путінська Росія потихеньку сповзає на глобальну периферію.
Розводку з Ходорковським навіть розбирати не хочеться. За два місяці до Олімпіади і за тиждень до Різдва (щоб ЗМІ вистачило часу обсмоктати сюжет і потім забути під бризки шампанського) вертикаль раптово пробило на милосердя. Живі перекази: всього десять років минуло! Одне добре:  Ходорковський на волі. Але ця новина обліплена такою кількістю вивертів, прив’язок, і секреток, так відверто пахне Луб'янкою, що іміджевий виграш Росії і особисто Путіна вийшов близьким до нуля. Мало хто сумнівається, що він усього лише поступився тиску, віддав перевагу віддати мале, щоб зберегти велике. Олімпіада ж !
Зрозуміли і запам'ятали: на Путіна треба тиснути. Скрізь , де можна. Мова тиску і торгу президенту близька і знайома.
З Ходорковським кремлівську команду елементарно продавили. Головним чином з Німеччини. І всі це розуміють. У тому й біда: багатоходова, ретельно розрахована піар- операція, а на виході пшик. Ні величі, ні масштабу. Тільки дрібниця і суєта: як би довше всидіти на вертикалі, утримати власність, на гріш п'ятаків купити. Хоча в історичному контексті непоганий прогрес. Злодюга таки миліше, ніж кровопивця: з ним можна торгуватися. Тільки чи варто?

Те ж саме з Майданом
В Україні відстала енергоємна промисловість. Навіть гірше, ніж у Білорусі. Палива жере - не напасешся , продукцію виробляє дорогу і низької якості. Якби в країні була вільна конкурентна економіка, за 20 років частина промислових мастодонтів вимерла б, частина перебудувалася. Але конкурентної економіки в Україні немає. І в Білорусії теж. Тому і там, і там під грім патріотичної пропаганди дотаційне господарство поступово сповзає у яр.
Довгострокових інвестиційних ресурсів для Януковича також немає. Не тільки в Європі, але і в Китаї, звідки він повернувся з пісним обличчям і порожніми руками. Та він і не готовий їх грамотно освоїти, от у чому біда. Навіть якщо донецькі, припустимо, завтра підпишуть всі європейські хартії і почнуть вести себе як зайченята(хоча з чого б ?) - мало хто їм повірить. Логіка ЄС зрозуміла: для початку хоча б означте готовність дотримуватися стандартів . А ми у відповідь підтримаємо матеріально. Але скромно! І з дотриманням ряду умов. Тому що європейський платник податків сильно не любить, коли його гроші йдуть до пацанів з сумнівною біографією і неясними намірами. Далі, у міру встановлення довіри, можна буде поговорити про більш серйозні проекти. А поки навчіться ходити в гості без пістолета і дотримуватися законів.
Колективний Янукович напружує розум і винаходить Витончену Схему. Коротенько так: Заходу втюхують, що Росія поневолює Україну з метою розмістити там танки, "Іскандери" і оновлений флот. А що - неправда?! Росію, навпаки, лякаємо, що Україна від безгрошів'я ось-ось рвоне на Захід і затіє модернізацію. Що означатиме духовну катастрофу плюс в перспективі зниження попиту на газ.
Якщо Витончена Схема спрацює, можна сидіти на паркані, курити і час від часу доїти то тих, то цих. Без зобов'язань, модернізації та іншого геморою. Варіант називається "Лукашенко, дубль два".
Але колективний Путін теж пацан не дурний і у нього теж є своя логіка. Єдність - понад усе! Тому в першу чергу братам слід перебити коліна газовою трубою: щоб від сімейного вогнища занадто далеко не відповзали. Модернізацію та інші „гейропейскіє” штучки проводити ні в якому разі не можна. Раптом, боже збережи, вийде? Адже всі ці Польщі, Прибалтики, Чехії, Словаччини, Словенії, Хорватії і т.д купують газ на загальних підставах, платять вчасно і від Кремля, вважай, що не залежать ! Та ще примудряються забезпечувати середній дохід населення в півтора -два рази вище, ніж у братській Білорусі, якій Москва виписує щорічну вуглеводневу пільгу в 5 млрд. доларів. До того ж у них свобода пересування, надійна валюта, чесні вибори, висока якість товарів ( послуг) та інші ознаки духовного занепаду. Ліберальний фашизм, коротше.
Допустити такого свавілля в Україні Кремль, звичайно, не може. Він краще вийме з Фонду Національного Добробуту 15 мільярдів і ще рік-другий підтримає на плаву український совок з класово близькими братками на містку. Головне питання - а що потім? І навіщо?
Ну, як. Ну, це ж наш інтернаціональний обов'язок... Ні, пардон, наш цивілізаційний код! Зберегти для людства інвалідну артіль, яка дісталася від гебешних батьків і дідів і  де брати з перебитими кінцівками гріються біля замшілого сировинного котла (благо, той щедро виділяє тепло в атмосферу) і переказують один одному героїчний епос. Як би ненароком норовлячи безкоштовно сьорбнути з комунальної газової труби. Братська слобідка називається "Євразійський Сировинний Союз ім. Клари і Карла".

Мета велична, звичайно
Втім, Янукович (треба віддати йому належне!) на відміну від сентиментального Лукашенка навіть не намагався чіпляти москалів за губу духовної скріпою. Конкретно ставив питання чисто по бабках. Гроші йому потрібні не західні, з їх поганою транспарентністю, підзвітністю та іншими збоченнями (до того ж в годину по чайній ложці), а східні. Щоб багато, швидко і без балаканини. "Де взяв, де взяв?" Аллах дав! По-нашому, по- євразійськи. А коли хто полізе до Аллаха з фінансовими перевірками, огріє дубиною по голові.
У Кремлі розуміли, що наприкінці спектаклю Янукович повернеться. Питання було: за скільки? Вирішили перестрахуватися і відвалили в 10 разів більше Європи. Все одно ніхто не запитає: радянський народ, він сумирний!

Ще питання: а чому?
І чи правильно
бути сумирним?
Он у підшефної Білорусії річна інфляція 30 відсотків, валюта знову руйнується, продукція лежить в неліквідах і економічне зростання з усіма натяжками менше півтора відсотків. І нічого! Населення мовчить, терпить. Бо Лукашенко, як справжній євразійський браток, хоча і завалив економіку, зате досяг успіху в мистецтві користуватися дубиною. Любить і вміє товкти підданих по ногах, по нирках, по голові. Ті у відповідь кланяються і дякують за шкварку і чарку.
З іншого боку, що ще одухотвореній радянській людині треба?! Барак теплий, на плацу і в цеху порядок, пилюка під кісточки прибрана, квіточки политі. Годують тричі на день. Б'ють не часто; якщо не виступаєш, можуть взагалі не зачепити. Благодать !
Ось у Януковича, на жаль, дубина короткувата: не те, що до західних областей, навіть до Києва не завжди дістає. Тому зі стабільністю біда. І що цьому Майдану треба? Начебто, все було правильно, по- християнськи: спочатку по морді, а потім чарку зі шкварками. Але вони, знай, своє незрозуміле лопочуть. Права їм, свободи... Може, треба було навпаки - спочатку чарку зі шкварками, а по морді вже потім?! Ох, важка ти, кепка Мономаха.
У Путіна баланс витриманий краще. Взяв з казни скільки треба, та й віддав брату для затикання дірок у євразійському халаті. Ніхто і не пискнув. Ні в Держдумі, ні в Уряді, ні в політичних партіях. Їх, втім, і не питали. Хоча, взагалі кажучи, могли б. Якщо у нас економічно активного населення, скажімо для простоти, 70 мільйонів, то з кишені у кожного, не запитавши, вийняли по 215 доларів. По курсу, більше 7000 рублів. А раптом не всі згодні ?
Знову неправильне питання. Як це не всі? Цивілізаційний же код! Вас, козлів, хіба питали, коли в Афганістан посилали?І адже як славно все вийшло - гідні люди стільки зірочок на погони заробили.
Роз'яснень немає і не буде. Як не обговорюється, чому 50-60 млрд. доларів (за 5.0 -5.5 млрд. щорічно протягом путінської епохи) краще згодувати Лукашенку, ніж побудувати на них сучасну автомагістраль до Владивостока, яка послужила б реальною, а не казковою скріпою пухнастого російського простору.
Ясна річ, добре мотивовані товариші знову завантажать навішають лапшу про геополітичний код, цивілізаційні виклики, братські узи і таке інше. Тому що вони - і це теж стає зрозумілим все більшому числу співгромадян - з цього вертикального коду і зі зрошуючих його фінансових потоків мільйоном язиків злизують солодкі бюджетні крапельки. А інший раз і цілі струмені.
Справжня проблема в тому, що вірити професійним патріотам стає все важче. Питання до них все коротші і конкретніші . Брехати у відповідь їм доводиться все хитромудріше. Де гроші, Зін? Між іншим, це ми їх заробили... Через два роки, ближче до виборів, Янукович знову спробує труснути нашу вертикаль в надії струсити нафтових яблук. Але все одно даремно: вибори йому не виграти. Тоді навіщо 15 млрд. як в трубу?
А ось навіщо! Щоб профспілці братків довше сиділося при повноваженнях. Щоб дати рішучу відсіч всьому нормальному і людському, що очищає життя від брехні, хамства і рабства, веде до свободи і гідності. Тому що в нормальних конкурентних умовах більша частина цього державного намулу - як п'яте колесо у возі.
Як би при такій хамській (вони чомусь називають її народною) системі пріоритетів наш колективний Путін не догрався до обмеженого військового контингенту на території України або Білорусії. З метою виконання все того ж братнього інтернаціонального обов'язку.
Ні, мабуть, не посміє . Швидше, обійдемося традиційними матеріальними втратами і черговим циклом відставання від Заходу. Інакше дуже вже очевидним вийде асоціативний ряд: олімпіада, потім аншлюс...
Втім, хто знає - що там у них в голові.
Ну, а поки насолоджуємося бурхливими тривалими оплесками, що переходять в овацію. Хоча, зізнатися, набридло.

Дмитро Орєшкін,
„Новая газета”, Москва

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.