Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
18
червня
Випуск
№ 1324 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Рука Москви [Випуск № 1153]

Напередодні блеф-операції Янукович-Євросоюз надзвичайний і повноважний посол Росії в Україні М.Зурабов прямо заявив, що для Росії основним ворогом є НАТО і тероризм. Що правда, то правда. Бо саме так думали і думають в Кремлі. Іншими словами, це означало, що уявним ворогом Росії є євроінтеграційні процеси, що хоч і повільно, але все ж просуваються на схід, бо кремлівські бояри сплять і в жахливому сні бачать НАТО біля своїх кордонів. Цю риторику мільйони телеглядачів України і не тільки могли спостерігати минулих вихідних на організованому партією регіонів мітингу в Києві. Регіональні вожді патетично викрикували фрази на кшталт „Освободили от нацизма Европу...”, „Изгнали Наполеона...” і т.д., що ще раз підтверджує давні рецидиви старої хвороби Кремля.
І тому маячня Азарова про якісь там труби, комплектуючі до АН-124 та різна, так звана економічна, каламуть, звісно ж, тут ні при чому. Сьогодні навіть першокласнику зрозуміло, що питання євроінтеграції це перш за все геополітичне питання і історія ця зовсім не нова.
Початок історії «стосунків Москви та Євросоюзу» сягає середини 70 років минулого століття. Тоді у КГБ СССР з’явились нові завдання і нові турботи в Західній Європі.  Адже до 1976 року ЄЕС, як структура, не представляла для Кремля особливої зацікавленості. Хіба що розвіддані з особливо глобальних політичних питань, які були удостоєні уваги в.Ясєньово (центральний офіс Першого Головного управління – зовнішня розвідка КГБ СССР, штаб- квартира якої знаходилися в Підмосков’ї, за декілька кілометрів до окружної кільцевої дороги – авт.).
Але погляди ПГУ-КГБ СССР сильно змінились після того, як в грудні 1975 року прем’єр-міністр Бельгії Лео Тиндеманс виступив з доповіддю в Європейському співтоваристві. Він закликав ЄЕС до спільної оборонної стратегії та більш рішучої зовнішньої політики.
Москва ще більш стривожилась, коли у вересні 1976 року Китай акредитував у ЄЕС свого першого посла і негайно став вести зі співтовариством торгові переговори. Влітку 1976 року колегія КГБ СССР прийшла до чергового параноїдального висновку в стилі теорії змов, що, мовляв, доповідь Тиндеманса та китайська діяльність в Брюсселі спрямовані проти СССР. В липні 1976 року циркуляр за підписом голови ПГУ В. Крючкова вимагав від своїх резидентів «задействовать все оперативние возможности», тобто це означало термінове зібрання масиву розвідданих про політику ЄЕС. Крючков вказував що начебто існувала реальна небезпека перетворення європейської співдружності в «военно-политический блок, которий может попасть под влияние агресивних и реваншистських сил».
Москва робила особливу ставку на такий висновок, що європейський союз буде нестабільним до того часу,поки не напрацює спільну оборонну політику. Новий циркуляр, розроблений в штаб-квартирі КГБ в серпні 1976 року підкреслював, що начебто головною метою співдружності віднині був підрив зовнішньої політики соціалістичних країн. Підтримка європейської інтеграції  з боку США  лише підтверджувало теорію антирадянської змови.
Щоб розкрити природу так званого ”заговору” ЄЕС, московські вожді терміново поставили перед КГБ завдання створити канали доступу до секретних документів з цієї тематики. Але роздобути такі документи було можливим тільки після створення надійної агентурної бази в керівних органах співдружності. Резиденти КГБ, що, як правило, діяли під дахом посольств СССР в усіх європейських країнах, отримали пріоритетні завдання призначити старшого співробітника КГБ, як правило, заступника резидента по лінії ПР (політична розвідка) для координації співпраці проти співдружності. Найбільш перспективними закладами для вербування агентури КГБ вважало Європейський коледж в Брюгге, Європейський університет у Флоренції та Євроінститут у Амстердамі. В Москві вважали, що студенти-відмінники зможуть в перспективі  стати безцінним джерелом інформації. Попри ці стратегічні завдання, в спецопераціях проти ЄЕС, співробітникам резидентур мали регулярно добувати і посилати в Москву телефонні довідники ЄЕС, складати списки дипломатів та журналістів, акредитованих в європейській співдружності, вивчати реальні дані усіх чиновників ЄЕС, котрі відвідують СССР. КГБ в центрі також ставило задачу і вимагало від своїх підлеглих активізувати необхідність «активних действий», для того, щоб уповільнити розвиток євроінтеграційних процесів та відстрочити прямі вибори в Європарламент. Резидентурам на місцях було доручено через підкуплених та завербованих журналістів розмістити в пресі переважно лівого напрямку репортажі та замітки, де б акцентувались всілякі, в більшості надумані протиріччя, як між самими учасниками ЄЕС, так і Сполученими Штатами та Японією. Окремі циркуляри вказували на небезпечні формування надуманого антирадянського блоку між ЄЕС та Китаєм.
Не дивлячись на деякі розбіжності між країнами ЄЕС та провалом концепції Тиндемана про загальну оборонну політику, Москву і надалі турбувала майбутня перспектива євроінтеграції. КГБ в своїх аналітичних звітах перед Політбюро ЦК КПСС прямо робило висновки «интеграция Западной Европи противоречит интересам Советского Союза». А Політбюро в свою чергу вважало ЄЕС одним з головних об’єктів розвідувальної роботи. Одним словом, вже до початку 80 років європейська співдружність в очах Кремля отримала той статус, що й основні вороги – Сполучені Штати, НАТО та Китай. Кремль вважав, що така змова є значним прогресом на  шляху євроінтеграції з часу підписання Римського договору 1957 року. Не зважаючи на величезну кількість інформації, що акумулювалась в головному розвідувальному управлінні СССР по лінії європейської співдружності, Москва залишалась незадоволеною їх якістю. Не вистачало основного – підтвердження теорії змови Західної Європи проти країн Східного блоку. Центр, як завжди, продовжував тиснути на всі свої західноєвропейські резидентури за недостатню і неякісну підготовку спецоперації проти ЄЕС. Знову і знову Москва вимагала «в соответствии с указаниями тов.Крючкова» активізувати проникнення агентів та розробку інших форм розвідувальної роботи в європейській співдружності. Московську штаб-квартиру КГБ найбільше дратувала не стільки невелика кількість розвідданих по лінії ЄЕС, а швидше за все, відсутність підтверджень власних теорій по «происках Запада». Коли Москва так і не змогла отримати реальних доказів так званої Брюссельської змови для підриву країн Східної Європи, в Кремлі був зроблений висновок що змова все-ж таки існує, просто резидентури КГБ не змогли виконати поставлених перед ними завдань. В Політбюро постійно вимагали ще більшої ініціативи та активних дій по гальмуванню процесів євроінтеграції. На початку 80-х ці протистояння досягли найвищого піку.

Сергій Кричильський

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.