Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
22
травня
Випуск
№ 1320 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Білі птахи [Випуск № 1148]

Одному чоловікові приснився дивний сон, що ангел Господній з’явився перед ним і повів його до церкви. Там п’ятеро людей, стоячи на колінах, молились Богові, а перед кожним сидів білий птах зі складеними крильми. «Глянь на цих людей, — звелів Ангел, — і зверни увагу на те, як будуть поводитись птахи». Чоловік уважно подивився на першу постать. То була вишукано одягнена жінка, котра стояла на колінах посеред церкви. Піднявши очі, вона почала молитися, і слова вільно полились із її уст. Птах, що сидів перед нею, був найбільший, граціозний і сліпучо-білий. Протягом усієї молитви він ні разу не поворухнувся, ні разу не змахнув крилом. «Простягни руку і доторкнись до нього», — звелів Ангел. Чоловік легенько доторкнувся до крил птаха і поспішно забрав руку: «Здається, він мертвий!» «Так, ти правду кажеш, він мертвий, - сумно відповів Ангел. - Ця жінка ходить до церкви дуже акуратно з раннього дитинства. Коли вона йде в храм, то одягає вишуканий одяг. Вивчивши напам’ять кращі молитви, вона промовляє їх дуже старанно. Слова, що злітають з її вуст, прекрасні. Але жінка не надає їм ніякого значення і, вийшовши з церкви, відразу забуває їх. Вона навіть не думає про те, що говорить. Подивись! Бачиш, вона крадькома поглядає на сусідку і думає, скільки міг би коштувати її капелюшок».
Чоловік підійшов ближче до другої постаті. То був чоловік. Здавалось, він звертається до Бога від усього серця. Прекрасний білий птах, що сидів біля нього, розправив крила і злетів. Чоловік, спостерігаючи за його польотом, підняв голову та побачив, що в церкві не було даху: там, в височині, сяяла небесна синь і чудовий птах, піднімаючись все вище і вище, радісно ширяв у яскравих сонячних променях. Але раптом набожний вигляд чоловіка, що молився, змінився... Погляд його став важким і понурим: стиснувши кулаки, чоловік пробурмотів крізь зуби якусь погрозу, а птах, склавши крила, ринув униз, немов пронизаний смертельною стрілою, і розбився об камінні плити. «Цей чоловік почав молитися щиро, — відповів Ангел на допитливий погляд супутника, — але під час молитви він згадав про свого недруга, і гнів закипів у його серці, відвернув його від любові. В його душі нема прощення і забуття образи. Поглянь, він зайнятий зараз тим, що складає план своєї помсти. Ні, його молитву ніколи не почує Господь».
Третьою була жінка із стиснутими на грудях руками і слізьми на обличчі. Вона шепотіла молитву, і її білий птах то здіймався вверх, то безсило опускався. Здавалось, йому щось заважало: ось і знову, набравшись сил, птах піднявся до краю церковних стін і знову зірвався вниз. І все ж таки він не розбився. Відчайдушно чинячи опір, птах біля самої землі розправив крила, почав набирати висоту, і рухи його ставали все впевненішими. Нарешті птах досяг ясної блакиті і зник в освітленому небесному просторі. Ангел, що стежив за боротьбою, полегшено зітхнув. «Цій жінці довелося пережити велике горе, — пояснив він, — і вона втратила віру в те, що Бог любить її. Довго не приходила вона до церкви, але сьогодні нарешті прийшла і спробувала молитись. Однак під час молитви повернулись її сумніви, віра знову похитнулась і вона вже готова була здатись. Тоді вона звернулась до Господа, зізнаючись у своїх сумнівах. Господь, почувши молитву жінки, наблизився, щоб утішити її і укріпити її віру. Бач, вона усміхається!»
Четвертим був якийсь вуличний волоцюга, птах, який сидів перед ним, був брудним, як і одяг волоцюги, і здавалось, був зовсім нездатним злетіти. Чоловік почав молитись. Слів не було чути, він ледве ворушив вустами, звертаючись подумки до Бога. І опущені крила птаха затріпотіли, кількома сильними помахами крил він досяг краю стін. Сонячні промені торкнулися краю брудного пір’я, яке раптом засяяло незвичною чистотою. Ангел радісно посміхнувся. «Цей чоловік ніколи не вчився молитись, — сказав він — Ніколи раніше він не промовляв молитви і він не знав, які слова потрібно говорити. Але серце його, обтяжене нудьгою і гріхами, звернулось до Господа, молячи про милість і прощення. І Господь почув його. В цю мить всі Ангели небесні раділи і торжествували, бо ще один грішник навернувся до Отця Небесного». Останнім був маленький хлопчик, перед котрим сиділа маленька, дрібненька пташечка. Молитва його була проста і нехитра. Він каявся в тому, що згаряча вдарив сестричку, просив у Бога допомогти розібратися у математиці і зробити так, щоб мама скоріше видужала. Він дякував за футбольний м’яч, який тато подарував йому на день народження. Маленька пташечка легко змахнула крильми, радісно защебетала і зникла в небесах. І хлопчик весело побіг грати у м’яча і, проходячи повз Ангела, засміявся від щастя.
Велику силу має молитва від щирого серця.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.