Настоятель Свято-Преображенсь-кого храму селища Оржів Української Православної Церкви Київського Патріархату о. Петро здійснив чин освячення хреста та пам’ятного знаку вшанування пам’яті Володимира Робітницького та із парафіянами і хором відслужив літію.
На мітингу виступив голова Рівненської обласної організації партії „За Україну!”, Кошовий отаман Українського козацтва „Волинська Січ” Сергій Олексіюк. Він розповів про сповнений героїки життєвий шлях Володимира Робітницького та яскраві сторінки біографії цієї непересічної особистості. Зокрема, він сказав:
„Кожен українець повинен знати і пам’ятати, хто такий Володимир Робітницький. Він народився тут, на Адамківських хуторах, рівно сто років тому в національно свідомій українській родині. Робітницький з молодих років був активним серед молоді, виділявся надзвичайною енергією та національно-ідейним спрямуванням. У юні роки Володимир вступає до Пласту, а згодом до лав підпільної Організації Українських Націоналістів. Спочатку стає станичним, а далі – керівником районного та над районного проводу ОУН. Саме завдяки праці Робітницького у багатьох селах тодішньої Рівненсько-Костопільської округи була створена підпільна мережа ОУН, налагоджено друк націоналістичної літератури. За свою політичну діяльність у 1937 році він вперше потрапляє до рук польської поліції. Завдяки праці Робітницького у Волинській та Рівненській областях на початку літа 1941 року в 1400 населених пунктах було створено 1000 станиць ОУН, що налічували близько 5000 членів підпільної організації. Були створені осередки організації у Ковелі, Рівному та Івановій Долині; студентські – в Рівному та Кременці. Він веде роботу зі створення бойових підрозділів перших відділів УПА, проводить мітинги по містечках та селах, проголошує в Рівному Акт відновлення Української соборної держави.
25 серпня 1941 року при загадкових обставинах Володимир Робітницький помирає в одному з шпиталів Львова. Загадкових тому, що, за свідченнями його соратників, медсестра, котра чергувала біля нього в шпиталі, зробила йому підозрілу ін’єкцію, після котрої Робітницький не прокинувся. Одразу після такого фатального наслідку зникла й ця таємна „медсестра”. Очевидно, це був польський чи большевицький агенти.
Похорон Робітницького, що відбувся 28 серпня, перетворився у величезну політичну маніфестацію. Тисячі членів ОУН, українських патріотів провели вулицями Львова свого побратима на місце спочинку – Янівський цвинтар”.
Помічник-референт народного депутата України В’ячеслава Кириленка Олег Ковальчук закликав присутніх не бути байдужими до своєї історії, щоб кожен власними маленькими справами долучався до побудови Української України і гідно передав патріотичну естафету молодому поколінню.
На мітингу також виступили голова Рівненської обласної ОУН Роман Коваль, ветерани визвольних змагань та внук Робітницького – Леонід Робітницький.
Встановлення пам’ятного знаку та проведення акції відбулося успішно завдяки підготовчим, упорядним і організаційним роботам патріотів. Це, насамперед, місцевий активіст Сергій Свисталюк та директор Оржівського ДОКу Мирон Чернецький, завдяки зусиллям якого і постав козацький кам’яний Хрест.
На завершення урочистостей учасники посадили чотири кущі калини та виконали державний гімн „Ще не вмерла Україна”, а козаки підрозділу Українського козацтва „Волинська Січ” салютували на честь столітнього ювілею провідника ОУН з козацької гармати.
Сергій Степанишин