Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
22
жовтня
Випуск
№ 1342 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Про що мовчить опозиція? [Випуск № 1144]

Після гучних заяв про намір відправити Януковича у відставку, недолугих спроб бойкотувати роботу парламенту за вигаданими приводами, після вкрай невдалих акцій кампанії „Вставай Україно!”  запал так званої української опозиції почав потихеньку спадати, а вже до осені вся ця пафосна опозиційність взагалі звелася до нуля. Чому так сталося і хто у цьому винен ? Про що сьогодні мовчить опозиція? Спробуємо у цьому розібратися. Парламентські партії, які наразі усунуті від виконавчої влади, самі себе загнали у глухий кут, бо так і не змогли позбутися трафаретної риторики та популізму і не вийшли на зрозумілий українському суспільству діалог через нові ідеї та зміну партійного іміджу. А гасло „Юлі волю!” не лише перетворилося на буденну фразу, до якої усі звикли, як до повсякденного борщу, а й по суті зробило опозицію його заручником. (Про це мова піде пізніше).
Владна партія спрацювала значно ефективніше, більш чітко і досить злагоджено. Вчасно втямивши, що так звані антифашистські марші бажаного ефекту у зболеному соціальними проблемами суспільстві не викликали, вони безапеляційно осідлали євроінтеграційного коника, тим самими позбавивши опозицію останнього козиря. Аякже, тепер регіонали великі інтегратори, поборники європейського вибору, а Яценюк, Кличко і Тягнибок залишились на узбіччі цих процесів. Мало того, не голосуючи, приміром, за Закон про незалежність судів, опозиційні партії тепер в очах європейців виглядають дрібними шкідниками, ображеними хлопчиками, а не державними діячами, яким до снаги вирішувати серйозні проблеми.
Навіть у питанні звільнення Юлії Тимошенко їх повністю переграла Партія регіонів. Бо зараз лише від рішення Януковича і його команди залежить доля ув’язненої опозиціонерки. І саме до нього апелюють очільники Євросоюзу, ігноруючи при цьому всі три опозиційні партії.
Сьогодні  постало питання, як законодавчо оформити виїзд Ю.Тимошенко на лікування до Німеччини. Подейкують, що такий закон вже розробляється в надрах Партії регіонів. А де ж опозиційні проекти? Протягом двох років ні „Свобода”, ні „Удар”, ні „Батьківщина” не спромоглися розробити жодного законопроекту, який би наблизив звільнення їх лідера. Хочеш-не-хочеш, а закрадається думка про те, що українській парламентській опозиції зовсім не вигідна матеріалізація гасла „Юлі волю!”. Якщо Тягнибок, Яценюк і Кличко уже все між собою поділили, про все між собою домовилися, то навіщо їм Юля на свободі?
Вільна Юля одразу стає самостійним гравцем, який начисто перекреслить усі їхні плани. То ж краще – Юля у в’язниці, а гасло за її звільнення – в руках опозиціонерів. Так і комфортніше і спокійніше.
Чи не про це мовчить опозиція? Чи не тому на різних політичних шоу її представникам немає чого сказати.?
Якщо додати до цього ту невеселу картину, яку малюють рідшою чи густішою фарбою депутати від „Свободи”, „Удару”, Батьківщини” в місцевих радах, дерибанячи земельку і об’єкти нерухомості, то висновок напрошується дуже невтішний, а перспективи на перемогу в президентських перегонах стають все ілюзорнішими.
Без повного перезавантаження ідей і зміни стратегічного курсу на опозицію спочатку чекає фіаско на виборах Президента, а потім – політичний крах. Хотілося б, щоб цього  не сталося.
Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.