У вівторок вся Україна жила футболом і таке явище спостерігалося, мабуть, вперше з часу проведення на нашій території Євро-2012. Впродовж дня на вулицях, в громадському транспорті, в розмовах пенсіонерів у сквериках люди говорили про одне й те ж – Україна проти Англії. Початок матчу вийшов доволі сумбурним, але попри це суперники відразу почали створювати воротам один одного загрози. Спершу була передача зліва від Коноплянки на Зозулю. Роман в межах воротарського майданчика намагався випередити Харта, однак коли Джо кинувся, впав. Рефері не вважав, що з допомогою голкіпера. І все ж пенальті був, стовідсотковий. З початком другої десятихвилинки поступово почали проявляти ті напрацювання, які несподіванками у стартовому складі підготував Фоменко. Українці долали оборону суперника завдяки довгим діагоналям з несподіваними зміщеннями гравців. Першу таку цілком міг втілити в гол Федецький. Після навісу зліва від Ярмоленка Артем опинився один перед Хартом, але в падінні головою пробив невдало. Українці швидко переходили від оборони в атаку і для суперників те стало справжнім одкровенням на початку гри, бо підопічні Годжсона швидко зрозуміли свою похибку і поступово «засушили» гру..
Загалом в останній третині першого тайму територією володіли гості. М’яч краще тримався у їхніх ногах, щоправда, завдяки уважній грі українських оборонців потенційна небезпека гасилася на підступах до воріт П’ятова. Початок другого тайму знаменував величезний силовий тиск на ворота гостей. Українці подали три поспіль кутових і останній з них цілком міг замикати, знаходячись на дальній стійці, Федецький. Однак м’яч, який відскочив від газону, вдарився в чоло Артемові і вилетів за лицьову лінію. Власне, ближче до середини тайму гра увійшла в те ж в’язке русло, що й в заключній третині першої половини. Команди діяли без воріт, зосереди-вшись на боротьбі в середині поля. Останні 15 хвилин зустрічі вийшли доволі нервовими, з великою кількістю жорсткої боротьби в середині поля. Українці, очевидно, трохи втомилися, бо при переході від оборонної стадії в атакувальну допускали надто багато похибок. Суперники натомість не приховували свого бажання довести матч до нічиєї. Взагалі, цей матч майже один в один пригадав дві зустрічі нашої національної команди епохи Лобановського-Сабо. Тоді ми теж грали вдома на рівних з німцями і французами. Різниця лишень у тому, що Фоменко тренує команду лише сім місяців. А отже сподівання, що наша команда вдосконалюватиметься і стане врешті найсильнішою в історії ще є.  Та й шанс потрапити до Бразилії залишається доволі високим.