Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
22
вересня
Випуск
№ 1338 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Політфутбол [Випуск № 1138]

У футболі завжди знаходиться місце політиці. У світовій історії можна відшукати безліч різних доказів цієї тези.
У 1938р. гравці збірної Англії перед матчем зі збірною Німеччини підняли руки в нацистському вітанні. Цей дивний вчинок не був ініціативою команди — «зіганути» майстрам шкіряного м’яча наполегливо рекомендувала рідна футбольна асоціація. А спортивні чиновники, у свою чергу, діяли за порадою посла Великобританії у третьому рейху Невілла Хендерсона, стурбованого тим, що «британсько-німецькі відносини надто крихкі». Нацистський салют у виконанні англійських футболістів слугував частиною складного (і, як виявилося, марного) плану умиротворення Гітлера. 
У 1969р. знущання сальвадорських уболівальників з гондураського прапора стало приводом для війни між двома державами. Про війну 1986р. сказав Марадона після перемоги над збірною Англії: "Звичайно, до матчу ми казали, що футбол ніяк не пов'язаний з війною за Мальвінські острови, але ми знали багатьох дітей, які загинули там, підстрелені, як птахи... У передматчевих інтерв'ю всі ми казали, що футбол і політику не можна змішувати, але це була неправда... Це була помста... Це почуття було сильніше за нас: ми захищали кольори прапора, загиблих хлопців і тих, хто вцілів...".
Політика залишила радянські футбольні клуби за бортом європейських кубкових турнірів.
1968р. а збірну СРСР позбавила шансу пробитися у фінал світової першості-74. Політика "відчепила" національну команду Югославії від чемпіонату континенту 1992р. Двозначні заголовки російських медіа — "БЕЙ ХОХЛОВ, СПАСАЙ РОССИЮ!" та "БЕЙ ПАНОВ, СПАСАЙ РОССИЮ!" — в 1999р. підняли і без того високий градус перед московським матчем "триколорних" і "жовто-блакитних". Росіяни Дмитро Хохлов і Олександр Панов у тій грі не забили. Забив українець Андрій Шевченко, позбавивши росіян шансу потрапити на футбольний мундіаль.
Знаю багатьох майстрів мистецтва можливого, які охоче використовують футбольну термінологію для опису політичних подій. Розумію політтехнологів, що використовують при моделюванні своїх комбінацій тактику і стратегію футбольних геніїв. Бачу, як елементи політичних інтриг активно використовуються відомими футбольними й маловідомими навколофутбольними діячами.
Співтовариство футбольних уболівальників залучає вербувальників політичних угруповань (у тому числі пронацистських), політичних агітаторів, PR-фахівців. "Справа Павличенків" і участь у ній динамівських уболівальників (хоч би як хто до неї ставився) дає привід задуматися про фан-рух як про важливий елемент створення повноцінного громадянського суспільства в Україні. У політиці завжди є місце футболу.
Дослідження думки футбольних уболівальників, проведене Київським міжнародним інститутом соціології з 9 по 18 серпня ц.р. (метод телефонного інтерв'ю, 1450 анкет) з ініціативи нашого тижневика, дає багату поживу для роздумів і поціновувачів футболу, і любителів політики.
Прес-служба гіпотетичної Об'єднаної футбольної ліги днями повідомила, що у вересні проект майбутньої ОФЛ буде представлений на розгляд Російського футбольного союзу і Федерації футболу України. Оприлюднено інформацію про те, що "Газпром" стане фінансовим гарантом ліги на перші п'ять років її існування зі щорічним бюджетом 1 млрд. євро. Через п'ять років турнір має вийти в режим самоокупності, нагадує "Футбольний клуб", планується на сезон-2015/16.
Пояснимо: йдеться про можливу об'єднану першість, у якій мають взяти участь команди з України і Росії (дотепники вже охрестили майбутнє дітище "укропом". Від УКРОП — українсько-російська першість). Ставлення українських уболівальників дозволяє визначити опитування КМІС. "Безумовно, за" висловилися 14% (кількість прибічників за результатами аналогічного дослідження того ж соціологічного центру рік тому — 20%). "Швидше, за" — 20% (рік тому — 20%). "Швидше, проти" — 24% (рік тому — 19%). "Безумовно, проти" — 37% (рік тому — 31%). Кількість тих, хто не визначився зі своїм ставленням до проблеми, зменшилася з 9 до 5%. Висновок — кількість прибічників "укропу" має відчутну тенденцію до зниження. І, зважаючи на все, знижуватиметься й далі.
"Обізнані" уболівальники, наскільки можна судити, сприймають об'єднану першість як частину складного (і, сподіваємося, безглуздого) плану геополітичного поглинання Росією України. "Чисті" уболівальники вбачають у ній гальмо розвитку футболу в країні. "Укроп" не передбачає ліміту на іноземців, отже молодим вітчизняних талантам буде значно важче пробити собі дорогу. Об'єднаний чемпіонат (якщо він буде легалізований УЄФА, — а це велика проблема, про що досвідчені "фани" пам'ятають) автоматично зменшує кількість українських команд у єврокубках, і це бентежить навіть тих, хто бачить в "укропному" поєднанні "борщу" та "щів" апетитну страву. Нарешті, "відсторонені" уболівальники з апатичних угодовців перетворюються на активних противників "газпромівського проекту" під впливом того, що відбувається у відносинах між країнами сьогодні.
Про те, наскільки політичні пристрасті впливають на футбольні, можна переконатися на іншому прикладі.
Згідно з дослідженням КМІС, найбільшу підтримку уболівальників має київське "Динамо". 41,7% переживають за нього в матчах української прем'єр-ліги (УПЛ), 44,7% — у єврокубкових іграх. За ним іде "Шахтар" — 23,3 і 28,7%, відповідно. Цікаво інше: рівень підтримки "біло-синіх" за два роки істотно не змінився (40,4% — 2011-го, 41,5% — 2012-го). А ось у "гірників" тенденція інша. У 2011р. за них уболівали 30,4% у поєдинках УПЛ і 36% — у змаганнях євротурнірів. У 2012р. — 26,8 і 30,4%. Актуальні показники — дивися вище. Армія уболівальників "шахти" схудла майже на 7% у матчах УПЛ і приблизно на стільки ж — у змаганнях під егідою УЄФА.
Специ пояснюють це просто: "помаранчево-чорні" свідомо чи мимоволі асоціюються з владою. Кількість тих, хто їм симпатизує, природно зменшується.
Це помітно й на іншому прикладі — харківському "Металісті". Нинішній "метал" не гірший від торішнього. Дискваліфікація за давній "договорняк" навряд чи вплинула на ставлення до команди з боку вболівальників. Швидше, навпаки, у цьому випадку спрацьовує ефект співчуття. Але факти — вперта річ. 2012-го харків'ян підтримували 7,8% в іграх УПЛ і 9,5% — у матчах єврокубків. 2013-го — 4,8 і 5,5%, відповідно. В чому секрет? Той самий Маркевич біля керма, ті самі футболісти, така сама переконлива гра, такі ж упевнені перемоги. Одна деталь: змінився президент. І його персону громадськість уперто пов'язує з горезвісною "Сім'єю". Сиріч із владою. Цього виявилося цілком достатньо, що рівень підтримки команди за рік знизився на 3—4%.
Політики схильні використовувати футбол. З більшим або меншим успіхом це робили Франко й Муссоліні, Брежнєв і Чаушеску, Тіто і Берлусконі, Іді Амін і Каддафі. Але маніпулювати людьми — нелегке мистецтво навіть для майстерних маніпуляторів. "Я все знаю про людей, але мене не втомлюють дивувати виборці і вболівальники", — написав на форумі DT.UA читач під ніком Psiholog...
У футбольній політиці й політичному футболі і справді чимало дивовижних речей. Але про це — наступного разу.
Семен Сахно

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.