Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
17
вересня
Випуск
№ 1337 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Чому Китай не скупить світ [Випуск № 1137]

Китайська економіка вирізняється своєю залежністю від інших

Китай лякає Захід. Проте, рідко коли мешканці Заходу бачать, як виглядає світ з точки зору Китаю. Так, він досяг величезних економічних успіхів. Але з його точки зору, у світовій економіці і далі домінують розвинені країни. 
Серед небагатьох мешканців Заходу, що здатні поглянути на світ з китайської точки зору, є Пітер Нолан, професор розвитку Китаю у Кембриджському університеті. У книжці, що пропонує поживу для роздумів, виданій минулого року, він розглянув одне з найпоширеніших уявних побоювань щодо Китаю – що він скуповує світ. Його відповідь на це побоювання є негативною: ми присутні у Китаї, але Китай не присутній в нас.
Щоб зрозуміти, що має на увазі професор Нолан, треба мати уявлення про його погляд на те, що сталося за три десятиліття глобальної економічної інтеграції, рушійною силою якої були нові технології. Як він стверджує, світова економіка пережила радикальну трансформацію через появу шляхом злиття, придбань і здійснення прямих іноземних інвестицій, обмеженої кількості панівних компаній, що майже цілком походять з розвинених країн.
Стрижнем нової світової економіки є те, що професор Нолан називає "інтеграторами систем" – компаніями з панівними брендами та найсучаснішими технологіями, які знаходяться на вершині ланцюжків створення вартості, що служать глобальному середньому класу. Ці глобальні компанії, у свою чергу, чинять величезний тиск на свої ланцюжки постачальників, спричиняючи і серед них дедалі сильнішу концентрацію.
Використовуючи дані за 2006-2009 рр., професор Нолан робить висновок, що у виробництві великих цивільних літаків та газованих напоїв у світі домінують, відповідно, по дві компанії; у галузі мобільних телекомунікацій та виробництві смартфонів – лише по 3 компанії; пива, ліфтів, вантажних автомобілів великої вантажопідйомності та персональних комп’ютерів – по 4 компанії, цифрових камер – 6 компаній; автомобільних транспортних засобів та фармацевтичних препаратів – по 10 компаній. У цих випадках на панівні компанії припадала частка від половини до всього світового ринку. Схожий ступінь концентрації був досягнутий, після консолідації, у багатьох галузях.
Майже таку саму концентрацію можна побачити і серед постачальників комплектуючих. Погляньмо на літак. У світі є три панівні постачальники двигунів, два – гальм, три – шин, два – сидінь, один постачальник санвузлів та один – кабелів. В автомобілебудівній промисловості, а також секторі інформаційних технологій, виробництві напоїв, і багато інших, у світі є лише декілька панівних постачальників основних компонентів та складників.
Тепер ми можемо побачити, як виглядає організація виробництва і дистрибуція у світових масштабах під егідою компанії-інтегратора. Така компанія "зазвичай, володіє певним поєднанням ключових властивостей, серед яких є здатність залучати фінансування для реалізації великих нових проектів і ресурси, необхідні для фінансування високого рівня витрат на наукові дослідження і розробки задля підтримки технологічного лідерства, здатність розвивати глобальний бренд, інвестувати у сучасні інформаційні технології та залучати найкращі людські ресурси".
Більше того, "на сто величезних компаній, усі з країн з високим рівнем доходів, припадає понад три п’ятих загальних витрат на наукові дослідження і розробки серед 1400 найбільших компаній світу. Вони є фундаментом технологічного поступу у світі в епоху капіталістичної глобалізації".
Ці компанії інвестували величезні суми за кордоном, і не лише у Китаї. Як наслідок, вони втрачають національні характеристики та зв’язок з країною походження. Це створює дедалі сильнішу напругу, оскільки урядам стає дедалі важче оподатковувати або регулювати "свої" компанії. Тим не менше, компанії все одно зберігають національні характеристики та зв’язок з національними культурами.
Яку роль відіграє Китай у цьому новому світі? Він втілює величезний успіх розвитку. Але він збудував цей успіх на своєму бажанні та здатності запропонувати своїх працівників та ринки світовим виробникам. Таким чином, у 2007-2009 рр. на компанії з іноземними інвестиціями припадало 28% доданої вартості, створеної у промисловості Китаю, 66% обсягу виробництва високотехнологічних галузей промисловості, 55% усього китайського експорту та 90% експорту нових і високотехнологічних продуктів. Тож, країна є ключовим чинником систем, якими керують іноземці. Якщо громадяни та уряди розвинених країн дивляться скоса на ці глобальні компанії, то як повинні дивитися на них китайці?
Китай не скуповує світ. У 1990-2012 роках світовий обсяг вивозу прямих іноземних інвестицій зріс з $2,1 трлн до $23,6 трлн. На країни з високим рівнем доходів все одно припадало 79% вивозу ПЗІ у 2012 році. У 2012 році обсяг вивозу прямих закордонних інвестицій Сполучених Штатів склав $5,2 трлн, натомість, Великобританії – $1,8 трлн, проти $509 млрд інвестицій з Китаю. Чистий обсяг інвестицій Китаю (різниця між обсягом ввозом та вивозом інвестицій) був надзвичайно від’ємним – на рівні мінус $324 млрд. У 2009 році 68% вивозу прямих закордонних інвестицій Китаю були спрямовані у Гонконг.
Як зазначає професор Нолан: "Китайські компанії явно не беруть участі у великих міжнародних угодах злиття і поглинання". З огляду на дефіцит природних ресурсів, Китай інвестує за кордоном у гірничовидобувну промисловість. Але навіть у цьому випадку масштаб його іноземних інвестицій є незначним порівняно з інвестиціями панівних іноземних компаній.
До чого веде цей аналіз? Найважливішим наслідком є те, що у Китаї не сформувалася практично жодна у світових масштабах значуща компанія. Більше того, компанії-лідери з промислово розвинених країн мають таку велику перевагу, що зробити це Китаю буде дуже важко. З китайської точки зору, таким чином, характерною рисою економіки Китаю залишається її залежність від ноу-хау інших країн. Це пояснює відчайдушні зусилля Китаю здобути ці знання. Наступним висновком є те, що Китай є, власне, дуже далекий від того, щоб "скупити весь світ". Параноя з приводу його впливу є необґрунтованою.
Глибше питання полягає у тому, чи є сенс, у світі компаній, що стають дедалі більш глобальними, непокоїтися, що компанії не є "своїми". Я підозрюю, що відповідь на це запитання є ствердною. Китай слушно через це непокоїться. Компанії все одно мають зв’язки з окремими країнами, що впливають на їхню поведінку і, зокрема, визначають їхню роль у розвитку компетенцій конкретної країни. Але, для країни, настільки великої, як Китай, це може мати менше значення, ніж для більшості інших. Зрештою, практично всі світові компанії, ймовірно, стануть залежними від Китаю: він займатиме занадто важливе місце у їхній діяльності, щоб вони могли ігнорувати його вимоги.
Якщо це станеться, то через природний процес інтеграції. Для майбутнього світової економіки і самого світу, подальший розвиток таких глибоких глобальних взаємозв’язків є бажаним. Ми повинні зберігати спокій і просто підтримувати цей процес.
Мартін Вулф [Martin Wolf]

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.