Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

З Днем Незалежності, Україно! [Випуск № 1136]

Що означає для кожного з нас сьогодні День Незалежності?
На мою думкуку, для кожного громадянина України День Незалежності має насамперед стати днем іспиту власного сумління, днем міркувань про долю своєї Батьківщини й своєї спільноти. 
Для мільйонів українців-патріотів День Незалежності завжди  є і буде найбільшим святом, що символізує здійснення української національної ідеї, їхніх найсокровенніших національних і соціальних прагнень.
Ми встановили пам’ятники борцям за волю України на значній території Держави, вийшли з друку книжки про героїв визвольних змагань ,хоч і повільно,та все ж відбуваються економічні перетворення: ведеться нове будівництво,не здає позицій, всупереч діям влади, фермерство, мале та середнє підприємництво.
Однак, на жаль,  чимало інших громадян України досі не  бажають відверто відповісти на просте запитання - якщо ми святкуємо День Незалежності, то залежності від кого ж нам вдалося позбуватися 22 роки тому?
Бо якщо вони врешті-решт визнають, що Україна 24 серпня 1991 року здобула незалежність від колоніальної імперії під назвою СРСР, то постануть перед ще важчим запитанням - а яку роль відігравали українці в тій імперії і ким були і є вони тоді і тепер?
Чи були присланими для русифікації краю колоністами з російської глибинки, які вселилися в будинки знищених голодоморами, чи висланих у Сибір мешканців, України, без жодних докорів сумління, присвоївши собі їхнє майно? Чи місцевими колаборантами зі злочинним комуністичним режимом, які добровільно зрікалися своєї національної ідентичності та позбавляли неї своїх дітей, щоб заслужити ласку на службі окупантів?
Для цих "псевдоукраїнців" День Незалежності є щорічним нагадуванням про власні гріхи та злочини, вчинені проти українського народу. Тож марно чекати від них вияву якихось патріотичних почуттів.
Як на мене, усі ці "псевдоукраїнці» мали б покаятися в гріхах супроти України та пройти люстрацію, здати екзамен на знання української мови та історії боротьби українського народу за свою Державність, як це роблять в інших країнах, перш ніж отримати права українського громадянства.
Разюче дискримінуються в юридичному статусі та соціальному забезпеченні ветерани українських визвольних змагань, порівняно з їхніми "колегами"-енкаведистами, винними в масових злочинах не лише проти українського, але й кримськотатарського, румунського, польського, німецького мирного населення України.
Колишні секретарі та інструктори незчисленних райкомів, міськкомів, обкомів та центральних органів КПРС, котрі впродовж десятиліть боролися із самою ідеєю самостійності української держави, отримують від цієї ж держави щомісячні пенсії в 5-10 тисяч гривень. У той час як звичайні українські пенсіонери і навіть молоді державні службовці, від результатів діяльності яких залежить добробут української держави, отримують жалюгідні 800-1000 гривень на місяць.
Тож святкування 22-ої річниці Незалежності України не має стати для нас приводом для самозаспокоєння.
Колишня московська метрополія та її агенти впливу в нашій державі, намагаючись відновити імперський статус Росії, усі ці роки ведуть невщухаючу політичну, економічну, інформаційну та культурну війну проти України та її незалежності.
І найбільшим пріоритетом у цій війні для ворогів України є не захоплення територій чи газових трубопроводів, а тотальне знищення української національної свідомості та ідентичності. Усе решта, як вважають у Москві, додасться автоматично.
І все ж війна Росії з українством, що виявила свою неефективність впродовж останніх двох століть, і за часів Російської імперії, і в СРСР, не має шансів бути успішною вже в незалежній Україні.
Українська культура, незважаючи на несприятливі умови свого розвитку, цілком спроможна витримати натиск цієї навали бездуховності. Наш опір русифікації України повинен мати виважений і системний характер. Поставмо собі за принцип споживати тільки той культурний продукт, котрий створений з урахуванням інтересів та духовних потреб громадян України, плекає українські традиції та матеріально підтримує українських митців. Хай кожен із нас візьме собі за звичку щодня купити українську газету, щотижня - український журнал, щомісяця - українську книжку, не забуваючи відвідувати час від часу українські вистави, концерти чи кінофільми.
Нас - десятки мільйонів, і ми спроможні витворити потужне культурне середовище та створити культурні цінності, гідні великої європейської нації.
Українське козацтво „Волинська Січ”, редакція газети „Волинь” від усього серця вітають всіх українців з Днем Незалежності рідної України і зичать кожному з Вас козацького здоров’я, родинного щастя та непохитної віри у нашу перемогу!

Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.