Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

ГЕНІЙ, З ЯКИМ НЕ ЗРІВНЯВСЯ НІХТО [Випуск № 1136]

27 серпня минає 157-років з дня народження Івана Франка. До написання цих рядків спонукало майже суцільне мовчання про нього, бо окремі інформації про Івана Франка і його творчість не можуть поліпшити загального враження.  Іван Франко служив нації, демократії, вселюдському поступу, всю свою енциклопедичну творчість присвятив рідному українському народові, віддав серце і душу боротьбі за його державність. Однак,  і досі не має  його гідного пошанівку в незалежній Україні. Між тим, Іван Франко не тільки видатний письменник, але вчений енциклопедист, мислитель, геній.
 Чи є хоч би ще одна людина на планеті, яка за енциклопедичністю і геніальністю дорівнювала би Іванові Франкові?
Для того, щоб переконатися у геніальності Івана Франка, достатньо ознайомитись з його науковою спадщиною, яка пронизує всю його творчість. Від студентських років для нього найвищим авторитетом була наука. Вже у студентській праці «Лукіан і його епоха» Іван Франко відзначав, що «наука і філософія, не маючи під собою міцного фундаменту, позбавлені глибоких животворчих ідей».  На думку мислителя, не можна написати глибоких і тривких художніх творів, якщо вони не спираються на здобутки науки.
Навіть побіжне знайомство з дослідженнями Франка-економіста викликає захоплення і подив. Хоч Іван Франко не закінчував економічного факультету, але в його творчому доробку є праці з усього широкого спектра економічної науки. Причому за глибиною і спрямованістю не тільки не поступаються працям фахових економістів, але часто перевершують їх. Проблеми економічної теорії, економічної думки, економічної історії, фінансів, банківської справи, статистики, регіоналістики та інших галузей економічного знання знайшли відображення в науковій спадщині Івана Франка.
Можна навести багато фактів, які свідчать про те, що своїми критичними і аналітичними працями Іван Франко часто заганяв у глухий кут професорів з економіки. Особливо це проявилося в аналізі статистичних праць. Іван Франко — письменник виявився талановитим статистиком, до рівня якого, нехай мені вибачать, не піднялося чимало сучасних українських економістів.
Маючи 28 років, Іван Франко зробив знамениту доповідь в етнографічно-статистичному гуртку на тему «Статистика яко метода і яко наука», яка досі вважається класичною. Знання економічної історії у нього було таке велике, що він критикував дослідження наукових знаменитостей європейського виміру.
Звичайно, сказане з приводу наукознавства взагалі і економічної науки зокрема, стосується усіх решти напрямів творчості Івана Франка, в якій науковий імператив був настільки викристалізований, що жодне суспільне, історичне, політичне явище не тлумачилося «на хлопський розум». Художні твори в усіх їхніх жанрах, публіцистику Іван Франко розглядав через призму наукового знання. Тут ніхто з ним не міг зрівнятися.
Наукове тлумачення цілісного світу дозволяло вченому засвідчити свою енциклопедичність, а висновки зробити незаперечним. Не можна не дивуватися тим, що Іван Франко одночасно із статистико-економічною студією проводив аналіз староєврейських, перських, вавілонських трактатів, на основі яких творив не буденні повісті, поеми, п’єси. У тому контексті варто згадати хоч би поему «Мойсей», яка своїм змістом спрямована на  служіння українському народові. Знання староіндійської, ассірійської, старогрецької літератури не може не дивувати, не кажучи вже про знання стародавніх часів. Чи може хтось з нашим генієм у тому зрівнятись?.
Та не буду надто прискіпливим, бо знати багато мов і пам’ятати багато фактів — це ще не свідчення геніальності. Значно важливіше в тому контексті вміти робити далекоглядні висновки з конкретних фактів, вміти розпізнавати події майбутнього. Тут Іван Франко  був неперевершений, як про це свідчить низка його праць, зокрема «Що таке поступ?». Цей знаменитий твір належить до світових шедеврів передбачення майбутнього людства. Щоб у тому переконатися, достатньо ознайомитися з його основними постулатами, одним із найважливіших серед яких є відверта критика марксистської телеології, згідно з якою поступ людства був прямолінійний від первіснообщинного ладу до соціалізму — комунізму. Іван Франко на конкретних фактах показав, що людський поступ  мав зигзагоподібний характер. Поступ людський ходить крутими дорогами, казав Великий Каменяр. «Не дарма сказано, що він виростає на могилах, як пшениця на зораній ниві».
Критично оцінивши всі теорії людського поступу, а особливо соціально-доктринерську в її марксистській упаковці, Іван Франко прийшов до переконання, згідно з яким життя в Енгельсовій народній державі опинилось би під владою чиновників від колиски до гробової дошки. «Люди виростали б і жили би в такій залежності, під таким доглядом держави, про який тепер у найабсолютніших поліційних державах нема й мови. Народна держава стала би величезною народною тюрмою».
Нині немає потреби це твердження ні заперечувати, ні спростовувати. Залишається одне — висловити глибокий жаль за мільйонами тих українців, що були виморені, винищені, розстріляні комуно-більшовицьким режимом. Робиться страшно від того, що геніальний Іван Франко попереджував своїх співвітчизників, а вони не довірились йому, запхали свою голову в більшовицьке ярмо на власну погибель. Ще прикрішим є те, що й досі багато українців не враховують уроків минулого. Від того робиться особливо страшно, бо, як казали у нашому селі, хто не шанує батька — матері, той засуджений на погибель.
Мислитель постійно закликав гартувати волю, формувати національну свідомість, бути не галичанами, не буковинцями, не слобожанцями, а українцями, вболівати за найменші кривди народу, незалежно у якій частині  України вони чиняться. О, якби до цих слів нині дослухалися українські політики, які спекулятивно, по-фарисейськи розколюють Україну на Схід і Захід, регіоналізують, федералізують її. Іван Франко був патріотом, державником і соборником. «Все, що йде поза рами нації, – твердив він, – се або фарисейство людей, що інтернаціональними ідеалами раді би прикрити свої змагання до панування одної нації над іншою, або хворобливий сентименталізм фантастів, що раді би широкими «вселюдськими» фразами покрити своє духовне відчуження від рідної нації».
У сучасній Україні названих ідеологів надто багато. Вони торочать людям про громадянське суспільство, глобалізацію та всілякі інші модерні моделі лиш би не працювати на національну ідею. Іван Франко  це відзначив з геніальною проникливістю. Він закликав консолідувати націю, закласти основи національної економіки на засадах використання нових наукових  здобутків. Міркування Івана Франка в цій царині не можуть не захоплювати. Адже нині так багато говориться  про знаннєву економіку, про яку говорив Іван Франко ще на початку ХХ століття така проникливість у розвиток майбутнього засвідчує геніальність Івана Франка.
Для підтвердження сказаного можна навести ще багато фактів з творчості Івана Франка, яка є видатним внеском у культуру цивілізації і нації. Український народ має усі підстави пишатися своїм генієм, потенціал творчості якого є потужним джерелом  націє- і державотворення.
Дуже прикро усвідомлювати, що цим потенціалом не хотіли, не вміли чи не могли скористатися  українські державотворці. Більше того, вони не віддали за 22 роки Української державності належну шану національному генієві, не видали його архіву, не видали творів, які піддав забуттю тоталітарний режим. Ці й подібні факти свідчать, що наш народ, передусім українська еліта, у великому боргу перед генієм Івана Франка, який все, що мав у житті все віддав для однієої ідеї, і горів, і яснів, і страждав, і боровся за неї, тобто за  щасливу долю своєї Батьківщини — України.
Степан ЗЛУПКО, професор, доктор економічних наук, заслужений діяч науки і техніки України

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.