Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Приклад віри,святості та мужності [Випуск № 1133]

У наш час стало модним критикувати священнослужителів, звинувачуючи їх у різних провинах. Часто для цього є вагомі підстави. Але ще частіше це стає причиною відходу віруючих людей від православної віри, нарікання на Церкву Христову… Та слід пам’ятати, що Церква - це тіло Господа нашого Ісуса Христа і Він запрошує до Себе навіть найбільшого грішника. А нерадивим пастирям і членам християнської спільноти нагадує: «Хто ж спокусить одне з оцих малих, що вірують, краще було б такому, щоб йому повішено на шию жорновий камінь та вкинуто в море» (Мр. 9, 42, Мф. 18,6). Люди бувають різними. І ми, українські християни, маємо приклад православного пастиря, який постраждав за віру та свій народ.  Ось рядки з життя святих Польської Автокефальної Православної Церкви, основну масу якої складають віруючі українці, що проживають у Польщі:
„Св. священномученик Лев родом із глибоко пов’язаної з Холмщиною родини Коробчуків. Народився він далеко від рідної землі - у Ярославській губернії (Росія), де опинилися у Першу світову війну в час біженства його батьки. Незабаром він потрапив на рідну Холмщину, де його батько, благоговійний пастир о. Гавриїл, став настоятелем православної парафії в Кульні (Білгорайський повіт). Після закінчення середніх шкіл у Перемишлі та у Львові молодий Лев у 1936 році вступив до Дяківської школи при Яблочинському монастирі.
У важкі роки війни православна церква доручила йому обов’язки дяка у православній парафії у Вербковичах на Холмщині. Невдовзі він одружився. У 1942 році прийняв у Холмі дияконську та ієрейську хіротонії від архієпископа холмського і підляського Іларіона, починаючи свій священичий подвиг. Спочатку молодий пастир служив у Холмі, де йому було доручено різні обов’язки в єпархіальних установах відродженої Холмсько-Підляської єпархії. Проте незабаром отримав направлення до парафії Ласків. Молодий священик з відданістю працював на ниві Христовій, служив Богові і своїй пастві у важкі часи війни і конфліктів.
Вінець мучеництва двадцятип’ятилітній священик прийняв разом з двома сотнями своїх вірних у Ласкові 10 березня 1944 року. Перед смертю він зазнав великих страждань. Точне місце поховання не встановлене...”
Левко познайомився з майбутньою дружиною Вірою Щур, коли владика Іларіон (Огієнко) призначив його псаломщиком у Вербковичі. Дівчина гарно співала в церковному хорі й дуже вже припала до душі молодому священнослужителю. Невдовзі вони побралися. У щасливого подружжя народився син Лесько, потім знайшлася і донька Раїса.
Парафію молодому священику дали у Ласкові. Час був непевний, почалися нальоти польських банд. Там помешкання священика двічі грабували поляки. Тоді від смерті отця Лева врятувало єдине - його вдома не було. На той час дружина Віра з маленькими дітьми жила з мамою у Вербковичах, й отець Лев часто їздив туди. Це було більше село, з поліцією - безпечніше для сім’ї.
Пізніше його бабуся розповідала: «9 березня за Левком у Вербковичі приїхали люди з Ласкова - там вбили двох вчителів, треба було поховати. Темніло, і він залишився на ніч».
 Батьки про трагедію дізналися лише наступного дня. У своїх спогадах його сестра Надія Горлицька пише: «Ми з татом і мамою мешкали в Холмі. Пригадую, один чоловік дав знати про трагедію в Грубешові, а звідти швидко звістка дійшла й до нас. Старша сестра Любов, яка тоді працювала в консисторії, відразу поїхала туди. Те, що потім розповідала, страшною картиною збереглося у пам’яті назавжди. Тіло о. Лева дуже знівечили, видно, мучили заживо - повідрізали, що можна було, а голову пилкою відпиляли».
Євген Пастернак, посилаючись на свідчення очевидців, у своїй книзі „Нарис історії Холмщини і Підляшшя” пише: „Разом з ним замордовано 20 парафіян його парафії, що переховувалися у спільному сховищі. Бандити повикручували спершу священикові руки, потім стріляли в нього, врешті відпиляли йому голову, а усе тіло потяли гострим знаряддям”. Щоб не ризикувати, після трагедії тіла загиблих засипали там же, на місці смерті. І лише через деякий час німці виділили родині охорону, щоб можна було перепоховати священика й тіла інших хлопців належним чином, на кладовищі.Тіло о. Лева впізнали по шкарпетках, адже селяни їх не мали; голова лежала поруч.
Прославлення Мучеників Холмських і Підляських це велика подія в церковному житті, адже Церква цим не лише пригадує свою трагічну історію, але й показує зовнішньому світові свою внутрішню силу й закликає до єдності. Православна Церква оголосила їх святими і призначила першу неділю червня днем особливого вшанування цих священномучеників. До сонму святих було зараховано вісім осіб, котрі прийняли мученицьку смерть на Холмщині і Підляшші у 1942-1944 роках, коли  для українців цієї землі наступив час особливих випробувань, а Православна Церква опинилась перед страшною ситуацією – тоді таємно чи відкрито вбивали священиків, монахів та православних віруючих, які загрожували польському пануванню над українцями.Ось їхні імена: священномученик Василій Мартиш,  священномученик Павло Швайка зі св. мученицею Йоанною,  священномученик Миколай Гольц, священномученик Лев Коробчук, священномученик Петро Огризко, священномученик Сергій Захарчук, преподобномученик Ігнатій.
Тепер, коли Православ’я у прикордонних з Україною землях  майже не присутнє, ми є свідками однієї з центральних подій у церковній історії Холмщини і Підляшшя - зарахування до лику святих місцевих мучеників (відомих людям і тих, які відомі лише Богу), які тут постраждали. Саме вони і є тим прикладом вірності для  депортованих з Лемківщини та східних воєводств Польщі українців та їхніх нащадків, яких життя розкидало по різних землях.

Протоієрей Богдан Тимощук, магістр історії

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.