Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

НА МАЙДАНІ КОРОЛЕНКА ЗНОВУ МАЙОРИТЬ СИНЬО-ЖОВТИЙ! [Випуск № 943]

Після реконструкції майдану Короленка в Рівному знову милує око щогла з синьо-жовтим прапором та символічний камінь на честь 150-річчя виходу в світ «Кобзаря» Т.Шевченка, встановлені навесні 1990 року.

Тисячі рівнян були свідками тих хвилюючих подій. Та мало хто знає, що ми, перші рухівці (тепер це переважно члени Української Народної Партії), щоночі вартували, оберігаючи щоглу з жовто-блакитним прапором (саме так ми називали національний прапор), адже до проголошення незалежності України лишалось більше 1,5 року, а в Рівному, як і в усій Україні, діяв комуно-окупаційний режим з репресивними органами та агресивними комуністами — українофобами.

На той час я створив та очолював на Рівненському радіозаводі Товариство української мови ім.Т.Шевченка та первинний осередок РУХу, які були одними з найбільших у Рівному, членами та прихильниками яких були сотні працівників заводу.

Пам’ятаю, одного весняного дня 1990 року в другій половині робочого дня покликали мене до телефону в кабінет начальника відділу механізації та автоматизації. Телефонував голова міської управи РУХу і нагадав, що згідно з графіком цієї ночі радіозаводський первинний осередок РУХу має чергувати на майдані Короленка біля щогли з жовто-блакитним прапором. Іду в цехи до членів РУХу та шукаю охочих. Погоджуються Іван Пархомчук та Ростислав Балагура, чех за національністю. Домовились, що я заступаю на чергування звечора, а вони прийдуть з другої зміни близько 24 години і прихватять з собою дещо, що б упевненіше себе почувати.

Місто спорожніло, минуло далеко за північ, а Іван та Ростислав не прийшли. Як виявилось пізніше, у них раптово захворіли маленькі дітки.

Час ішов дуже повільно. Лише центральна вулиця, нині Соборна, була слабо освітлена. Думав про синів, як вони будуть без мене, адже все може статись. Десь близько другої години до щогли наблизились двоє. Я кашлянув, тим самим дав знати незнайомцям, що тут є люди. Їм не було видно, скільки зі мною ще людей, адже кругом росли дерева та кущі, а на майдані Короленка було дуже темно. Тієї ночі така історія повторювалась двічі. Ніч була вологою та прохолодною і, здавалось, безкінечною. Та все має початок і кінець. Почало світати. З’явились перші перехожі. Місто оживало. Утомлений, змерзлий, але з почуттям виконаного обов’язку та з гордістю спішив додому. Тільки чути було, як на щоглі лопотить жовто-блакитний прапор.

Депутат Рівненської міської ради першого скликання, переслідуваний комуністичною та теперішньою неукраїнською владою

Василь Якимов.


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.