Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
14
серпня
Випуск
№ 1332 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Навколо подій у Роттердамі [Випуск № 1129]

Закінчення.
Коли „Павлусь”  зі свого європейського турне прибув у Москву , новий Нарком НКВД Єжов разом зі Шпігельгласом дали йому вказівку негайно приступити до реалізації кінцевої фази операції „Ставка”. Це вже був конкретно затверджений план знищення голови ОУН. „Игра, продолжавшаяся более двух лет, вот-вот должна была завершиться. Шла весна 1938 года…», - згадував незадовго до своєї кончини у 1996 році генерал-лейтенант у відставці Судоплатов.

Потім була особиста зустріч на „Старой площади”, в будинку ЦК ВКПб, де Нарком НКВД представив виконавця майбутнього замаху самому Сталіну. Вже через кілька днів після отриманого завдання Судоплатов відбув у відрядження до Києва. Там він особисто придбав декілька коробок розкішних шоколадних цукерок, які були оздоблені орнаментом в українському стилі. Виріб київських кондитерів знаменитої фабрики ім. Карла Маркса був остаточно „модернізований” в одній з московських лабораторій – підрозділу оперативно-технічного відділу НКВД.
Співробітник цього відділу Олександр Ерастович Тимашков отримав завдання виготовити потужний і водночас легкий та малогабаритний вибуховий пристрій. Все це оперативно було виготовлено і вмонтовано в одну із закуплених сувенірних коробок. Особливістю вибухового пристрою було те, що таймер часу , сконструюваний на принципах годинникового механізму, не треба було приводити в дію перемикачем. Таймер вмикав запал вибуху автоматично через 15 хвилин після зміни положення коробки з вертикального в горизонтальне.
На початку травня серед сотень пасажирів Ярославського вокзалу у Москві ніхто не звертав уваги на двох осіб в потертих військових шинелях з речовими мішками на плечах – типові заробітчани, яких було сотні на московських вокзалах у ті часи. Люди ці поспішали в юрбі на потяг, що відходив до Мурманська. Невдовзі в мурманському порту на палубу торговельного судна „Шилка” піднялися два „члени екіпажу”. Це були Судоплатов та Тимашков. Перед виходом на Роттердамську пристань Тимашков „відрегулював” пекельну машину. Коли Судоплатов покинув судно, капітан отримав наказ негайно зніматися з якоря.
За п’ятнадцять хвилин до дванадцятої „Валюх” прибув до умовленого місця - кафе „Атланта”. Там його вже чекав полковник Коновалець. Зустріч була недовгою, домовились зустрітися ще раз о 17 год. вечора. Там же за столиком Коновальцю було вручено, як завжди, дві коробки цукерок з України. За традицією замовили чаю і Судоплатов відкрив перед Коновальцем коробку з цукерками. Іншу пан полковник забрав з собою. Порозмовлявши п’ять-сім хвилин, „Павлусь” покинув кафе. Відразу вийшовши з „Атланти, Судоплатов кинувся за ріг будинку на сусідню вулицю. Там, виконуючи інструкції НКВД, в найближчому магазині купив собі модного капелюха та плащ, змінивши таким чином свій зовнішній вигляд.
У той самий час, покинувши кафе, Коновалець, не поспішаючи, прямував вулицею Колсінгель і на мить зупинився біля кінотеатру „Люмєр”, бо йому здалося, що в коробці з цукерками щось раптово клацнуло...
Судоплатов, вийшовши з магазину, почув далекий, але гучний тріск, сухий, наче розрив артилерійського снаряда і побачив збуджену юрбу людей, що бігла за квартал. Він все зрозумів. Швидко найнявши таксі, вирушив до бельгійського кордону, потім до Брюсселя, а там вечірнім потягом дістався Парижа.
У Паризькому метро Судоплатова згідно з планом зустрів третій секретар посольства СССР у Франції, а насправді резидент НКВД, Іван Агаянц. Там на найнятій дачі вбивця Коновальця перебував два тижні. Потім під виглядом добровольця-інтернаціоналіста з групою польських комуністів відбув до Іспанії. Його там вже чекав представник НКВД в Іспанії Наум Ейтінгон.
На початку липня 1938 року в Ленінградському порту пришвартувалося судно. З нього вийшов на берег майбутній головний терорист СССР Павло Судоплатов.

Замість епілогу

Євген Коновалець був похований у суботу, 28 травня, на відомому Роттердамському кладовищі Кросвік, де ховали визначних нідерландських діячів культури, науки та політики. Дубову труну було поміщено в загермитизованому цинковому контейнері з метою збереження та перезахоронення в майбутні часи в незалежній Україні. На похоронах були присутні дружина полковника, консул Литви у Нідерландах та члени Центрального проводу ОУН.
Як і розраховували в Кремлі, невдовзі відбувся великий розкол ОУН на дві частини. Не дивлячись на потужну динаміку розвитку організації, розкол в ОУН все ж таки завдав непоправної шкоди національно-визвольному рухові. На превеликий жаль, відлуння Роттердамського вибуху супроводжувало процеси розбрату в українському політичному середовищі виключно до сучасної пори. Якщо історія і вчить чомусь, то тільки не українських політиків.
Доля інших фігурантів справи „Ставка” склалася по-різному. Кіндрат Полуведько, як агент НКВД, попав в лапи Гестапо в Харкові і 1942 році повісився в камері на власній сорочці. Судоплатов став заступником начальника іноземного відділу, продовжував організовувати теракти за кордоном. У  1949-50 роках майже півроку безвиїзно перебував у Львові, де керував особисто операцією із захоплення командира УПА Романа Шухевича.
Під час хрущовської „чистки” він, як активний берієвець, відсидів 15 років у тюрмах системи МВД-КГБ, яку власне, і укріплював. В перші роки незалежності України Прокуратура України порушила проти нього кримінальну справу за фактом вбивства Коновальця. На його допит у Москву приїжджав слідчий з України. Після цього Судоплатов перестав давати інтерв’ю, важко захворів і невдовзі сконав.
Сергій Кричильський 

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.