Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
8
грудня
Випуск
№ 1349 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Національні пріоритети економічного розвитку [Випуск № 1128]

Уперше за багато років незалежності в усіх верствах українського суспільства нарешті запанувала думка щодо необхідності кардинального перегляду нашого щоденного буття – ідея модернізації країни. Маючи унікальні природні ресурси й потужній виробничий потенціал, фахові робочі руки та непересічну наукову думку, Україна постійно «пасе задніх» вже не тільки на просторах СНД. Усе частіше за різними негативними рейтингами ми попадаємо в компанію або африканських, або латиноамериканських країн. Нові «Ани» та передова бронетехніка лише підсолоджують гіркоту нереалізованих можливостей та втрачених надій… Країна потребує модернізації й оновлення усіх сфер економічного, політичного і суспільного буття.

Валентин Соколовський – Верховний отаман МА "Українського козацтва", народився на Київщині в родині залізничника. Закінчив у Яготині (Київщина) середню й музичну школи. Має дві вищі освіти. Після фактично професійного заняття спортом (Майстер спорту СРСР, бокс і легка атлетика) і служби у військових підрозділах з 1973 року працював на відповідальних посадах у міністерствах і відомствах України. Валентин Соколовський - один з фундаторів вітчизняної виставкової діяльності, розробник стратегії розвитку у цьому сегменті української економіки. За вагомий внесок у створення позитивного економічного іміджу своєї країни та зміцнення міжнародних економічних зв’язків нещодавно в англійському Оксфорді Валентину Соколовському було вручено «Міжнародну нагороду імені Сократа» - найвищу відзнаку Європейської Бізнес-асоціації. Очолювана ним компанія «ЗовнішЕкспоБізнес» першою з України стала дійсним членом Всесвітньої асоціації виставкової індустрії – UFI. Вона також представлена у Раді з питань виставкової діяльності в Україні, Виставковій федерації України, Спілці малих, середніх і приватизованих підприємств України, Міжнародній асоціації виставкового менеджменту – IAEM (США). Валентин Соколовський - Заслужений економіст України, член Клубу топ-менеджерів Європи, член-кореспондент Міжнародної академії інформатизації при ООН, Української академії наук та Академії енергетики України. Нагороджений низкою державних і громадських нагород, почесних звань та відзнак.

Навколо шляхів розвитку України роками точаться дискусії, однак до цього часу так і не зрозуміло, куди ми йдемо і до чого прагнемо. Заможного життя хочуть усі, але в сучасному мінливому світі економічні здобутки тих чи інших держав напряму пов’язані з тими чи іншими економічними моделями, а головне з бажанням нації реальних змін.
Соціальний популізм і обіцянки «всього і вся» заполонили політичні сфери.
Щоб змінити цю сумнівну традицію, ми запросили до розмови знаного економіста й Верховного отамана Міжнародної асоціації "Українського козацтва", генерального директора фірми "ЗовнішЕкспоБізнес", громадського діяча Валентина Соколовського. За сталою традицією, його ім’я знане далеко за межами нашої країни, але тільки не у нас. Тому його небайдужа й професійна думка ще більш вагома й цікава…

Кор. Валентине Івановичу! Багато наших політиків з різних таборів на власний розсуд оцінюють економічну ситуацію в країні. Як економічна ситуація в нашій країні виглядає з вашого боку, як економіста-міжнародника. У чому головні помилки й недоліки?

Валентин СОКОЛОВСЬКИЙ. Кожен із політичних таборів, які представлені офіційною владою і опозицією намагаються представити економічну ситуацію із власних, вигідних тільки їм позицій. А істина, як правило, пролягає десь посередині. Очевидним є два факти: відносна стабільність економічної ситуації в країні на тлі вкрай невигідних газових контрактів та феноменальній енерговитратності вітчизняної економіки. Але соціальний популізм та від’ємне сальдо торговельного балансу здатні поховати й ті паростки відносної економічної стабільності які є.
Необхідні рішучі кроки у двох напрямках: термінові заходи із забезпечення економічного розвитку на найближчу перспективу (два-три роки) та створення належних економічних засад для сталого розвитку країни на мінімум кілька десятиліть.
Те, що робить сьогодні уряд, скорочуючи багато видів соціальних допомог та пенсій «чорнобильцям», «афганцям», «дітям війни», багатодітним родинам і одиноким матерям, малозабезпеченим пенсіонерам, інвалідам і ветеранам війни та праці з позицій бюджетної економії зрозуміти можна. Але «копійчаний» бюджетний «виграш» сьогодні обернеться недовірою до запропонованих реформ вже в найближчій перспективі. А без довіри населення до подібних в цілому непопулярних заходів не обійтися.
Не задіяні важелі реальної бюджетної економії, стимулювання певних секторів економіки тощо. Головні донори державного бюджету – стратегічні підприємства або приватизуються (за безцінь), або розкрадаються й працюють неефективно. Достатньо сказати, що НАК «Нафтогаз України» при собівартості видобутку власного газу у 160-250 грн. і його мінімальній реалізації у більш ніж 700 грн. (!) перманентний банкрут! Як при рентабельності у 300-500% можна довести подібне підприємство «до ручки»? Тотальна корупція у всіх сферах економіки та непрофесіоналізм теж роблять свою чорну справу.
Проблема української економіки захована у вкрай неефективному управлінні, злодійському недбальстві та непродуманості економічних реформ.

Кор. Який, на Вашу думку, найбільш прийнятний шлях економічного розвитку України?

Валентин СОКОЛОВСЬКИЙ. Вибір «місця під економічним сонцем» істотно обмежений в силу сталого скорочення енергетичних ресурсів та збільшення населення планети й зростання, як не дивно, життєвого рівня населення деяких країн. Хоча й сьогодні мільйони людей потерпають від голоду, а сотні мільйонів живуть за межею бідності. Життєвий рівень таких країн, як Китай, Індія, Бразилія та багатьох інших стрімко зростає, а відтак вони потребують все більше ресурсів, зокрема продуктів харчування. Крім того, в теперішніх умовах усе більшого значення будуть набувати альтернативні вуглеводням енергетичні ресурси. Якщо енергія вітру, сонця, біомаси і т.п. відносно дорога, то традиційне вугілля навіть з урахуванням екологічних питань переживає «друге життя». А гідроенергетичні ресурси – це «золота акція» будь-якої країни! Як би хто не ставився до атомної енергетики, але альтернативи їй у найближчі століття не має.
Я виділив би три головні напрямки, (групи галузей) ґрунтуючись на яких ми можемо конкурувати у сучасному світі.
По-перше. Сільськогосподарське виробництво й переробка сільгоспродукції. Металургійна й вугільна промисловість. Атомна енергетика.
По-друге. Транзитно-транспортна інфраструктура. Військово-промисловий комплекс. Суднобудівна галузь.
По-третє. Машинобудування, будівельна та туристично-рекреаційна галузі та інше.
Я розташував їх по пріоритетах і переконаний, що альтернативи немає.
Про родючість українських чорноземів та унікальні кліматичні умови складалися легенди. Вирізаний куб українського чорнозему в скляній оболонці на Паризькій виставці на початку минулого століття викликав справжній фурор. Незважаючи на варварське виснаження українських земель за останні десятиліття, вони й сьогодні залишаються найкращими у світі.
Підвищення життєвого рівня в багатьох країнах Сходу, Південно-Східної Азії, Латинської Америки та формування в них середнього класу створює додаткове навантаження на світовий ринок продуктів харчування.
Провальними виявилися потуги Саудівської Аравії, Єгипту та деяких інших країн забезпечити себе продуктами харчування за рахунок розширення поливних земель. Неконтрольоване викачування води фактично знищило підземні водні горизонти, а боротьба за водні ресурси перманентно провокує збройні конфлікти. І тут Україна покликана стати житницею не лише Європи, а й усього арабського світу. Це також «зворотній бік» диверсифікації енергоносіїв та лобіювання власних інтересів ВПК.
За розрахунками Світового банку Україна щорічно може збирати до 75-82 млн. тонн зернових, а за розрахунками вітчизняних фахівців навіть до 120-140 млн. тонн. Порівняйте це з минулорічним рекордом у 56,7 млн. тонн і зрозумійте, який у нас потенціал! І це при наявності існуючих сортів, тобто без додаткової селекції рослин і змін аграрних технологій (добрива, обробка тощо).
Металургійна промисловість та тісно пов’язаний із нею видобуток корисних копалин (руди, вугілля) також повинні стати пріоритетом національної економіки й будуть користуватися попитом на світових ринках. Зазначимо, що Україна одна з небагатьох країн, яка має повний, замкнутий цикл металургійного виробництва та весь можливий асортимент відповідної продукції. Цей сегмент економіки має мінливу, але сталу прибутковість та є експортноорієнтованим. Крім того, видобуток вугілля, якого маємо мінімум на 300-350 років, здатен сприяти й енергетичній безпеці держави.
Атомна енергетика – «козирна карта» нашої країни у ІІІ тисячолітті. Поза усякими «за» і «проти», альтернативи «мирному» атому на тлі вичерпності вуглеводнів у світі немає. Альтернативні джерела енергії - справа далекого майбутнього, а треба жити у промисловому світі тепер. Варто також додати, що жодних сейсмічних застережень для розвитку цієї галузі в Україні не існує. Тому, окрім житниці для Європи, ми маємо усі шанси стати й найбільшим світовим виробником та експортером електроенергії. Зберегти власний контроль над цим потенціалом у сучасному жадібному світі – головне завдання для нашої влади.
Наступна група напрямків пов’язана із божественним даром – вигідним географічним становищем нашої держави.
Транзитно-транспортна інфраструктура – продовження славного шляху «з варяг у греки» на сучасний лад. І мова йде не тільки про всіма затягану «газову трубу». Українські порти, залізничні та автомобільні магістралі здатні стати кровоносними судинами як у чорноморсько-балтійському напрямку, так і в традиційному «схід-захід». Гнучка тарифна політика, розгалужений сервіс – ось необхідні складові забезпечення сталих надходжень до державної скарбниці.
Згадайте нафтопровід «Одеса-Броди», магістральний нафтопровід «Дружба», Придніпровські магістральні нафтопроводи, проекти будівництва приймального комплексу для зрідженого газу. Усе це в комплексі робить транзитно-транспортну галузь стратегічно важливою для національної економіки.
Військово-промисловий комплекс та суднобудівна галузь, успадковані від СРСР та тісно пов’язані з металургійною і гірничою галуззю, також повинні стати пріоритетами національного розвитку країни. Зрозуміло, що у цих сферах діють більше політичні, ніж економічні закони (згадаймо історію з військово-транспортним літаком АН-70 та танком «Ятаган» для турецької армії!), однак «відхопити» що-небудь від світового ринку та перебувати в провідній десятці експортерів ми зможемо. А це десятки й сотні тисяч робочих місць та гарантія власної національної безпеки.
Збереження цієї галузі також повинно стати одним із національних пріоритетів нашої економічної політики.
Про переваги нашої туристично-рекреаційної галузі знали ще з часів СРСР, але завжди відводили другорядну роль на противагу важкому машинобудуванню, металургії тощо. В теперішніх умовах, я переконаний, за цим сегментом національної економіки майбутнє.
Такі торгові марки, що походять з відповідних джерел, як «Моршинська», «Поляна квасова», «Шаянська», «Поляна купель» та інші могли б якщо не стати світовими брендами, то «відхопити» частку світового ринку у пару сотень мільйонів доларів цілком реально. Відповідні курорти Карпат та Криму, архітектурні пам’ятки Києва й Львова, міст «Великої Волині», Хмельниччини й Буковини поряд з маленькими історичними містечками Наддніпрянської України повинні стати візитівкою нашої держави. Це не просто імідж країни – це багатомільйонні надходження до бюджету держави, зарплати і пенсії. За усякими «за» і «проти» Євро-2012 вдався. Але це мізерний, хоча й перший позитивний крок у цьому напрямку.
Усі інші галузі національної економіки повинні діяти з метою насичення, в першу чергу, власного ринку.

Кор. Хто, на Вашу думку, має право називати себе козаком?

Валентин Соколовський. Справжній козак – це той, хто стоїть найперше на захисті родини та Батьківщини. Задля цієї мети я закликаю керманичів козацького руху в Україні керуватися національною ідеєю та, відставивши особисті амбіції, об’єднаною консолідованою силою під порукою єдиного гетьмана виступити на захист та зміцнення позицій України у світі, в тому числі в міжнародному козацькому середовищі.
Розмовляв Юрко Юрченко.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.