Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
18
червня
Випуск
№ 1324 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Навколо подій у Роттердамі [Випуск № 1128]

Продовження. Початок в №№ 20, 21, 22

Подальші події розвивалися таким чином: Кіндрат Полуведько перемістився до Фінляндії у лютому 1934 року і почав активну діяльність в Українській громаді в Гельсінкі. Він почав друкуватися в „Українському слові”, котре виходило у Парижі, під псевдо „Тогобічний”. А у 1935 році очолив Громаду українців Фінляндії та осередок ОУН, замінивши Василя Баранецького, котрий виїхав до Аргентини. Баранецький відразу гине в Аргентині під колесами потяга за загадкових обставин. Гине саме тоді, коли Полуведько дізнався, що Баранецький має повернутися до Фінляндії.
Таким чином НКВД закріпило в Гельсінках свою надійну та опорну агентурну базу. Згодом під дахом посольства СССР у Фінляндії як зв’язкову вони висилають Зою Воскресенскую-Рибкіну. У Гельсінках відбулася чергова зустріч членів Центрального проводу ОУН з представником "підпілля" з Радянської України Хомяком. На зустріч вдруге Хом’як приїхав з України не сам, а привіз із собою молодого чоловіка років 25-27, якого представив їм як Павла, свого племінника, народного вчителя і комсомольця, який був розчарований більшовицькою владою. Він начебто бажав прислужитися справі національного визволення. Павлові відразу присвоїли псевда „Павлусь”, „Приймак”, а згодом „Норберт” та „Валюх”.  Ця Гельсінська зустріч мала фатальні наслідки. За всіма цими псевдами насправді ховався старший інструктор закордонного відділу НКВД СССР Павло Судоплатов. Він в подальшому стане таким потрібним Коновальцю зв’язковим між Центральним проводом ОУН та підпіллям в Радянській Україні, а насправді між Коновальцем та створеною чекістами підставною мережею легендованого підпілля.
Невдовзі члени Центрального проводу познайомили новоприбулого „східняка” з головою Проводу ОУН Євгеном Коновальцем. Ця перша зустріч відбулася в червні 1936 року в Берліні.
Хом’як, залишивши „Павлуся”(Судоплатова), виїхав начебто в термінових справах в СССР. А Судоплатов почав активно впроваджуватися в середовище Центрального проводу. Наблизившись до полковника Коновальця, він відвідує з ним Відень, Париж, Брюссель. Полковнику все більше і більше подобається цей хлопець зі сходу. Він бере його в інспекційну поїздку з перевірки осередків ОУН у Франції, відвідує з ним Паризьку та Віденську опери та урочисте відкриття Берлінської олімпіади у серпні 1936 року.
Показовим є те, як артистично „Павлусь” завойовував прихильність та довіру Коновальця. Коли голова ОУН, перебуваючи з ним в Парижі, запропонував відвідати могилу Симона Петлюри, той жваво відгукнувся на пропозицію. А на самій могилі взяв у хустинку землі, сказавши, що посадить на ній в Україні дерево в пам’ять про Головного отамана. Після цього Коновалець так розчулився, що гаряче обняв свого майбутнього вбивцю.
Весь 1937 рік і першу половину 1938 року Судоплатов постійно перетинав кордон як зв’язковий кур’єр. „Дахом” для нього існувала посада радиста на торговельному судні з СССР. Важливою дією під час усіх своїх приїздів було те, що Судоплатов привозив різні подарункові сувеніри з України, але при цьому постійно – по дві коробки з цукерками. До цих подарунків, як і планувалося в НКВД, Коновалець поступово звикав. Третій приїзд відбувся в лютому 1938 року. Там в Роттердамі відбулася зустріч і розмова Коновальця в присутності Ярослава Барановського. „Павлусь” звітує про організаційну роботу на східноукраїнських землях. Саме тоді Судоплатов намагався поговорити з паном полковником про якісь дуже важливі справи один на один, але постійна присутність при цьому Ярослава Барановського цьому завадила.
Цього разу „Павлусь”, отримавши від Коновальця значну суму грошей в доларах та націоналістичну літературу, знову відплив на Радянському кораблі до Ленінграда.
Деякі з тогочасних членів Центрального проводу почали з підозрами та насторогою ставитися до особи „Павлуся”. Про це вони неодноразово доповідали пану полковнику. Особливо підозріло ставився до „Представника зі сходу” Олег Кандиба-Ольжич. Але Коновалець був дуже впевнений у зв’язковому. Він із захопленням говорив: „Але, знаєте, ви на цьому Павлі не пізналися добре і не оцінили його як слід. Це ж прекрасний хлопець! Інтелігентний і... характер!”...
Далі буде.

Сергій Кричильський 

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.