Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Марно очікувана стабільність [Випуск № 1126]

На ринках і торгових розкладках сьогодні веселять око гори свіжих, щойно з грядки овочів. Ранні овочі вигідно відрізняються як від торішніх, що на весну втрачають товарний вигляд і споживчі якості, так і від тепличних. Вони вирощуються не в штучних умовах, а на землі, під промінням сонця. А дозрівають на півтора-два місяці раніше строку — завдяки майстерності овочівників південних регіонів, що вміло використовують накривні технології та сприятливі природно-кліматичні особливості. Однак, попри низку переваг цього промислу, одна з яких — можливість вирощувати високоякісні, особливо затребувані продукти, він розвивається повільно. Чому? Кому "вершки", кому "корінці"
За останні роки в інфраструктуру плодоовочевого ринку вкладено чималі кошти, зокрема бюджетні. Відкрилося кілька великих оптових ринків, десятки плодоовочевих сховищ. Розширюються наявні, будуються нові об'єкти. Запущено держпрограму будівництва великих тепличних комбінатів. Мінагрополітики має намір розширити площі під вирощування тепличних овочів з 3,21 тис. га до 4,40 тис. га. Для великого й середнього бізнесу в цій сфері передбачено різного роду преференції, що постійно розширюються. Так, наприкінці березня у ВР зареєстровано законопроект №2619, який передбачає державну компенсацію 50% витрат на будівництво теплиць. Такі привілеї пояснюються намірами Мінагрополітики до 2020 р. забезпечити населення країни овочами згідно з науково обґрунтованими нормами споживання, а їх експорт збільшити увосьмеро. Однак постає запитання: чи можна реалізувати такі наміри тільки за рахунок збільшення виробництва тепличних овочів, які потребують величезних енерговитрат, при тому що вирощування ранньої продукції в сільських господарствах з використанням накривних технологій значно ощадливіше і ресурсів потребує набагато менше?
Крім того, на розвиток інфраструктури для вирощування та збуту ранньої продукції, яка дуже затребувана всередині країни і має великий, але не використаний експортний потенціал, власне кажучи, нічого не виділяється. Функція підтримки цього бізнесу передана місцевим органам влади. З огляду на стан фінансів у регіонах, це найкращий спосіб провалити справу. Нагадаємо, що 85% овочів, фруктів та ягід поставляють малі виробники, а ранню й надранню плодоовочеву продукцію майже повністю вирощують сімейні господарства. Усунувшись від турботи про малий бізнес, чиновники штовхають сільських приватників в аж ніяк не дружні обійми посередників та перекупників, які, збираючи вершки, ведуть на ринку свою гру. Стабільність цін до їхніх пріоритетів не належить, у чому ми змогли переконатися навесні нинішнього року, коли стрімко зросли ціни на овочі. Від розрекламованих успіхів на ниві стабілізації цін не залишилося й сліду.
Експерти ледве встигали відзначати бурхливе зростання цін. Тільки за першу декаду квітня оптові ціни на складові "борщового набору" зросли на 33%, через тиждень-два — ще на стільки ж. Ціни так "розігрілися", що їхнього зростання не змогли зупинити навіть перші надходження у продаж продукції нового врожаю. Ближче до кінця травня, коли торішні овочі зазвичай дешевшають, ціни і взагалі округлилися. Відтак, цибуля, капуста, картопля, порівняно із зимовим періодом, подорожчали вдвічі, морква і буряк — ще більше.

Ціни від посередників

Давній знайомий авторів цих рядків, овочівник із 30-літнім стажем з Голопристанського району Херсонської області Володимир Кравченко, наголошує, що системі споживчої кооперації зі складами, транспортом, заготівельними пунктами, яка діяла раніше, заміни не було знайдено. І в цьому, вважають овочівники, головна проблема. Нині вирощування та продаж ранніх овочів стали засобом виживання для багатьох сільських жителів. Сімей, які вирощують ранні овочі під плівкою, стає дедалі більше. Конкуренція гостріша, а виторг від реалізації ранньої продукції — нижчий. І, щоб забезпечити сім'ю, Володимиру Кравченку та двом його вже дорослим синам довелося розширити площі вирощування овочів з 15 до 25 соток. Однак ризики, пов'язані з проблемами реалізації, багатократно зросли. Відтак, багатіють не виробники ранніх овочів, а перекупники.
На відміну від роз'єднаних сільських господарів, перекупники добре організовані, кожна категорія знає свій маневр. Одні "працюють" безпосередньо в селах, намагаючись якнайдешевше закупити в селян ними вирощену продукцію, інші, створивши з допомогою чиновників корупційні схеми на оптових, і особливо на роздрібних ринках, не допускають до продажу виробників та їхніх представників, примушуючи реалізовувати вирощене за запропонованою ціною. Місцеві експерти стверджують, що останнім часом вплив посередників у сфері збуту ранньої продукції сягнув небезпечної межі. Ця категорія виконує вже не допоміжну роль. Навряд чи може бути ефективним бізнес, якщо той, хто вирощує продукцію, отримує менше, ніж той, хто нею торгує. Тим часом малий бізнес на ранніх овочах, крім комерції, має істотну соціальну складову. Селяни, у тому числі жителі депресивних районів, створюють для себе робочі місця й включаються у ринкові відносини, подовжують сезон свіжих овочів, створюючи конкуренцію ввезеній з-за кордону продукції, сприяють імпортозаміщенню.
На жаль, у результаті виробники ранньої продукції ледве зводять кінці з кінцями, споживачі переплачують, зате ділки, що паразитують на чужій праці, стабільно процвітають.
Єліанд, Надія Гоцуєнко

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.