Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

День Матері [Випуск № 1123]

День Матері! Благословенна будь, українська Жінко-Мамо! Терпляча і любляча. Мужня, нескорена, вічна... Ти сьогодні з надією офіруєш своє дитя Богові, Україні, Волі. Уклін Тобі і слава!  Це день, коли вітають матерів, дарують квіти і усмішки, висловлюють свою шану, любов і повагу всі: і неповнолітні діти, й ті, що вже стали дорослими, можливо, вже й самі є батьками. У цей день згадують світлу пам’ять і тих матерів, що відійшли у вічність, але завжди живуть у серцях своїх дітей.
Історія цього свята така... У 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшанування матерів як знак пам’яті про свою матір, що передчасно померла. Вона писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб з пропозицією, щоб один день у році присвятити вшануванню матерів, її старання увінчались успіхом. У 1910 році штат Вірджінія перший визнав День Матері як офіційне свято, а в 1914 році його визнано законним святом для усіх Сполучених Штатів Америки.
У Європі Свято Матері почали відзначати після першої світової війни. Було це викликано воєнним лихоліттям, через яке постраждало багато людей. Війна, з одного боку, завдала значних збитків, а з іншого -загострила потребу у чистому і шанобливому ставленні до жінок-матерів, які зазнали найбільшого горя через втрату своїх чоловіків чи дітей або й самі загинули.
В Україні цей день святкують від 1929 року з ініціативи Олени Кисилівської, редактора тижневика “Жіноча доля”. Особливо широко відзначається це свято у Західній Україні; влаштовуються святкові вечори, виставки, концерти, забави. Мета цих святкувань - віддати пошану Матері. Це повинні робити усі люди. І ті, які мають щастя бути зі своїми матерями, і ті, що можуть поїхати до них чи хоча б зателефонувати або написати листа.
Але найперше День Матері - це свято родинне, важливий засіб виховання дітей. Саме діти мусять пізнати, ким є для них мама, що зробила вона для них і якої пошани заслуговує. Про це, звичайно, має сказати дитині хтось інший: батько, старші брати-сестри, учитель, вихователь. Бо щоденні старання мами дитина сприймає як щось природне, само собою зрозуміле, і тут дитині треба звернути увагу, нагадати про можливість подякувати мамі за її працю.
Коли ж звернути дитині увагу, вона, на диво, стає кмітливою і може проявити велику винахідливість, щоб зробити приємність своїй мамі. Що ж подарувати мамі? Тут дитина має необмежені можливості: це і написання вітального листа або листівки, чи куплений подарунок (добре, якщо дитина завчасно заощаджує якісь невеликі кошти, щоб купити подарунок мамі). Подарунки, виготовлені власними руками дитини, напевне, потішать маму найбільше. Дуже гарний звичай, коли діти в цей день беруть на себе мамині обов’язки і шанують маму як почесну гостю. Якщо дитина хоч один день у році захоче бути подібною до мами, вона краще зрозуміє, чим завдячує мамі кожного дня і, може, стане менш вибагливою та вимогливою.
Важливо привчити дітей, щоб у цей день вони пам’ятали і про інших матерів: старих, самотніх, тих, кого нема кому привітати, тих, що втратили своїх дітей, або, тих, кого навіть у цей день не привітають рідні діти.
Свято Матері - свято любові та пошани, і єдина справжня нагорода за нього - взаємна любов! Любов матері є основою і джерелом життя. В усьому світі мірою вартості людини вважається її вдячність матері за життя, за всі її старання, виховання й самопожертви.
Бути матір’ю - це велике щастя, але і велика відповідальність. Безперечно, Господь, даючи жінці ласку зачати нове життя, наділяє її здоровим інстинктом, даром всеобіймаючої любові, яка дозволить майбутній матері належно виконати своє завдання. Але цей дар Божий не звільняє матері від людських слабкостей та недоліків. Треба великих і свідомих зусиль, щоб бути на рівні своїх завдань, а тим більше - бути українською матір’ю.
Мати має забезпечити і всебічний гармонійний розвиток, і виховання дитини. Робить це вона своєю щоденною працею, бо має обов’язок дбати про фізичне та матеріальне добро своєї дитини. Тут перед нею також стоїть питання: на чому зосередитись найперше і найбільше? Мати мусить знайти золоту середину між самопожертвою для дитини та вимогами свого власного інтелектуального життя, постійно підтримувати якнайглибші чуттєві зв’язки з дитиною, дарувати їй свою увагу і любов. Разом з тим, мати не повинна потурати всім примхам дитини, бо це буде їй на шкоду. Мусить підтримувати певну дисципліну, привчати дитину зважати на інтереси інших членів сім’ї, а в майбутньому рахуватися з її оточенням. Але мати на може обмежувати волі дитини надмірними заборонами чи постійними наказами. Справжнє мистецтво виховання - це додержання міри в усьому, і материнське виховання вимагає від матері великої майстерності.
Окремої уваги заслуговує той вияв материнської любові, який сформувався як окремий жанр пісенної творчості народу, - колискові пісні. У них матері виливали свою любов, турботу і переживання за долю дитини, формували ту духовну атмосферу, якою хотіли оточити свою кровинку. Ці пісні стали неоціненним культурним надбанням народу, в них душа предків, культура сучасності, дороговказ для прийдешнього.
Любов, пошана й повага до матері властиві усім народам. А у нашого народу матері шануються особливо. Не в усіх народів мати була на чолі роду, найвищим авторитетом та суддею, як це було у праукраїнців. Культ матері в минулому має певний вплив на ставлення до матері і в новітні часи.
Наш краянин, великий український поет Іван Франко відзначав, що становище жінки в українській родині було набагато вищим, ніж в інших народів. Українська жінка у випадку смерті чоловіка ставала спадкоємицею майна й опікункою дітей, та й при житті чоловіка мала рівні з ним права, була йому дружиною і порадницею. Ці права жінка здобула завдяки своїй життєвій мудрості, рішучості та силі волі.
Треба відзначити, що іншою вона й не могла бути, враховуючи ті обставини, в яких упродовж віків жив український народ. Історичні обставини та географічне положення, постійні зазіхання сусідніх народів на багаті українські землі вимагали особливих якостей від кожного члена родини, і жінка - берегиня роду - мусила володіти ними, щоб виховати їх і в своїх дітях. Недарма в народі кажуть, що українська жінка тримає три кути дому.
Так було у княжі часи, так було за козацької доби. Відома українська поетеса Ліна Костенко у поемі “Маруся Чурай” пише: “Пів-України - то козацькі вдови”.
І в новітні часи роль української жінки в родинному та суспільному житті не зменшилась. Згадаймо матерів, які виховали тих, хто відновив державність нашої країни у 1918-20 роках, які, не замислюючись, благословили своїх синів і дочок на боротьбу за долю України в козацькі полки, загони Січових Стрільців, у лави УПА, які молилися, щоб Всевишній вберіг їх дітей від усякого лиха.
Українським матерям довелося пережити і такі випробування, яких не зазнали інші народи. Хто зрозуміє біль і страждання матерів, які мусили спостерігати муки і конання своїх дітей в часи голодоморів, а ніхто не прийшов на поміч, ніхто не захистив ні їх, ні їхніх дітей. Світ мовчав, мовчав навіть тоді, коли найкращі сини і дочки народу гинули під Крутами, в Бродівському котлі, в Гулагу, на Соловках, страждали у сибірських тюрмах або німецьких таборах, а передчасно посивілі матері не могли допомогти своїм дітям. Замість праці на благо своїх дітей вони виконували найтяжчу роботу на “колгоспних ланах” чи на “будовах світлого майбутнього”.
Усі вони випили свою гірку чашу “до дна”, але не зламались! Вони дали Україні Шевченка і Лесю Українку, Коновальця, Бандеру і Чупринку, Стуса, Чорновола і Стецько... Саме їм маємо завдячувати согоднішнім днем і своєю Незалежною Державою!
Ці страждання, ці муки і біль могла зрозуміти лише одна мати - Мати нашого Спасителя, яка сама пережила людську злобу і несправедливість до її Сина - Ісуса Христа. То ж недарма в нашому народі називають Святу Марію нашою небесною Матір’ю.
Любов, повага до матері у свідомості українця переноситься на рідну землю, свій край, Вітчизну. Найкращі національні митці у своїх творах оспівували і прославляли рідний край, порівнювали свою землю з рідною матір’ю. Ця щира любов лежить в основі патріотизму, стійкості і незламності тих, хто боровся і бореться за добро і незалежність України, хто у найтяжчі часи і лихоліття не шкодував сил, а часом і ціною власного життя оберігав свою Україну.

Зі святом Вас, любі Матері!!!


Юрко Славутич

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.