Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
22
вересня
Випуск
№ 1338 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Країна інвалідів [Випуск № 1120]

Про кількість “липових” інвалідів можна робити висновки з громадського транспорту. Мало не на кожній другій зупинці заходить хтось, гордо каже “я інвалід” і сідає, не заплативши. Коли водій починає розпитувати, ці “інваліди” навіть не завжди можуть сказати, яка у них група... До речі, люди, які справді мають якісь вади, воліють уникати самого слова “інвалід”. Його вважають некоректним, бо саме воно буквально означає “непридатний”. Тому бажано вживати вислів “люди з обмеженими можливостями”.
“Групу” має чи не половина тітоньок, які торгують на базарах. Оскільки працюють неофіційно, стаж їм не йде, а так мають і пенсії, і сякий-такий заробіток. Аби отримати заповітне “інвалідне” посвідчення, доводиться витратитись. Як правило, МСЕКи беруть “плату” у розмірі двох-трьох пенсій. Частка “липових” інвалідів суттєва. Зрештою, як і серед інших пільгових категорій, – чорнобильців, афганців, ветеранів війни. З ветеранами війни взагалі анекдотична ситуація: їх кількість щороку збільшується. Хоча зрозуміло, що справжні ветерани – люди похилого віку, які поступово помирають, тобто їх кількість має зменшуватись. Причин такої ситуації декілька. По-перше, недосконала система соціального захисту. В Україні надто багато різних видів пільг. Фактично кожен третій українець може претендувати на якусь пільгу. По-друге, корупція. У нас можна купити будь-яке посвідчення. По-третє, низький рівень життя. Якби люди були заможніші, у них не було б потреби купувати собі якісь липові посвідчення, аби отримати сумнівні пільги”.
Збільшення кількості інвалідів вигідно і чиновникам, які допомагають “освоїти” бюджетні кошти. Насамперед, через організації інвалідів. За даними Рахункової палати, за два роки фонд підтримки діяльності таких організацій збільшився вдвічі – з 30 млн. грн. у 2010 році до 66 млн. грн. у 2012 р. Кількість організацій, які отримали державну допомогу, зросла з 18 до 21. При цьому з року в рік державні гроші отримують переважно одні й ті ж організації. Більше половини цих грошей пішло на утримання офісів та зарплати працівникам, а не на реальну допомогу інвалідам. Натомість, щоб облаштувати пандуси, світлофори зі звуковим супроводом чи надрукувати книги для сліпих, доводиться організовувати благодійні акції та шукати спонсорів.
Зіновія Воронович

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.