Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
17
вересня
Випуск
№ 1337 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Любов до якої Батьківщини закликає прищеплювати Янукович? [Випуск № 1119]

Українській молоді треба донести правду про героїзм українського народу. А працівники освіти й музеїв повинні виконувати цю важливу місію. Не треба сміятися: це сказав, а точніше наказав, діючий президент України Віктор Янукович на засіданні комітету з підготовки та відзначення 70-річчя визволення України від фашистів.  За два роки гряде 70-річчя перемоги у війні, котру, за звичкою, називають Великою Вітчизняною. З цього приводу Янукович теж згадав занедбаність виховання української молоді в патріотичному дусі. Проте він не згадав про важливу тему, а лише повернувся до неї після невеликої перерви. Правда, минулого разу слово "патріотизм" Віктор Федорович ужив у негативному контексті.
Не далі, як наприкінці січня цього року, Янукович заявив: у тих регіонах, де сидять, цитата, "великі патрійоти", з ними, патріотами, повинна працювати прокуратура. Отже, слово "патріот" для президента України принаймні два місяці тому ще було лайливим. Чому ж сьогодні Віктор Федорович змінив своє ставлення до патріотів та патріотизму на кардинально протилежне? А як же чеснота "тому, що послідовний", котра мусила мотивувати українців віддати за нього свої голоси на виборах`2004? Невже Янукович щось зрозумів – або навпаки, ми з вами не зрозуміли голову держави?
Тут варто нагадати: за оприлюдненими протягом 2012 року даними, рівень патріотизму зростає і без активної участі Віктора Федоровича. Навіть без його прямих вказівок музейним працівникам та освітянам. Скажу більше: патріотизм в Україні росте всупереч мізерному фінансуванню музейної сфери, злиденному рівневі платні вчителів та "кастрацію" міністром освіти Дмитром Табачником української історії. Чи може, Янукович тут грає на випередження? Мовляв, знаю, є в нас патріоти – але чіткіше треба, панове, чіткіше й щільніше зміцнювати ряди.
Частково відповідає на моє питання віце-прем`єр Олександр Вілкул. Для нього прояв патріотичного виховання української молоді – це насамперед відродження радянської військово-патріотичної гри "Зарниця". Зараз адепти СРСР почнуть хором заперечувати: а чим це погано? Школярів по суті залучали до рольових ігор, вони вчилися орієнтуватися на місцевості, набували елементарних навичок виживання в лісі, навіть допомагали пошуковцям роздобувати артефакти часів останньої війни – для поповнення тих-таки музейних експозицій. Хай краще знайомляться з дорослим життям у такий, військово-спортивний спосіб, ніж бухають по підворіттях, курять, вживають наркотики чи нюхають клей. Заодно навчаться Батьківщину любити.
Але тут знову згадується оте нищівне президентське "патрійоти". У мене нема жодних сумнівів: Віктор Янукович не готовий і ніколи не буде готовий визнати діючі в нинішній Україні скаутські (пластові) юнацькі організації патріотичними. Військовими – так. Але пластуни, котрі проходять вишколи в літніх таборах не лише на Західній Україні, а й на Київщині, для Януковича, Вілкула та інших радянських людей – не патріоти своєї держави. В кращому випадку – "бандерівці". У гіршому – "фашисти".
Не тільки в мене склалося стійке переконання: для Віктора Федоровича доносити правду про героїзм українського народу до молоді означає розповідати винятково про червоноармійців. Коли ж мова раптом зайде про те, що героїзм заради України проявляли також учасники бою під Крутами, петлюрівці, махновці, селяни, котрі ходили під прапорами отамана Зеленого на Київщині чи герої Холодного Яру, а також – вояки УПА, гарант Конституції здивується, скривиться та не зрозуміє, про кого йдеться.
Адже головний месидж діючої влади та комуністів, що примкнули до них: патріотом та героєм в Україні може вважатися лише той, хто захищав радянську владу. Інші – хіба "патрійоти".
Проте, якщо вже Янукович бере за основу патріотичного виховання радянську систему, хай зверне увагу хоча б на сусідню Росію. Там зараз повним ходом реабілітують червоноармійців та НКВД – і в той же час поруч із комдивом Чапаєвим героєм і патріотом вважається адмірал Колчак, розстріляний більшовиками. Російська влада змогла домовитися з російським народом: для частини герої – "білі", для частини – "червоні". Ці дві частини битися між собою не будуть: триколор та червоний прапор має для нинішньої Росії путінського формату однакову патріотичну цінність.
Особисто я не вважаю, що це – правильно. Але лізти у внутрішні справи сусідньої незалежної держави не вважаю за доцільне. Проте Україна, як відомо – не Росія. Тут патріотом мусить бути не лише той, хто боровся з фашистськими окупантами. Є ще окупація більшовицька, котра тривала десятки років. Ті, хто опирався їй у різний спосіб, воювали та гинули за Україну. Отже, були патріотами. Всякий, хто нині виступає проти ренесансу більшовизму в Україні – патріот своєї країни. Такий самий, як борець із фашизмом. Лишилося, аби це зрозумів Віктор Федорович…

Андрій Кокотюха, письменник

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.