Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Молодь відмовляється працювати офіційно, аби «не годувати владу» [Випуск № 1119]

Міністр праці та соціальної політики Наталія Королевська ошелешила цифрою: 17% молоді, тобто кожен шостий, безробітний. Дані Державного центру зайнятості вражають ще більше. Станом на 1 березня цього року, 41,2% безробітних – люди, віком до 35 років. Тобто 243 тисячі молодих людей офіційно безробітні.  І це лише ті, хто стоїть на обліку у центрах зайнятості. А скільки ще тих, хто не стоїть на біржі?
За словами заступника начальника відділу Держцентру зайнятості Валентини Плачинди, щороку понад 90 тисяч випускників навчальних закладів потрапляють у центри зайнятості, бо не можуть знайти роботи за набутою професією. Серед них 53 тисячі – випускники вищих навчальних закладів, 33,5 тисячі – мають дипломи професійно-технічних закладів, і лише 6,3 тисячі – лише свідоцтва про закінчення середньої школи.
«40% безробітних серед молоді – це офіційна статистика, яка лише підтверджує те, що молоді люди не хочуть себе зв’язувати з офіційним працевлаштуванням, – каже народний депутат, член комісії з питань праці та соціального захисту Павло Розенко. – Люди 20-35 років – основа тіньового бізнесу. У такому віці ще не задумуються про пенсію, тому погоджуються працювати неофіційно. Це задовольняє і працедавця, і працівника. Як правило, без офіційного працевлаштування працедавець може платити працівнику більше, ніж якби за нього доводилось платити податки. У цьому винна непродумана система оподаткування та надто високий єдиний соціальний внесок, який заганяє в тінь. Ось молодь і вважає, що краще отримати зараз більше, ніж платити все життя в Пенсійний фонд, а в результаті отримати мізерну пенсію».
Звичайно, частина молоді працює неофіційно не за власною волею – знайти роботу, де виплачують усю зарплату офіційно, вкрай важко. Більшість працює за сірою схемою – офіційно отримує мінімальний оклад, а решта – в конверті.
«А я навіть від мінімалки відмовився. Керівнику довіряю – працюємо уже третій рік, проблем з виплатою зарплати нема. Готовий працювати на шефа, але не збираюсь пахати на президента і компанію. Не дам їм ні гривні із зарплати. Вистачає, що з нас і так стягують податки на кожному кроці, – купуєш щось, платиш ПДВ, говориш по-мобільному, стягують у ПФ, заправляєш машину – платиш акцизи, – каже торговий представник Назар Вознюк. – Треба бути ідіотом, щоб чемно платити податки, і плюватись перед телевізором, куди ті гроші йдуть».
Утім, неофіційне працевлаштування – лише одна з причин офіційного безробіття серед молоді. Ще одна причина – відірваність ринку освіти від ринку праці. «У нас вищі та середні спеціальні навчальні заклади випускають фахівців, які не потрібні економіці. Тому не дивно, що випускники йдуть на біржу праці», – каже Павло Розенко. На біржу потрапляють економісти та юристи, а потрібні зварювальники та продавці. Тому перший рік-два після закінчення вузу молоді спеціалісти перебувають у «пошуках роботи», бо гордість не дозволяє відразу йти торгувати.
Через таке неспівпадіння очікувань і можливостей, молоді люди воліють сидіти вдома на гроші мами з Італії, ніж здобувати досвід».

Зіновія Воронович

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.