Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
16
жовтня
Випуск
№ 1341 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Інші статті випуска

Партнери

За Україну!

Довженко: "Україна – наша вічна вдова" [Випуск № 1117]

Книжка "Олександр Довженко. Щоденникові записи, 1939—1956" — перше наукове видання нотаток, які раніше, у середині 1960-х і на початку 1990-х, оприлюднювалися частково. А тому викладену в них картину світу українського художника, його емоції, враження, роздуми про дражливі історичні моменти відбивали неповно. Крім особистих записів, до нинішньої публікації потрапили й плани щодо текстів, над якими митець працював у ту пору, — розробки сценаріїв "Україна в огні", "Мічурін", оповідань, начерків та незавершеного роману "Золоті ворота". При тому що Довженко аж ніяк не сліпий і гострий на слово, принаймні тут, у нотатках; що він усвідомлює відповідальність перед своїм народом (а про народ — і українство загалом, і "гомо совєтікус", зокрема, — Довженко говорить постійно, гаряче, інтонаційно розмаїто), весь негатив він воліє переадресовувати. Насамперед — Микиті Хрущову: в інтерпретації режисера — демонічно зловісній фігурі. Та ще армії партійних бюрократів, для представників якої він знаходить найяскравіші епітети — гниди, лизоблюди, лакіровщики, шкурники, мізерні флюгери, падлюки, гади, боягузи, прокляті прикажчики, діляги.
Незалежно від того, доводилося мати справу з конкретною особою чи лише чути про неї, — Довженко непримиренний до хамства як такого, в ньому він нерідко вбачає й причини неоковирного ведення воєнної кампанії перших років. Та й надалі тверезості йому не позичати: "Найменше би я хотів дожити до того моменту, коли після хоча й нелюдської тяжкої, але переможної війни кожна наша ганчірка перетворилася в священну реліквію переможця".
Щоденник засвідчує, які локальні, та не менш важливі, навіть на тлі війни й інспірованих нею трагедій, проблеми хвилювали автора… "Самогидна" доля столичної Шулявської кіностудії. Наше тяжіння до формули "де два українці — там три гетьмани"; провінційна вбогість, поєднана з вузьким світоглядом. Хибна система виховання молоді, безпосередньо пов'язана із жалюгідним становищем учителів у суспільстві. Тощо, тощо...
Власне, про себе, рідних, колег він пише вкрай мало. Хіба трапляються скупі згадки про батьків і дружину, нечисленні сердечні характеристики близьких за духом приятелів та уїдливі коментарі щодо нікчемних, на його думку, знайомих.
Схоже, митець у ньому невідступно бере гору над просто людиною, і біди художника на порядок більше дошкуляють чоловікові, ніж будь-які прикрощі особистості (чи то "організму") на ім'я Олександр Петрович.
Можливо, тому він легко переходить від конкретних прикладів до узагальнень: "Коли я згадую зараз відступ, я бачу довгі, довгі дороги і численні села і околиці, і скрізь жіночий невимовний плач. Плакала Україна" (1942). І це не виглядає у його виконанні награно. Без натуги, природним чином Довженкові практично в усіх зошитах удається підтримувати тональність, позначену усвідомленням власної місії (він нерідко каже про себе не стільки як про творчу одиницю, скільки як про громадського активіста): дбати у приступний йому спосіб про український народ. Прозора самоатрибуція — Дон Кіхот.
Щоденник Довженка — загалом важкий документ, а в окремих моментах застрашливий не лише через точні й відверті спостереження автора, а завдяки висновкам, які й дотепер не втратили своєї актуальності: "У нас абсолютно нема правильного проектування себе в оточенні дійсності і в історії. У нас нема справжнього почуття гідності, і поняття особистої свободи існує у нас, як щось індивідуально-анархістичне... Ми — вічні парубки. А Україна — наша вічна вдова". Або: "Багата держава, яку утворюють бідні люди, — абсурд. Держава не може будувати свій добробут на бідності і обдертості своїх громадян". Наразі Довженкові інвективи звучать більш виразно, ніж 70 років тому, коли рука майстра виводила ці рядки на папері.
Ірина Захарчук

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.