Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
понеділок
22
травня
Випуск
№ 1320 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Бийте, рвіть кайдани, Доки дух не вмер! [Випуск № 1114]

“Я син народу, що вгору йде, хоч був запертий в льох. Я є пролог, не епілогг ”, - писав Іван Франко. Геніальні слова Великого Каменяра говорять нам про світлу велич   Тараса Шевченка, про його творчість, як початок нового вільного життя, а не на закінчення. Чому він став Пророком в Україні? Чому його “Кобзар” є найдорожчою книгою кожного українця, де б він не жив? І чи є у світі хоч ще одна постать, що його могилі у Каневі вклоняються сто п`ятдесят років підряд сотні тисяч прочан з усіх земель нашої планети? Тарас Шевченко став уособленням вічної  України. Не скаліченої московською блекотою, не прибитої колоніальним рабством. Вустами Тараса промовляє Україна козацька, лицарська, духовно вільна. Його сучасники спочатку перелякалися (зізнався П. Куліш) громового голосу козацької України, що закликала в “Кобзарі”: “і вражою злою кров`ю волю окропіте”. Не розуміла інтелігенція, що Тарас був, є і буде, доки Україна є Україною, архітектором самостійної держави. Це розумів московський царат ще 1847 року і вже тоді намагався знищити його. Імперський міністр граф. А. Орлов у своєму звіті цареві радив покарати Т. Шевченка якнайтяжче, бо він може стати батьком Української незалежної держави.
Здійснивши у 1917 році більшовицький переворот, комуно-фашистська влада перебрала на себе функцію  і далі дбати про неподільність імперії. Вона побачила, що віщування далекоглядного Орлова здійснюється, і кинулася знову нищити Т. Шевченка.  Саме тому більшовицькі ординці дерли, палили “Кобзарі” та портрети Т. Шевченка, розстрілювала кожного, хто їх мав. За один лише тиждень у лютому 1918 року тільки в одному Києві вбили кілька тисяч власників “Кобзаря” чи портрета Т. Шевченка. Українське селянство відповіло зброєю, і вся Україна запалала в пожежах повстань. І тоді “вождь” комуно-фашистської влади пригадав заповіт німкені Катерини ІІ, що нищити все українське одразу – небезпечно. І “вождь” дав наказ своїм душогубам “осадіть шаг назад”, щоб потім можна було б зробити “два шага вперед”. І проголосили Шевченка москволюбом, безбожником, соціалістом, замало чим не членом їхньої кривавої банди.  Натомість ми, українці, читаємо в Шевченка про неодноразове звернення до Господа, про славне лицарство, про поборників святої волі, про праведних гетьманів і де їх могили, що кат нищить, про политих московською блекотою, з кокардами на лобі, землячків, які з чужого поля в Україну принесли „великих слів велику силу і більше нічого”.
Чому Московщина дозволила існувати джерелу українського “націоналізма”, не попалила всіх “Кобзарів”, не проголосила Шевченка наймитом буржуазії, куркулем, фашистом, ворогом українського народу? Пробувала таке, попеклась. Пішла іншим шляхом. Викинула з “Кобзаря” “Розриту Могилу”, “Чигирин”, “Великий льох”, “Як би ти, Богдане, п`яний”, “Стоїть в селі Суботові”, “Заступила чорна хмара” і т.п. Але в Україні було ще багато “Кобзарів” старих видань і не можна було приховати від українців, що саме пече Московщині. А печуть московських окупантів Шевченкові слова: московщина, москаль, московський, і вони всюди, де могли замінювали їх на “земля царская”, пан, панський, цар і т.п.
Московські сатрапи не лише сфальшували переклад “Кобзаря”, вони вдалися і до блюзнірства. У 1920 році наказали спорудити в  Києві погруддя Т. Шевченка, замовивши його неукраїнцеві М. Краткову, а той зробив дуже велику голову на малому погрудді. А щоб ще більше поглумитися, окупанти наказали стягнути з п`єдесталу (дуже низенького) статую Св. Ольги, а на ньому поставити велику Тарасову голову на маленькому погрудді. Вийшла цілковита карикатура.
Люто ненавиділи Т. Шевченка московські монархісти, соціалісти, комуністи і решта ...істів та сьогоднішні неоімперіалісти. Московщина всіма способами намагається захитати повагу нашого народу до свого Мойсея. Пером яничар доводять, що  Т. Шевченко був такий темний, що вірив у Бога, був реакціонером, що прославляв Козаччину та гетьманів, мав селянську простацьку вдачу з дрібновласницьким світоглядом та ідеалами. А найбільша його провина – націоналізм.
Тарас Шевченко, як і наш народ, відчував, розумів одну з найбільших таємниць життя мертвих – живих – ненароджених, тобто суть життя нашої нації. Розумів таємницю сили нації, глибокий зміст культу нації. Культ нації є одним з найважливіших джерел сили народу. Національні традиції дають народові непереможену силу витримати ворожий – духовний, ідейний, культурний наступ на нього. Все, про що писав Шевченко, відчував і розумів український люд і лише наша гнила продажна верхівка, задурманена і отруєна чужинцями, відривалася від джерела – українського національного духу, а, отже, й від українського народу. Це стосується і нашого сьогодення.
Ми двадцять два роки живемо на “нашій не своїй землі”. Державою керують чужі українській національній державі люди. Прем`єр-міністр не володіє державною мовою (це абсурд), запеклий українофоб пребуває на посаді міністра освіти, тисячі чиновників, які при владі, впродовж свого життя були ворогами самостійницьких ідей, а ще більше української незалежності. Ця бездуховна, безкультурна і безнаціональна влада ніколи не створить умови для розвитку держави. Безправ`я, корупція, злодійство, все і вся підпорядковано сімейним кланам, олігархам, тіньовим компаніям. Їм належить уся держава на правах приватної власності разом з усіма нами. Влада давно зрадила власну країну, бо реалізує в Україні сценарій Москви з відновленням московської імперії і перетворенням України в колонію. Ось вам приклад. Руській “цар” Путін  нагородив орденами двох “галоган”-зрадників (без роду і племені) Колісниченка і Ківалова за закон про “руській язик”.
Ця бандитська влада хоче нас залякати, посіяти зневіру та страх серед тих, хто ще не втратив здатність боротися за свої національні, економічні, соціальні та політичні права. Нам не можна боятися чи вагатися, ми живемо на своїй Богом даній землі. Правда на нашому боці і її треба захищати. Ми не повинні терпіти зло, зраду, агресії, поневолення. Тож давайте об`єднаємося і забудемо старі чвари. Об`єднаємося так, щоб ніхто і ніщо,  як сьогодні так і назавжди, не зміг призвести до союзу України з Московщиною, щоб на оновленій землі не було врага-супостата, як заповідав нам безсмертний Тарас Шевченко.
Слава Україні!
Іван МОСКУРА.

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.