Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
25
червня
Випуск
№ 1325 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

«Бій відлунав... Жовто-сині знамена замайоріли на станції знов...» [Випуск № 1113]

94 роки тому козаки Армії Української Народної Республіки вкрили себе невмирущою славою у запеклих боях з ворогом, що точилися на теренах Волині у 1919 році. Минулої неділі, за традицією,  День звільнення Костополя від московських окупантів у ході Костопільсько-Сарненської операції урочисто відзначила патріотична громадськість нашого краю. Вшанування розпочалося біля братської могили козаків поблизу Свято-Олександра-Невського храму м. Костопіль, де було відслужено панахиду священиками УПЦ КП. Після цього громада урочистою ходою вирушила через місто до місць, де у лютому 1919 року відбувались запеклі бої.  Дев’ять років тому на залізничній станції Костопіль в пам’ять про цю подію з ініціативи Українського козацтва “Волинська Січ” на чолі з незабутнім Василем Червонієм була встановлена меморіальна дошка, на якій викарбовано: „ 20-24 лютого 1919 року після п’ятиденних боїв північною групою армії Української Народної Республіки було звільнено залізничну станцію та місто Костопіль від московсько-більшовицьких загарбників. Слава Україні! Героям слава!” Про Костопільсько - Сарненську операцію армії УНР під командуванням талановитого полководця, генерала Олександра Грекова, що ввійшла в історію війська УНР, як найвизначніша з точки зору військового мистецтва, нам стало відомо вже в часи Української незалежності. У ході тих звитяжних боїв московським більшовикам було завдано нищівного удару, від якого вони ще довго не могли оговтатись. Винесені в заголовок статті безсмертні віршовані рядки українського поета Володимира Сосюри можуть слугувати найкращою ілюстрацією до тих лютневих днів 1919 на станціях Костопіль та Сарни. Адже Володимир Сосюра, як і інший український класик Павло Тичина, перебували в лавах армії УНР.
...Лютий 1919 року увійшов в історію, як один з найдраматичніших періодів існування молодої Української держави – уряд та військо УНР після важких втратних боїв під тиском переважаючих сил більшовиків були змушені залишити Київ. Тимчасовим осідком державних органів влади стало місто Рівне. Саме сюди з урядом прибув голова Директорії та головний отаман військ УНР Симон Петлюра. Тут же розташувався і штаб Північної групи Українського війська на чолі з командувачем 44 - річним генералом Олександром Грековим. Саме він розробив і втілив у дійсність план контрнаступу, який дістав назву „Костопільсько-Сарненська операція”.
Після додаткової мобілізації свіжих сил і переформування Північна група армії УНР завдала свій перший рішучий удар на Сарненському напрямку. Починаючи з 17 лютого, її частини розпочали запеклі бої з більшовиками в районі Олександрії, які завершилися визволенням залізничної станції і містечка.
Розвиваючи успішний наступ на північ Рівненщини, рухаючись вздовж залізничного полотна, війська УНР 20-21 лютого вийшли на рубежі перед залізничною станцією Костопіль. Після запеклого дводобового бою українські козаки спочатку не змогли оволодіти добре укріпленим залізничним пунктом і тому надвечір 21 лютого тимчасово відступили. Та вже невдовзі, 24 лютого о 5-ій годині ранку, підтягнувши з Рівного та Здолбунова два щойно відремонтованих бронепоїзди, війська УНР поновили наступ по всьому фронту. І вже об 11-ій годині надійшла радісна звістка – більшовицькі полки зазнали нищівного розгрому. У результаті цієї звитяги козаки взяли в полон 2135 більшовиків та здобули в бою велику кількість трофеїв: 21 вагон зброї та різної амуніції, 30 гармат, 70 кулеметів,64 вагони продовольства, фуражу, коней і навіть один бронепотяг. Більшовики втратили свого командира – колишнього царського полковника, що перейшов на службу до більшовиків, запеклого шовініста, комдива 22-ої дивізії РККА Шестовятова. Всього у цих боях загинуло 50 більшовицьких командирів і комісарів та 400 красногвардійців.
Після визволення Костополя, наступ на північні терени Рівненщини був успішно продовжений. Українське військо звільнило від більшовиків Березне, Немовичі, Моквин і нарешті здобуло вкрай важливий стратегічний залізничний вузол Сарни...
Як згадує у своїх мемуарах полковник Армії УНР Володимир Оскілко, цілі батальйони червоних, їхні штаби і Чека були взяті в полон. Особливо радісною була зустріч Українського війська з місцевим населенням у місті Сарни.
Проте, як і в кожному бою, не обійшлося без втрат. У боях за визволення Костополя смертю героїв полягли козаки та старшини Армії УНР, котрих з великими почестями поховали біля Свято-Олександро- Невського храму. За польської окупації українськими громадськими організаціями, підпільними членами УВО у 20-роках 20 століття на братській могилі було встановлено оригінальний пам’ятник. Після приходу на Волинь більшовиків пам’ятник був схований в землі невідомими патріотами і таким чином збережений від наруги московської окупаційної влади. У перший рік Незалежності України активістами Костопільського Руху пам’ятник було знайдено на території райвійськкомату і знову встановлено на попередньому місті. З того часу біля нього відбуваються урочистості на честь козаків-героїв.
Сергій Кричильський

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.