Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
18
липня
Випуск
№ 1328 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Часу для маневру майже не залишилось [Випуск № 1113]

Україна поки що залишається між Заходом і Росією. Причому, як в сенсі географії, так і в сенсі політики. Політологи вже не перший рік намагаються зрозуміти, в який бік рухається Україна – в напрямку вільної європейської економічної зони, тобто в бік Євросоюзу чи в напрямку Митного союзу – в бік Росії. Улюблена гра Віктора Януковича в  пустопорожні обіцянки рано чи пізно мала набриднути брюссельським чиновникам. Риску підведено в ході довгоочікуваного самміту Україна-Євросоюз, що відбувся у Брюсселі 25 лютого. Травень 2013 року – такий крайній термін оголошено українському керівникові для того, щоб той показав здатність змінюватися. Саме до цього часу Україна має виконати одинадцять вимог Євросоюзу, серед яких реформування судової системи, прокуратури та міліції, удосконалення виборчого законодавства, заходи щодо покращення інвестиційного клімату, дієве подолання корупції. Єврочиновники також вимагають покінчити з вибірковим правосуддям, що на практиці означає звільнення з ув’язнення Тимошенко і Луценка.   Лише наївний може повірити, що ці вимоги хоч колись будуть виконані під час правління Януковича, бо такі реформи знищать вибудувану ним олігархічно-кланову систему, уламки якої смертельно вразять діючого президента. Та й на звільнення Тимошенко він ніколи не піде через власні фобії страху перед нею, як політичним опонентом. Але головне, що Янукович  сам не готовий стати європейцем, ментально він люмпен-пролетарій, вихований на фальшивій радянській ідеології і рабському поклонінню російському „брату”.
 Європейський вектор розвитку України  ніколи не був і не є пріоритетним для Віктора Януковича. Ймовірне підписання і ратифікація Угоди про асоціацію з Європейським Союзом на саміті Східного партнерства у Брюсселі в листопаді 2013 року йде всупереч його бажанню залишатися царем у власній вотчині, уособленням якої є таке омріяне Межигір’я з атрибутами небувалої розкоші. Європейського вибору йому не подарує  його потенційний виборець у 2015 році, в масі своїй налаштований на Росію.
Та й Україна просто фізично не встигне виконати всі вимоги Європи в обмін на Угоду про асоціацію. Морально і на ментальному рівні наша так звана еліта, яка нині при владі, не готова жити за європейськими правилами.
Тому Вікторові Януковичу вигідно покрасуватися в Брюсселі, наговорити багато гарних слів, аби сподобатися світовому співтовариству, але по суті не зробити бодай крок назустріч Європі. Він ніби дає сигнал: ми хочемо бути разом з вами, але житимемо за своїми правилами. А так у спільному домі не живуть.
Але йти в пряме підпорядкування Росії через Митний союз Янукович теж не дуже поспішає, бо інстинктивно розуміє, що рано чи пізно Кремль, використавши його, з ним і покінчить, задушивши у своїх „дружніх обіймах”. З іншого боку -  панічний страх перед Росією ( ще жива в пам’яті загибель польської еліти в авіакатастрофі під Смоленськом) паралізує волю нинішнього президента і навіть голий російський прагматизм, який переходить у великодержавне нахабство, не протверезить Віктора Януковича. Тому не виключено, що у критичний момент, він не витримає тиску Москви і здасться на поталу Росії.
Потенційна загроза нового російського рабства не повинна залишити байдужим, мовчазним і недієвим жодного українського патріота, своє вагоме слово мають сказати і опозиційні партії.
Після Бухарестського самміту, коли Україні відмовили в наданні ПДЧ НАТО, всі якось забули, що прагнули до цієї євроатлантичної структури. За цей час можна було розвинути потужну пропагандистську кампанію, аби переконати більшість населення в необхідності вступу до НАТО, підготувати плацдарм для майбутнього.  Адже  мова не йде лише про військову співпрацю, на чому роблять акцент представники п’ятої колони в Україні, а насамперед про розв’язання насущних господарських проблем, про що пересічний українець навіть не здогадується.
Досить дивними є деструктивна позиція деяких опозиційних нардепів щодо Угоди про асоціацію з ЄС. Складається враження, що буцімто супротивники режиму Януковича грають за правилами Банкової і  всіма силами намагаються переконати європейців у недоцільності  будь-яких контактів з Януковичем.
 Вони повинні розуміти, що, відкладаючи у довгий ящик підписання Угоди про асоціацію, Україна може остаточно відділитися від Європи. Тоді лише питанням часу може стати вступ України до Митного, а в перспективі – й до Євразійського союзу.
Віктор Янукович не є людиною з державницьким мисленням. Опікуючись насамперед власними проблемами і проблемами Сім’ї, він не розуміє, що саме шлях у Європу є вирішальним для України. Насамперед для збереження її незалежності. Саме ми своїми активними діями можемо йому допомогти збагнути цю істину. А якщо не зрозуміє, то відправити Януковича у політичне небуття.
Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.