Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
18
червня
Випуск
№ 1324 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Чорна діра: де криється головна причина українського бездоріжжя [Випуск № 1112]

Про те, що цьогоріч традиційне українське бездоріжжя сягнуло своєї межі, говорять всі водії. Чиновники називають астрономічні суми, необхідні для ремонту (читай: відкатів «своїм» фірмам) «Аж ніяк не люта і не така вже й сніжна зима, схоже, стала політичним горем для влади. За консенсусною думкою водіїв, нині в державі практично немає нормальних автошляхів. Окрім «дороги життя» Сухолуччя – Конча-Заспа, всі шляхи між містами, а також проїжджі частини населених пунктів стали такими, як після тривалої обробки челябінськими метеоритами.
Як це нерідко буває, першим помітним осередком гніву людей, які втомились щотижня ремонтувати автомобілі, став інтернет. Появу у Facebook спільноти з промовистою назвою «Я ненавиджу Укравтодор» помітив навіть прем'єр-міністр Микола Азаров. Незадоволені тим часом перемістилися з мережі на вулицю. 19 лютого українські автомобілісти вийшли протестувати до головного офісу Укравтодору. Учасники акції вимагали не лише ліквідувати недоліки дорожнього покриття, а оприлюднити графіки виконання робіт і укладені з підприємствами договори, припинити практику відмови складання протоколів про ДТП у випадку пошкодження авто через стан доріг тощо. У випадку невиконання вимог активісти пообіцяли забезпечити масові позови до суду від постраждалих на розбитих дорогах. Символом акції «Я ненавиджу Укравтодор» стали покладені до дверей державної установи зіпсовані бампери, фари й шини.
За скромними підрахунками Міністерства інфраструктури, на сьогодні цей показник становить 1,4 млн м2. Очільник відомства Володимир Козак зізнався: зі 170 тис. км українських доріг лише 2,5 тис. км відповідають світовим стандартам. Прикметно, що до них вже не дотягують навіть дороги, що готували до Євро-2012, протяжність яких сягає щонайменше 5 тис. км.
Будь-чому, навіть недовговічності «єврошляхів», влада знаходить пояснення. Нині з приводу жахливого стану українських доріг є кілька офіційних версій. Одна з них належить сину глави держави, на думку якого в усьому винен суворий український клімат, який раптово змінився і став таким, як у Сибіру. «Дороги, як-то кажуть, зійшли разом зі снігом, – на правах першого віце-президента Федерації автомобілістів України пояснив ситуацію Віктор Янукович-молодший. – На жаль, Україна перебуватиме в доволі жорстких кліматичних умовах, у різко континентальному кліматі…» Микола Азаров, крім «сибірських морозів», за традицією згадав ще й клятих «папєрєдніків», які «не зробили 1/10 того, що зроблено за останні три роки».
Водночас чиновники всіх рангів зізнались: вже сьогодні покращення очікувати не варто. Для цього бракує не лише грошей, а й… асфальту. Зараз працюють 23 асфальтові заводи, розповів міністр інфраструктури, однак для проведення поточного (!) ремонту їх потрібно втричі більше..
Головна причина українського бездоріжжя – це аж ніяк не відсутність грошей на поточний ремонт чи зношеність старих доріг, а корупція. Левова частка збудованих до Євро-2012 начебто сучасних шляхів не витримала випробування зимою не через аномальність останньої, а через банальну «економію» на будівництві.
Реальну вартість зведення 1 км дороги в Україні, здається, достеменно не знає ніхто. «Кілометр звичайної автодороги на дві смуги коштуватиме 4–6 млн грн», – розповідав журналістам заступник керівника Служби автомобільних доріг на Львівщині Петро Шпитак. У самому Львові 2012 року озвучували ціну 10–18 млн грн/км залежно від її розміру та специфіки (із заміною інженерних комунікацій). Місцеві будівельники у відповідь обурювались: турецька фірма «дере» шалені гроші, вітчизняні спеціалісти зробили б усе дешевше. Укравтодор і Міністерство інфраструктури неодноразово називали зовсім іншу ціну: $5 млн за кілометр чотирисмугової дороги. А «може, й дорожче». Оперуючи такими цифрами, чиновники зазвичай переконують: у світі дороги коштують ще більше.
Навіть якщо брати це за чисту монету, слід зауважити, що в країнах Заходу чималу частину суми становить оплата праці людей. І все одно будівництво чотирисмугової Route 228 у американському штаті Вірджинія коштувало $3,66 млн/км, нова шведська Road 40 Dallebo – Hester обійшлася в $2,35 млн/км.
Переплачують в Україні не лише за саме будівництво та «відмиті» під час нього гроші. Тоді як європейські й американські дороги не потребують щорічного відновлення ледь не з нуля, в Україні щорічний ремонт – звична річ. Ремонт доріг – це не лише зайва можливість нагріти на цьому руки, а й постійна робота для «своїх» підрядників. Будівельникам невигідно будувати дорогу, яка не потребуватиме ремонту вже найближчим часом, адже тоді вони не отримають замовлення.
Чимало можна заробити й на «латанні» ям. Тим більше, що жодних гарантій якості доріг від підрядників (до яких нерідко мають стосунок політики, хоча б «місцевого розливу») ніхто не отримує. В результаті саме на ремонт старих автошляхів, а не на будівництво нових, витрачається левова частка бюджетних коштів.
У країні, де ціна неякісного бітуму відповідає ціні якісних європейських матеріалів, грошей бракуватиме завжди. «Просто їх крадуть, – пояснює нардеп Андрій Іллєнко. – В бюджеті є гроші на дороги: на це закладаються мільярди! І їх не вистачає на те, щоби принаймні тримати автошляхи у пристойному стані, на «трієчку». Насправді тих грошей, які є, достатньо, щоби підтримати нормальний стан доріг. Але нині навіть коли латають дороги, за кілька днів вони знову розбиті. Тому що латають «пластиліном», а не тим, на що виділені гроші».
Кримінальні так звані дорожні справи порушують постійно. Але вони непереконливі. Наприклад, за даними Генпрокуратури, протягом двох останніх років з 11 млрд грн на ремонт і будівництво нових доріг на тендерах вкрали 114 млн. У 2012 році в автодорожній сфері було порушено 37 кримінальних справ. Переважно дрібні, на кшталт закупівлі технічної солі за завищеними цінами. Погані автошляхи, а не дорога сіль, тим часом, залишаються однією з головних причин дорожньо-транспортних пригод. Комусь вони коштують життя.
Валерія Бурлакова

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.