Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
22
вересня
Випуск
№ 1338 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Файли Кузьміна. Що чекає Тимошенко в суді по вбивству Щербаня [Випуск № 1108]

Генеральна прокуратура розкрила карти. Повідомлення про підозру, яке минулого тижня було вручено Юлії Тимошенко, розриває зміст нових обвинувачень, висунутих проти екс-прем’єра.

Крім того, ми мали можливість ознайомитися зі свідченнями, які 2011 року дав один з ключових свідків - Петро Кириченко, який давно натуралізувався у Америці, але погодився на контакт з Генпрокуратурою після арешту своєї дружини в Києві.
Обвинувачення починається з далекого 1995 року – часів президентства Юлії Тимошенко у корпорації “Єдині енергетичні системи”. Згідно з версією слідчих, наприкінці 1995 року, майже 18 років тому, Юлія Тимошенко вирішила використати службові та владні повноваження першого віце-прем’єра Павла Лазаренка, аби включити корпорацію ЄЕСУ у схему бартерних розрахунків за постачання російського газу. З цією метою Тимошенко “при невстановлених слідством обставинах передала Лазаренку документ без дати під назвою “Постановочные вопросы”, де й виклала стратегію введення ЄЕСУ на газовий ринок.
Генпрокуратура провела експертизу почерку, де було встановлено, що Тимошенко вносила правки в документи, які готувалися від імені Лазаренка, коли він працював в уряді. Минулого року свідчення на цю тему також дав колишній радник Лазаренка, а потім головний свідок проти нього в американському суді Петро Кириченко. Він заявив, що Тимошенко могла підписати у Лазаренка будь-який документ, що вона потребувала.
Прокуратура стверджує, що Павло Лазаренко допомагав корпорації ЄЕСУ та Юлії Тимошенко не безкоштовно. “За надання протекції на державному рівні, лобіювання інтересів “ЄЕСУ” та усунення перешкод в роботі підприємства, Юлія Тимошенко систематично перераховувала на вказані Павлом Лазаренком рахунки в банківських установах грошові кошти у сумі 50% від усіх прибутків, отриманих компанією від здійснення комерційної діяльності”, - сказано в повідомленні про підозру.
Саме в цьому фрагменті слідчі вважали за потрібне вказати, що "окрім цього, Лазаренко підтримував близькі особисті стосунки з Тимошенко, перебуваючи з нею в інтимному зв’язку".
Тут слідчі також, очевидно, мають на увазі минулорічні свідчення Кириченка. Він розповів про стосунки Лазаренка та Тимошенко - зокрема, як він надавав для їх послуг номер у готелі "Київ", а також орендував трикімнатний люкс у Карлових Варах, де мешкав разом з Лазаренком, поки не приїжджала Тимошенко, заради якої він виселявся з апартаментів. За словами Кириченка, Лазаренко сам ділився з ним подробицями інтимних стосунків з Тимошенко.
Слідчі стверджують, що наприкінці 1995-го Лазаренко забезпечив корпорації ЄЕСУ статус найбільшого оптового постачальника російського газу споживачам України. Зокрема, в документі наводиться постанова Кабінету Міністрів від 22 грудня 1995 року, згідно з якою всі без винятку споживачі блакитного палива у Дніпропетровській та Донецькій області зобов’язані були купувати газ у корпорації Юлії Тимошенко.
Саме це, за думкою слідчих, і призвело до конфлікту інтересів Юлії Тимошенко та впливового донецького бізнесмена та політика Євгена Щербаня.
Народний депутат Щербань публічно виступав проти експансії у Донецьку область представників дніпропетровського регіону. І тому, як стверджують слідчі, в лютому 1996 року нібито ініціював розпорядження губернатора Донецької області, першим пунктом якого встановлювалось, що єдиним посередником між оптовими імпортерами природного газу та підприємствами Донецької області є корпорація "Індустріальний Союз Донбасу".
За версією слідства, головним мотивом Тимошенко були гроші, а Лазаренка – ще й політичні амбіції, адже він "бачив у Євгенові Щербані можливого конкурента в політичній діяльності і в боротьбі за реальний політичний вплив в Україні".
"У зв’язку з тим, що домовитися з Щербанем не вдалося, особисто Тимошенко та Лазаренко, приблизно на початку 1996 року спільно прийняли рішення про вбивство Щербаня, що давало змогу усунути його у такий спосіб як конкурента в бізнесі для Тимошенко і Лазаренко, та в політичній сфері для Лазаренко.
Слідчі вважають, що у зловмисників був спільний план, згідно з яким, Лазаренко мав підшукати безпосередніх учасників вбивства, а оплату за вчинення злочину Тимошенко та Лазаренко мали здійснити разом. Згідно з цим планом, приблизно на початку 1996 року Лазаренко нібито повідомляє свого радника на прізвище Кириченко про наявність "смертельної загрози" Юлії Тимошенко від представників донецької еліти на чолі з Євгеном Щербанем.
Слідчі стверджують, що з організаторами вбивства був знайомий не тільки Лазаренко, але й й Тимошенко. Більше того, згідно з документом, Тимошенко з Матросом знайомить особисто Павло Лазаренко.
Це - сенсація, яка суперечить вироку Луганського суду убивцям Щербаня від 2003 року. У ході розслідування тієї справи, що відбувалося на особистому контролі президента Кучми, жодного разу не стверджувалося, що Тимошенко була знайома з Мільченком, а тим більше замовляла йому "зачистку" Щербаня. Водночас у нинішньому Повідомленні про підозру сказано: "Під час однієї із зустрічей, яка відбулась у першій половині 1996 року, Юлія Тимошенко та Павло Лазаренко, діючи за попередньою домовленістю між собою, замовили Матросу вбивство Євгена Щербаня, гарантувавши йому за це виплату винагороди у сумі 3 мільйонів доларів та, на прохання Матроса, сприяння у приватизації Царичанського заводу мінеральних вод".
Далі у документі вдруге згадується особисте спілкування Юлії Тимошенко з виконавцями вбивства. На цей раз – більш детально. "Для обговорення умов виплати винагороди за вчинення вбивства Щербаня, у першій половині 1996 року, Юлія Тимошенко особисто зустрічалась з Олександром Мільченком та одним з керівників банди – Євгеном Кушніром у готелі "Національний", розташованому у будинку № 5 по вулиці Липській у місті Києві, де постійно проживала. Під час вказаної зустрічі Кушнір домовився з Тимошенко про те, що він та його з Рябіним злочинне угруповання буде виконувати її з Лазаренком замовлення на вчинення злочинів, за що останні мають віддавати їм частину прибутків від своєї підприємницької діяльності".
Як відомо, Євгена Щербаня було вбито 3 листопада 1996 року. Останні сімнадцять років слідчі та журналісти були впевнені, що з вбивцями розрахувались лише через декілька місяців, закордоном і безготівковими переказами. Зокрема, про це сказано у вироку кіллерам Луганського суду.
Але зовсім інша інформація міститься у Повідомленні про підозру. У цьому документі вказується, що перші гроші за вбивство Павло Лазаренко передав виконавцям... ввечері того ж дня – особисто, в Україні і готівкою.
Це - друга велика нестиковка з вироком Луганського суду та словами самого Кириченка на допиті восени 2011 року. Ніде раніше не було жодного слова про те, що гроші за вбивство Щербаня були заплачені готівкою. Досі всі згадки про розрахунок за злочин обмежувалися історією про безготівкові перекази Матросу, його дружині та Кушніру з острова Антигуа.
Далі слідчі наводять схему виплат за вбивство Євгена Щербаня. Гроші, які прокуратура інтерпретує як платіж кіллерам, були перераховані з транзитного рахунку Кириченка Orphin у їх спільному з Лазаренком антигуанському EuroFed Bank. Сам цей рахунок наповнювався в тому числі завдяки транзакціям компанії Юлії Тимошенко "Somolli Enterprises".
Однак інсує невідповідність із датами: перші кошти безпосередньо від Тимошенко надійшли на Orphin уже після першого безготівкового траншу звідти Матросу.
Загалом же платежі на ім’я Мільченка на Антигуа були здійснені більше ніж через півроку після вбивства Євгена Щербаня. Останній транш - аж через 15 місяців після скоєння злочину. Всього, за версією слідства, Тимошенко та Лазаренко сплатили за виконання вбивства Щербаня 2 мільйони 829 тисяч доларів.
Перш за все, в око впадає швидкість, з якою Юлія Тимошенко та Павло Лазаренко прийняли рішення про вбивство Євгена Щербаня. Якщо вірити слідчим, з дня появи корпорації ЄЕСУ (листопад 1995 року) і до моменту виникнення плану вбивства Щербаня (початок 1996 року) минуло лише два-три місяці. За цей час в ЄЕСУ підписали лише одну угоду з росіянами і навіть не встигли побудувати повну схему бартерних розрахунків.
У Повідомленні про підозру є докладний опис зустрічей Павла Лазаренка та Юлії Тимошенко з виконавцями вбивства, під час яких обговорювався план злочину та розміри винагороди. Таку інформацію могли повідомити лише учасники цих зустрічей. Мільченко та Кушнір давно померли. Тимошенко свою провину не визнає. Ті члени банди Кушніра, хто вижили, дали всю інформацію на Луганському процесі ще десять років тому.
Петро Кириченко у своїх свідченнях до листопада 2011 року взагалі не згадував про убивство Щербаня. Тож хто тоді цей обізнаний свідок?
Або у прокуратури є новий фігурант, якого вони виявили через 17 років після злочину. Або Кириченко був допитаний ще один раз, у 2012 році, і він "пригадав" нарешті подробиці. Або новий ключовий свідок - це... сам Лазаренко. Він досі не має визначеності щодо права перебувати у Америці, але водночас шукає способи зберегти залишки бізнесу в Україні.
Для влади цей судовий процес над Тимошенко - це початок нового політичного циклу, який має завершитися виборами 2015 року. Справа Щербаня, за сценарієм Банкової, має остаточно зруйнувати її репутацію та зняти претензії Заходу щодо переслідування опозиції.
Прокуратура починає зараз, щоб отримати вирок ще до старту президентських перегонів - щоб не псувати собі порядок денний виборів і не проводити кампанію під супровід судового процесу. Адже зрозуміло - в разі провалу, процес над Тимошенко може перетворитися на політичний трибунал щодо самого Януковича.

Мустафа Найєм, Сергій Лещенко, УП

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.