Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
17
вересня
Випуск
№ 1337 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Невичерпне джерело Степана Бандери [Випуск № 1106]

Невичерпне джерело, з якого Степан Бандера черпав життєві сили, - його глибока віра в Бога.
Сьомого січня 1957 року в тижневику "Шлях Перемоги" була опублікована стаття Степана Бандери, яка так і називалася, - "З невичерпного джерела".
"З цього джерела віри, - писав Провідник ОУН, - ми повинні зачерпнути найбільше сили, щоб витримати на правильному шляху. Свідомість, що з нами Бог,- це найпевніша і найбільша поміч для нас усіх, зокрема для всіх борців і страдників українського визвольного змагання".
За Бандерою, не треба "відмежовувати оборону християнської віри і Церкви від національно-визвольних змагань". Саме віра, був переконаний провідник ОУН, перемагає все, навіть смерть.
"Боротьба з большевизмом, - писав він у цій статті, - це справжня боротьба на життя і смерть не тільки для активних борців, але для цілого народу, який потрапить у большевицьке ярмо. Докорінне винищування всіх непокірливих, волелюбних елементів, які не хочуть служити большевизмові, систематичне народовбивство - це основні засоби большевицької політики підкорювання народів. Вона полягає в тому, щоб кожний поневолений народ, всі його прошарки, кожну людину тримати під постійним тиском неухильного або-або: скоритися, прийняти комуністичну доктрину за правду і без спротиву служити здійсненню цілей Кремля, або бути знищеним".
У статті "З невичерпного джерела" Степан Бандера називає причини, чому комуністична система не може знищити віри людей у Бога:
"Істотною причиною невдачі большевицької інженерії в духовій ділянці є те, що вона натрапила на такі первні в душі людини й народу, яких не можна ні змінити, ні знищити, а яких походження, сила і вплив сягають далі, ніж межа життя і смерти.
Остаточним аргументом большевицької системи, теж у "перевихованні" людей, є смерть, загроза знищення, а далі й безоглядне нищення всіх непокірних і невигідних. Але й цей аргумент не є всесильний.
Проби смерти не витримує те, що є витвором самого життя. А оце мільйони людей, цілі народи в обличчі смерти захищають правди і цінності, які їм дорожчі від самого життя!
Комуністична система запроторила правду до тюрем, концтаборів, загнала її в підпілля, а на її місце поставила фальші і брехню. Але не зуміла вирвати з людської душі розуміння, що таке правда, туги за нею, бажання її перемогти. Бо правда - це дорога, якою людська душа прямує до Бога. А від цього прямування ніхто й ніщо не відверне людства.
Степан Бандера робить висновок:
"Ці всі незнищенні первні людської душі не дозволяють людині стати безвольним і послушним знаряддям комунізму, сповненого ненависти до Бога, нації і людини. Вони спонукують людей чинити спротив злочинним діям большевизму та вести активну боротьбу за його усунення".
І найголовніше, за Степаном Бандерою, - це те, що "віра найбільше скріплює сили душі. Через правдиву й глибоку віру в Бога, Спасителя, кожна людина й цілий народ мають змогу безупинно черпати з вічно живого джерела стільки сили, скільки їхня душа спроможна сприйняти. Особливо у найтяжчих життєвих ситуаціях, великому нещасті, терпіннях і боротьбі, віра в Христа дає найсильнішу, часто єдину й певну поміч. В тому напрямі мусимо найперше звертати наші думки і серця, коли думаємо про допомогу нашому народові в його важкому, але благородному змаганні за правду й волю".
Стаття "З невичерпного джерела" була написана Степаном Бандерою з нагоди Різдвяних свят, тому автор насамкінець звертається до цієї теми:
"У різдвяний час наші думки, повні турботи про долю народу, всіх наших рідних і близьких в Україні, в тюрмах, концтаборах і на засланні, перш за все спиняються над тайною воплочення Бога. Усвідомлення того, чому Бог прийшов на світ найперше до найнижчих, найбідніших, як безпомічне, переслідуване немовля, наповняє душу вірою і любов’ю.
Найістотніше в цьому - не приниження, бо найбільшим приниженням для Христа було товариство грішників, а не убогих. Наші серця захоплює символіка того, що Ісус найперше прийшов до тих, які найбільше потребували Божої помочі й опіки, а шуканням серед них захисту підніс їх на вершини. Відчуваємо безпосереднє відношення цієї Різдвяної символіки до теперішнього становища нашого народу і Христової віри у поневоленій Батьківщині".
Здається, до Степана Бандери ніхто не наповнював глибоку віру в Бога, Його правду й справедливість таким філософським змістом. Саме це невичерпне джерело спонукувало мільйони й мільйони українців і неукраїнців до боротьби за Українську Самостійну Соборну Державу.

Анатолій Власюк, редактор газети "Тустань", Борислав Львівської області

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.