Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
вівторок
18
липня
Випуск
№ 1328 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Замах на Народний дім – загроза демократії [Випуск № 1104]

Добре відома мешканцям Рівного вулиця Симона Петлюри нагадує в будні дні своєрідне сіті, звичайно, не Лондонське, а Рівненське. Що й казати – ділова вулиця! Адже  вона з’єднує дві основні магістралі центру міста – Соборну і проспект Миру.  Саме тут, на Петлюри, розміщено ряд банківських установ, а серед них виділяється будівля Нацбанку України, яка споруджена в далекому 1908 році. Тут же розташовані  адвокатські та нотаріальні контори, театр ляльок, будинок вчених,  музей Уласа Самчука та всім відома будівля Народного дому. Збудований за проектом Рівненського архітектора Бориса Андрєєва у 1959 році, як  будинок політпросвіти, він згодом був перепрофільований більшовицькою владою під філію „Всесоюзного общества „Знание”( був такий ідеологічний підрозділ компартії). Товариство займало  престижний перший поверх, а на верхніх поверхах були розташовані проектно-будівельні організації. Так було доти, поки Союз нерушимий не почав тріщати по швах, а з розвитком демократичних процесів в Україні, будівля отримала іншу долю.
Навесні 1990 року, коли рівняни вперше на альтернативній основі обрали до Верховної Ради та місцевих рад депутатів, підтриманих Народним рухом, у Рівному була сформована нова демократична міська влада. Саме вона своїм рішенням передала приміщення на тодішній вулиці Червоноармійській, громадським патріотичним організаціям нашого краю.
Тут поступово розмістилися і почали діяти „Просвіта”, Рівненська крайова організація Народного Руху України за перебудову, обласна організація українського скаутського руху „Пласт” ,  обласна організація спілки офіцерів України, обласна організація Товариства політв’язнів і репресованих, обласне товариство колишніх воїнів УПА, комітет солдатських матерів, редакція відродженої газети „Волинь”, обласна організація вільних профспілок ВОСТ, обласна організація Спілки письменників, обласне відділення Спілки журналістів України та їхній друкований орган газета „Горина”, Українське козацтво „Волинська Січ”, обласна організація Спілки фермерів, Союз українок, правозахисна організація УГС. Тобто, всі ті громадські організації і рухи, котрі в той час  відіграли чільну роль у становленні демократичних процесів на Рівненщині, наслідком яких і стало проголошення незалежної України.
Уже в ті часи будинок по вул. С. Петлюри діяв під назвою „Народний дім”. І це не випадково. Бо ця традиція має свою історичну закономірність. Будь-де в світі, де є українська діаспора, українська громада об’єднувалося навколо народних домів – своєрідних вогнищ національної самоідентифікації. Існували народні доми на Волині і в Галичині в часи австро-угорських та польських окупаційних режимів. До речі, саме тут, на розі  сучасних вулиць Пересопницької та Петлюри, у 1919 році тимчасово перебував уряд Української Народної Республіки та розміщувалася редакція газети „Рада”, а поруч знаходився відомий театр „ Зафрана”, який часто орендували українські патріотичні організації краю для проведення масових заходів. Саме тут відбувся відомий виступ – протест членів УВО та „Пласту” проти окупаційної політики  Польщі.
Уже більш, аніж 20 років у Народному домі Рівного вирує громадське і політичне життя краю. Саме тут у серпні 1991 року  був створений оперативний штаб для протидії ГКЧП, тут відбулося історичне засідання депутатів Рівненської міської ради, які прийняли ряд важливих рішень на засудження дій гекачепістів та на підтримку курсу державної самостійності України, в листопаді цього ж року тут був створений штаб з підготовки  доленосного Всеукраїнського референдуму 1 грудня. Саме тут рівняни підтверджували своє громадянство незалежної України – працівники паспортного столу міського УВС ставили штампи в колишніх есесерівських паспортах.
А скільки цікавих зустрічей відбулося в актовому залі Народного дому! Тут побували майже всі видатні державні , політичні та громадські діячі новітньої України – Левко Лук’яненко, Михайло Горинь, В’ячеслав Чорновіл, Володимир Черняк, , Микола Жулинський, Дмитро Павличко, Павло Мовчан, Ігор Юхновський, Анатолій Лупиніс, Григорій Омельченко, президенти України – Леонід Кравчук та Віктор Ющенко. Саме в Народному домі протягом багатьох років діяли громадські приймальні народних депутатів України – Василя Червонія, Миколи Поровського, Володимира Пилипчука, Володимира Ковтунця, Романа Омельчука, Павла Мовчана, Володимира Черняка. Тисячі громадян йшли сюди зі своїми власними проблемами та громадянською позицією. А які чудові урочисті вечори та Різдвяні вертепи тут відбувалися щороку! Народний дім був і є справжнім центром українського відродження.
У кінці 90-х років постала проблема реконструкції будівлі, яка не знала ремонту майже 40 років. За ініціативою і безпосередньою участю народного депутата України Василя Червонія було проведено капітальний ремонт будинку: заново реконструйовано водозливну систему у зв’язку з проблемами підтоплення фундаментів та цокольних приміщень, повністю було замінено покрівлю даху та системи відведення атмосферних опадів, був рекоструюваний парадний вхід, проведені внутрішні ремонтні роботи актового залу, сходових клітин та коридорів, частково замінена система опалення та сантехніки, віконних рам та вхідних дверей, над якими змонтовано дах оригінальної конструкції. Окрім того, було впорядковано навколобудинкову територію.
І сьогодні в Народному домі мирно співіснують і працюють громадські та партійні організації краю, діють громадські приймальні народних депутатів. Все це є ознакою продовження демократичних традицій та свідченням значимості такої установи, як Народний дім. Тому досить небезпечними та тривожними є поширення чуток про те, що найближчим часом Народний дім буде ліквідовано, а його приміщення продадуть з молотка якомусь місцевому, чи заїжджому товстосуму. Але, цілком вірогідно, що ці чутки можуть стати сумною реальністю в часи , коли умами багатьох оволодів Момона.
Без зайвих роз’яснень зрозуміло, що ліквідація Народного дому у Рівному автоматично завдасть непоправної шкоди демократичним процесам в місті та області. І ні в якому разі не можна вірити в солодкі обіцянки тих, хто зібрався продати і купити цю історичну будівлю, бо спочатку пообіцяють , а потім зведуть все до ґешефту.
Врешті-решт крапку в цій неприємній історії( поки що на рівні чуток) мають поставити наші обранці – депутати Рівнеради. Бо саме їм делегувала свої повноваження традиційно демократична громада рівнян.
Сергій Кричильський

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.