Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Бійка, тушки та оголені дівчата– підсумок першого дня роботи Верховної Ради [Випуск № 1103]

Молодь не знає, а старші люди вже встигли призабути ті славні часи, коли Верховна Рада України була центром політичних подій в державі. Засідання парламенту, за якими, без перебільшення, спостерігали по телебаченню мільйони людей, нагадували поле для щирих політичних дискусій, яскравих виступів, прийняття неординарних рішень. Героями того часу ставали незабутні В’ячеслав Чорновіл, Василь Червоній, а також Дмитро Павличко, Микола Поровський, Ігор Юхновський, Михайло Горинь та інші достойники, які своєю активною позицією і запальними промовами вселяли в українське суспільство віру в національне відродження, економічні реформи, соціальну справедливість. Ще було далеко до парламенту європейського зразка, але основи парламентаризму тоді проявлялися повною мірою: голосували персонально, за переконаннями, а не за вказівкою, зрада чи перехід до іншої фракції були не в пошані, розум не затьмарювали думки про дорогі авто чи заміські котеджі, а про підкуп тоді навіть ніхто й не думав.

Від скликання до скликання романтизм і чесність покидали стіни Верховної Ради  і законодавчий орган поступово перетворювася на слухняний інструмент для реалізації планів олігархічних команд і груп. У парламені з’являлося все більше депутатів, для яких на перше місце виходили гроші, посади та власне благополуччя. Шантаж, зрада,  хабарництво стали звичним явищем.  А Верховна Рада шостого скликання практично не виконала  ані законотворчої (закони пишуться зовсім в інших місцях), ані представницької (бо представляє не певні групи виборців, а консолідовану владну верству), ані контрольної (бо як ліва рука контролює праву?) місії. На додачу до цього вона послідовно й постійно ігнорувала у своїй діяльності Конституцію України і Закон про регламент.
Парламентаризм, як такий, опинився на грані повного виродження. Саме тому, якщо виходити з об’єктивних українських національних інтересів, то головним завданням новообраного депутатського корпусу є відновлення Верховної Ради як бодай недосконалого, як 20 років тому, але реального, працюючого парламенту.
Схоже на те, що про ефективну роботу нового депутатського корпусу можна забути. Бо вже перший день сесії видався мало результативним: так і не було обрано керівництво ВР, не склалося і з головою уряду. Зате у видовищності, комічності та дотепності нинішні депутати дали фору усім попереднім скликанням разом узятим. Опозиція погуляла на славу – і зрадників батька та сина Тобалових побили, і з президією повоювали, і двері виламали, і паркан зрізали.
Провладні сили за відсутності у країні Януковича огризалися якось мляво і неохоче, хіба що біля телекамер піарилася. Очевидно, збиралися з силами наступного дня ударно призначити Азарова прем’єр –міністром, а Рибака – головою ВР. Інші, нібито нейтральні депутати глибокодумно розмірковували перед мікрофонами журналістів про свою виняткову роль у нинішньому парламенті. Віктор Балога, приміром, здивував всіх тим, що не визначився з фракцією, Петро Дорошенко взагалі заявив, що не має наміру підтримувати жодну політичну силу. Вони, очевидно, думають, що їм повірять після їх тривалої роботи в кабінеті міністрів Азарова. Комуністи оголосили про створення власної фракції всупереч регламенту – це їм бонус від влади за підтримку кандидатури Азарова і ще на додачу посада першого віце-спікера.
Повеселили усіх і оголені дівчата з „фемен”, які намагалися прорватися до приміщення парламенту – не вдалося, скрутили і повезли у відділок міліції. Одним словом, погуляли гучно і весело.
Воно було б справді смішно, якби не було так сумно. Сумно від того, що Верховна Рада цього скликання може стати схожою на цирк. А більшості українців зараз не до розваг - тут, як би вижити. І сподівання на нову Верховну Раду, як інструмент прогресу і реформ, схоже, знову не справджуються.
Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.