Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
25
червня
Випуск
№ 1325 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Референдум як інструмент узурпації влади [Випуск № 1101]

19 серпня 1934 року на референдумі в Німеччині дві найвищі державні посади – канцлера та президента було об’єднано в одну – фюрер держави. Наслідки всім добре відомі. 10 квітня 1938 року 99,73% австрійців саме на референдумі “підтримали” приєднання Австрії до Німеччини. 

Референдум як інструмент узурпації влади

19 серпня 1934 року на референдумі в Німеччині дві найвищі державні посади – канцлера та президента було об’єднано в одну – фюрер держави. Наслідки всім добре відомі. 10 квітня 1938 року 99,73% австрійців саме на референдумі "підтримали" приєднання Австрії до Німеччини.

На референдумі 30 червня 1946 року поляки "проголосували" за ліквідацію сенату та проведення так званих соціально-економічних реформ, що стали початком деградації Польщі у соціалістичному таборі. 11 вересня 1980 року чілійці "прийняли" на референдумі нову конституцію – таку, яку хотів Августо Піночет. Референдуми 14 травня 1995 року та 17 жовтня 2004 року утвердили образ сучасної Білорусії та всевладдя Олександра Лукашенка.

Це лише кілька прикладів цинічних бутафорських референдумів. Коли своє свавілля диктатори не можуть обґрунтувати вже нічим, вони влаштовують маскарад народного волевиявлення. За ним слідує знедолення мільйонів, адже шлях до реалізації своїх узурпаторських задумів керманичам відкрито. А передує такому маскараду ухвалення закону, написаного спеціально так, щоб уможливити задумане.

6 листопада 2012 року Верховна Рада ухвалила закон "Про всеукраїнський референдум", а 27 листопада він був підписаний президентом. Слово "закон" як позначення однієї з форм права тут можна вживати хіба умовно. Цей акт має дуже мало спільного з правом – і за змістом, і за способом його прийняття.

Слова про те, що закон наскрізь суперечить Конституції України, лише слабо передають істинний стан справ. Правильніше сказати – закон заперечує Конституцію як таку.

Закон про референдум – це справді "перехід Рубікону", за яким все, на чому зараз стоїмо, стає примарним. За цим законом на референдумі можна скасувати чинну Конституцію і прийняти нову, проект якої береться невідомо звідки. Про те, що на референдумі можна скасовувати та приймати будь-які закони невідомого походження, не варто й згадувати. Одним словом, немає такої авантюри, придуманої владою, яка б за цим законом не могла бути легітимізована на референдумі.

Щоб зрозуміти єхидність цього закону, варто собі уявити можливі бюлетені для голосування.

 

 

Так міг би виглядати бюлетень на референдумі, позитивні результати якого по суті означали б приєднання України до Кабо-Верде:

 

Так

Ні

1.

Чи схвалюєте Ви такі зміни до Конституції України:

  • статтю 1 викласти у такій редакції: "Україна для людей. Покращення життя має бути забезпечено кожному українцю".
  • слово "держава" у всіх відмінках замінити словом "щаслива сім’я" у відповідних відмінках, а слова "державна" та "державний" замінити словами "сімейна" та "сімейний" відповідно у всьому тексті Конституції.

 

 

2.

Чи підтримуєте Ви Закон "Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Кабо-Верде про Єдиний економічний простір"?

 

 

 

А відповівши "так" у такому бюлетені, громадяни, нічого не підозрюючи, насправді могли б погодитися із встановленням рабовласницького ладу в Україні. 

 

Так

Ні

1.

Чи підтримуєте Ви нову Конституцію України?

 

 

2.

Чи згідні Ви із ініціативою президента В.Ф.Януковича, спрямованою на забезпечення кожного українця робочим місцем та повне подолання безробіття?

 

 

3.

Чи схвалюєте Ви Закон "Про заходи щодо забезпечення проведення соціально-економічних реформ в Україні"?

 

 

Можна фантазувати й далі, однак правда полягає в тому, що коли навіть такі неймовірні референдуми за законом провести гіпотетично можливо, то встановити правління династії Януковичів, федералізувати Україну, втягнути її у митний союз, чи інші форми реінкарнації тоталітарної імперії через бутафорний референдум, можливо і поготів.

Саме від регламентації предмету та порядку проведення референдуму значною мірою залежить, що він собою являтиме – інструмент справжнього народовладдя, чи інструмент узурпації влади.

У демократичних країнах референдуми є ефективним способом порядкування народом своїми справами. Найпоказовішим прикладом є Швейцарія. Для становлення демократії найбільш принципове значення мають місцеві референдуми, які в Україні взагалі не можуть проводитися, бо немає актуального закону, який би визначав порядок їх проведення.

Влада навіть не спробувала вдати, що інструмент референдуму має служити цілям демократії – законопроект про місцеві референдуми лежить без розгляду.

Закон про референдум – це частина плану цементування влади тими, хто тримає її зараз у своїх руках. Трішки хронології.

Президентська "Конституційна асамблея" у всій цій історії – важливий форпост, який неспішно вибудовувався в час затишшя із розглядом закону про референдум. Варто нагадати, що це, попри свою гучну назву, дорадчий орган при президентові, який покликаний розробити проект нової редакції конституційних норм.

Подальший розвиток цих двох ініціатив виглядає таким. У незримих закутках Адміністрації президента буде розроблено і надано Конституційній асамблеї "потрібний" проект нової редакції Конституції. Конституційна асамблея, можливо, спробувавши вдати, що це результати її напрацювань, а можливо, навіть і ні, підтримає законопроект.

Власне, з правової точки зору це немає жодного значення – законопроект, розроблений Конституційною асамблеєю в такий спосіб, матиме такий же правовий статус, як законопроект, який розробив "дядя Вася" із сусіднього під’їзду. Однак Асамблея використовуватиметься для напускання народу мани, що законопроект був розроблений не владою. Далі законопроект "дяді Васі" буде винесений на референдум.

Таке гіпотетичне голосування щодо нової конституції чи змін до неї можна порівняти хіба що з тим, як Муссоліні організовував у формі референдуму парламентські вибори в Італії. На голосування виносився список єдиної партії Муссоліні. Вибір полягав тому, що народ міг підтримати цей список або не підтримати його…

Не може виноситися на референдум текст Конституції, підготовлений будь-ким іншим, ніж представницьким органом усього народу. Прийняття чи зміна Конституції, власне, полягає у домовленості щодо чітких правил, кожне з яких є архіважливим для суспільства.

Конституція не може бути шматком тексту, підготовленого невідомо ким, за чи проти якого народ має ставити галочки.

Варто зазначити, що саме голосування не матиме великого значення: якщо влада відважиться на референдум, то закон містить достатньо можливостей для забезпечення необхідного результату.

А крім "законних" можливостей, як відомо, ще є адміністративний ресурс, фальсифікації, груба міліцейська і бандитська сила тощо.

Якщо б Янукович був справді гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції, прав і свобод людини і громадянина, він мав би без вагань ветувати такий закон. Але він цього не зробив…

27 листопада 2012 року є днем, відколи без вагань можна констатувати – влада пішла у відкритий наступ проти власного народу.

Ярина Журба, Центр політико-правових реформ

 


до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.