Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
20
серпня
Випуск
№ 1333 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Світ, Данилом оглянутий... [Випуск № 1101]

Його єдина книга, видана у 1697 році в Кракові тиражем  у 4 тисячі примірників (на той час то був надто великий наклад), була написана старопольською мовою й називалася «Світ по частинах оглянутий». Книга українського шляхтича, який виступив проти політики Речі Посполитої і приєднався до козацького повстання під проводом Семена Палія, за що був страчений на пласі на ринку в місті Луцьк у 1702 році, була популярною серед народу. Окремі вірші з неї переписували й передавали з рук у руки. Дякувати, зберігся «Світ...» Братковського для нащадків і в Україні — у фондах Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського є тринадцять примірників книги — три у відділі стародруків і рідкісних видань і десять — у відділі бібліотечних зібрань та історичних колекцій (тільки девять iз них збереглися у повному обсязі). Усі вони зберігалися свого часу в бібліотеках різних монастирів, у світських та духовних закладах, у приватних колекціях шляхтичів і козацької старшини. Зрозуміло, що донедавна ознайомитися з ними могли тільки науковці. Але недавно Данило Братковський став ближчим і для українського читача. Бо його «Світ по частинах оглянутий» вийшов друком у Луцьку та ще й уперше українською мовою.

Фототипічне видання цієї книги стало можливим завдяки ініціативі Волинського крайового братства св. ап. Андрія Первозванного (Луцького Хрестовоздвиженського) УПЦ Київського Патріархату на чолі з журналістом Андрієм Бондарчуком, яке у 2002 році започаткувало збір коштів на це видання. У такий спосіб волиняни вшанували пам'ять свого земляка, який був братчиком Луцького Хрестовоздвиженського братства (як і його батько) і похований у крипті Луцької Хрестовоздвиженської церкви, як і заповідав.
Так який же цей світ, оглянутий Данилом? Виявляється, точнісінько такий, як і наш, ніби й не минуло тих три століття, що нас розділяють! Ну хіба не про нас:
Тому, брательку, що й
суддю самого
Як без калитки, мають
за дурного...
Світ, який топиться у гріхах і хмелі, поет висміює з іронією та сарказмом. Світ цей багатоликий, нічого, здається, не оминув автор: сімейні стосунки, ставлення до релігії, до пияцтва, народні звичаї та побут, філософські категорії життя та смерті — все це, як скельця багатоколірні в калейдоскопі вистеляють візерунки, так Данило Братковський витинає барвисту картину всього, що оточує його, що хвилює і не дає спокою. Ми вважали, що тільки наше суспільство треба лікувати, тільки в нас із мораллю не все гаразд — а дзуськи! Послухайте, що було триста років тому у вірші «Швидкі хрестини зі швидкого весілля»:
Добре вже зараз на світі постало,
Що при весіллі таке бути мало:
Зараз весілля і змовини нині,
А за півроку бувають хрестини...
І скажіть, що й це не про нас, нинішніх:
Шість мис до того, шістдесят півмисків,
Сто фляш і безліч виставлять келишків.
Лий, лий, чолом бий перед кожним братом,
Як хочеш бути паном депутатом...
Справжня поезія — безсмертна і завжди сучасна. А тому Данила Братковського, луцького братчика, українського шляхтича, який народився у ХVII столітті, можемо з чистою совістю зарахувати до числа наших сучасників...
Сучасники пошанували гідно поета: у древньому Лучеську є вулиця, яку названо його ім'ям, біля місця страти відкрито меморіальну дошку з барельєфом. До речі, Братковський помер мученицькою смертю: після катувань, визначених судом, 26 листопада 1702 року він був «сім разів мордерсько зістав стятий», тобто йому почергово повідрубували руки, ноги, голову, а потім ще й тулуб розтяли. Як він написав у своєму заповіті, складеному у в'язниці: «Така є душа моя грішна, яку в руки Бога мого віддаю, а тіло моє, як землю до землі віддаю, що має бути поховане синами моїми, особливо старшим, у місці святому, в Луцькій братській церкві». Там поета і поховали, і не так давно тут відкрито надкриптум. До речі, Андрій Бондарчук повідомив: не виключено, що в підземеллі Луцької Хрестовоздвиженської церкви похований і гетьман Іван Виговський. Він теж був членом Луцького братства і заповідав поховати його тут, у Луцьку, у крипті церкви Воздвиження Хреста Господнього. Підставою для цієї гіпотези є те, що на місці нинішнього поховання гетьмана (в одному з храмів Манявського скиту) немає необхідного для цього підземелля. А зробити археологічну розвідку у криптi церкви луцьких братчиків немає можливості, бо вхід туди зруйнований і засипаний. Залишається лише робити припущення, що і гетьман Іван Виговський теж знайшов вічний спочинок поруч з українським патріотом Данилом Братковським.
Ніна РОМАНЮК 

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.