Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
недiля
25
червня
Випуск
№ 1325 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Азаров проти Фірташа [Випуск № 1100]

Скандальна стаття у Frankfurter Allgemeine засвідчила, що невдалі для регіоналів вибори загострили боротьбу груп впливу у партії влади. У ніч після парламентських виборів прем’єр-міністр Микола Азаров був дуже роздратований. Як перший номер списку Партії регіонів, він мусив з’явитися у формальному штабі ПР, що розмістився в столичному готелі «Інтерконтиненталь», і розповідати там про «перемогу» своєї політичної сили. Мовляв, 30% голосів, здобуті нею за партсписками, – це найбільше серед усіх учасників перегонів.
Щоправда, було очевидно, що перший номер «переможців» у вкрай кепському гуморі. Роздратування Азарова прорвалося назовні, коли журналісти почали запитувати його про перспективи залишитись у прем’єрському кріслі. Замість відповісти щось на кшталт «це вирішать, як і належить за Конституцією, президент і парламент», поки що чинний керівник Кабміну став обзивати журналістів провокаторами, а потім взагалі перейшов на особистості.
Після цього сталося те, що до останнього часу здавалося невластивим регіональному конгломерату – внутрішній конфлікт не лише був винесений у публічну площину, а й навіть на міжнародний рівень. У впливовій німецькій газеті FrankfurterAllgemeineZeitung було опубліковано статтю Конрада Шуллера за результатами його візиту до України під час парламентських виборів, у якій висвітлювалася титанічна боротьба українського прем’єра Миколи Азарова із підступним олігархом Дмитром Фірташем. Появу подібного матеріалу в будь-якому українському виданні сприйняли б як відверту «джинсу». «У вузькому колі Азаров розповідав про те, як головне угруповання в цій війні олігархів, очолюване хімічним і газовим мільярдером Фірташем, вже багато років систематично намагається зруйнувати відносини України із Заходом», – пише FrankfurterAllgemeineZeitung. Німецький журналіст нагадує, що в орбіту впливу Фірташа входять голова Адміністрації Януковича Сергій Льовочкін і перший віце-прем’єр, тобто перший заступник самого Азарова, Валерій Хорошковський.
У свою чергу, Микола Азаров представлений як чи не найбільший західник в українській політиці. Мовляв, саме він домігся персонально від Януковича швидкого звільнення німецького політолога Ніко Ланґе, затриманого за незрозумілими звинуваченнями 2010 року в Борисполі працівниками СБУ (яке тоді очолював представник групи Фірташа Валерій Хорошковський), а також наполегливо радив Віктору Федоровичу не ув’язнювати Юлію Тимошенко (у якої також був відритий конфлікт із Фірташем, але більш рівні відносини із Клюєвим)! Саме Азаров, і ніхто інший, також нібито надавав і надає «всебічну допомогу» міжнародній місії на чолі з екс-президентом Європарламенту Коксом та екс-президентом Польщі Кваснєвським. І, нарешті, особисто Азаров робить усе, щоб знизити залежність України від російського газу. Він добивається заміщення його газом із Західної Європи, а також прагне всіляко розвивати співпрацю з німецькими промисловими гігантами.
У цій, без перебільшення, сенсаційній статті, як на перший погляд, викладено чимало раціонального. Однак повірити у відданість демократії і європейським цінностям Миколи Азарова не легше, ніж у те, що Віктор Янукович перед публічними виступами перечитує промови Цицерона.
Корені появи статті варто шукати в доволі давній ворожнечі між «групою Фірташа» та Андрієм Клюєвим, секретарем Ради нацбезпеки та оборони, котрий навесні таки домігся права керувати виборчою кампанією Партії регіонів. Одним із проявів такої ворожнечі, за даними Тижня, став, зокрема, і той бедлам, що тривав понад десять днів після виборів на низці мажоритарних округів, де кандидати від влади поступились представникам опозиції чи нелояльним самовисуванцям, проте вжили найширший арсенал заходів для викривлення волі виборців.
Відомо, що Льовочкін, під чиїм крилом намагається, хоч наразі й безуспішно, стати повноцінним мером Києва голова столичної держадміністрації Олександр Попов, самоусунувся від забезпечення високого результату регіоналів у недружній до них столиці. Підсумком чого принаймні до певної міри і став програш синьо-білих в усіх тринадцяти столичних округах. Натомість саме Клюєв як голова штабу відповідав за досягнення однієї з головних цілей ПР на цих виборах – формування однопартійної більшості у 226 голосів. Тепер у штабі на Липській схильні вважати, що план провалився внаслідок саботажу, влаштованого «групою Фірташа».
У такій ситуації чимало залежить від того, хто краще поставить себе в очах Януковича: Льовочкін, якому треба довести, що це Клюєв провалив кампанію і ще й нарвався на скандал, чи Клюєв, який зацікавлений показати, що в усьому винні «саботажники» Фірташа. У контексті цієї боротьби й варто розглядати статтю Frankfurter Allgemeine. Боротьба триває серед іншого за крісло прем’єра, на який «група Фірташа» зазіхає вже не перший рік. Клюєв, котрий також претендує на цю посаду, але зараз потрапив у невиграшну позицію, стає ситуативним союзником Азарова, котрий не хоче йти на пенсію. У такому становищі донести до західних партнерів думку про «прозахідного» Азарова, котрий нібито боронить країну від проросійського «бєспрєдєльщика» Фірташа, стає цілком зрозумілим кроком.Цікаво, що опоненти Клюєва, схоже, не забарились із відповіддю на антифірташівську публікацію. 6 листопада український інтернет сколихнула звістка про те, що Льовочкін написав заяву про відставку з посади голови АП. На його місце нібито розглядали кандидатуру, зокрема, все того ж таки Клюєва. Інформацію поширив сумнівний сайт, котрий раніше відзначився публікацією відверто фальшивого інтерв’ю з «караванським стрільцем». Тож не дивно, що того самого дня її спростували. Водночас у підкилимній політичній боротьбі не рідкість, коли подібні сфальсифіковані витоки організовують самі герої публікацій. Наприклад, аби подивитись, хто першим претендуватиме на нібито звільнене крісло. Або щоб донести до вищого керівництва (в нашому випадку – Януковича) думку про те, що вороги (в цьому разі – Клюєв) невтомно, як видно з публікацій у пресі, підкопуються під єдиного вірного слугу (тут – Льовочкіна). Чи зміниться розстановка сил у владному конгломераті, багато в чому залежатиме від того, як впорається Клюєв з новим завданням: рекрутувати у фракцію ПР не менше сорока депутатів із самовисуванців і «тушок» із опозиційних сил. Уже в ці дні їм роблять пропозиції, від яких важко відмовитись. За інформацією джерел у штабі ПР, у фракцію влади уже нібито рекрутовані не менше 20 «багнетів» зі сторони.
Врешті ситуація, що склалася, підтвердила той факт, що внутрішня боротьба в «монолітному» таборі влади віднедавна точиться не менш активно, аніж свого часу серед помаранчевих. Якщо до цього вона не виливалася так відверто назовні, то зараз це сталося, що свідчить про її загострення, яке, мабуть, лише посилюватиметься із наближенням президентських виборів.
Олександр Міхельсон „Тиждень”

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.