Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
середа
19
квітня
Випуск
№ 1315 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

Голодомор українців – найстрашніша трагедія в історії людства [Випуск № 1100]

Цього року в Україні відзначають 80-річчя вшанування пам’яті жертв голодомору — найтяжчого злочину проти людства, який було сплановано і реалізовано керівництвом Радянського Союзу проти українського народу. Голодомор 1932-1933 рр. — одна з найтрагічніших сторінок нашої історії,  яку десятиліттями замовчували.  Надзвичайно важким і трагічним для українського народу було XX століття. Відбулися дві світові війни, які пронеслися кривавим смерчем по українських землях. Україна пройшла через грізні роки народних повстань: у 1920-1923 рр. – у східних, центральних, південних та північних регіонах, у 1942-1953 рр. — на заході країни; пережила три штучно створені голодомори (1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 рр.). А ще були масові сталінські репресії, ГУЛАГ, Соловки, Сибір, еміграція в Казахстан, на Далекий Схід, в Америку, Західну Європу, Австралію.
Найчисельніших людських втрат Україна зазнала від голодомору 1932-1933 рр. У мирний час від голодної смерті тоді загинули мільйони людей — переважно, українські селяни (у міських поселеннях ситуація була дещо кращою, оскільки населення тут одержувало продовольчі картки, які хоч трохи отоварювалися продуктами). Цей небачений у світі голодомор забрав життя майже у третини всіх жителів УРСР. Померли переважно українці (в сільських місцевостях їхня частка становила 80—90 %).
Голод охопив і райони Російської Федерації з переважанням чи з високою часткою українців. Це була масова і дуже жорстока розправа з українськими селянством. Причиною голодомору стала політика сталінського режиму щодо українців як нації, а водночас і селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору селян проти комуністичної влади для забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення. Найбільше загинуло дітей і людей похилого віку, а також чоловіків, котрі гірше, ніж жінки, переносили голод (саме з початку 30-х років, а не від Другої світової війни, як про це часто пишуть, кількість чоловіків у радянській Україні (за даними перепису 1937 р.) була на 2,1 млн меншою, ніж жінок).
До українських голодоморів були безпосередньо причетні В. Ленін, Й. Сталін, В. Молотов, Л. Каганович, С. Косіор, В. Чубар. П. Постишев та інші.
У сусідній Західній Україні, яка була в ті роки під владою Польщі, Румунії і Чехословаччини, голоду не було.
Кількість померлих від голоду неможливо точно підрахувати. Різні дослідники називали цифри від 2,5 до 8 млн. жертв. За підрахунками Роберта Конквеста, автора книги “Жнива скорботи”, від голоду померли 5 млн. селян в Україні і ще 2 млн. за її межами. На початку 90-х років С. Кульчицький (Україна) і С. Максудов (США) спробували уточнити ці цифри на підставі щойно розсекречених матеріалів радянської демографічної статистики. За оцінкою Кульчицького, прямі втрати від голоду 1933р. в Україні коливаються в діапазоні від 3 до 3,5 млн осіб, повні втрати (з урахуванням зниження народжуваності) – від 4,4 до 5 млн. На думку Максудова, від голоду померли 4 - 4,5 млн. осіб, повні втрати становили 5,5 - 6 млн. Дослідники зробили висновок, що всі відомі людству випадки геноциду за своїми масштабами неможливо порівняти з тим, що скоїлося в Українській РСР на початку 30-х років. Голод 1933 р. – найстрашніший серед чисельних злочинів сталінщини.
Після голодомору минуло 76 років. Багато стерлося з пам’яті про ті страшні часи; більшість документів про голодомор не потрапили в архіви, а ті, які потрапили, не всі збереглися. Довгих 60 років у колишньому СРСР замовчували нашу трагічну історію. Залишилося небагато людей, які пам’ятають це лихоліття. Тому нам слід шукати і знаходити нові документи, матеріали, робити все для того, щоб про голодомор знали всі, щоб це більше ніколи не повторилося.
Приреченій на смерть Україні судилося вижити. Знову родить щедро засіяна мільйонами смертей земля. Голодомор 1932-33 років продовжують визнавати щоразу нові держави.
…Стерня. Стерня людської байдужості. Наїжачилася стражденна земля нею проти світу. Переореться, засіється, та не забудеться. Бо кожним колоском, бур’янцем і червоним маком стугонітиме в жилах, відбиватиме в скронях кров нації, яка вижила. Вижила і йде цією стернею, несучи на своїх плечах таку важку ношу пам’яті, уже 80 літ.
Трагедія 1932-33 років перебуває нині в центрі уваги не лише в України, а й усього світу. У цей скорботний день - день пам’яті жертв голодомору та політичних репресій, - ми у скорботі схиляємо голови перед мільйонами померлих і ненароджених наших земляків внаслідок нелюдської політики сталінського режиму.
В цей день по всій Україні запалять мільйони свічок на знак пам’яті про трагічне минуле нашого народу.
Це - наша спільна біль, наша спокута!

Сергій Степанишин

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.