Рівненський обласний народний тижневик
Заснований Уласом Самчуком у 1941 році,
відновлений Василем Червонієм у 1991 році
п'ятниця
22
вересня
Випуск
№ 1338 2017 рік
…І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України!

Тарас ШЕВЧЕНКО

Партнери

За Україну!

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ РІВНЯНИ ВІДЗНАЧИЛИ ГІДНО [Випуск № 938]

Вже традиційно в цей день, з ініціативи Української Народної Партії, Українського козацтва «Волинська Січ», Рівненської обласної організації Товариства «Просвіта» з нагоди 18 річниці Незалежності відбулися святкові заходи. Як і в попередні роки, у храмах Рівного було проведено Божественну літургію та подячний молебень, які очолив митрополит Рівненський і Острозький Євсевій. Українська церква молилася за Україну, процвітання її народу та добробут.

Представники Української Народної Партії, підрозділу Українського козацтва «Волинська Січ», Рівненської обласної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім.Тараса Шевченка разом з ветеранами Української Повстанчої Армії пройшли ходою центральною частиною міста.

По дорозі патріоти поклали квіти до підніжжя пам’ятника Климу Савуру та тисячам патріотів, замордованих у колишній обласній в’язниці НКВД. А на майдані Незалежності біля підніжжя пам’ятника Тарасові Шевченку відбувся мітинг за участю представників влади, керівників політичних партій та громадських організацій, депутатів місцевих рад.

З усіх виступаючих на мітингу найбільш предметними й проникливими (а було це зрозуміло з реакції рівнян, що слухали виступаючих, - авт.) виявилися виступи представників Української Народної Партії. А саме голови РОО УНП Світлани Ніколіної та голови фракції УНП в Рівненській обласній раді Олега Ковальчука.

Останньому взагалі довелося, в буквальному значенні, боротися за право виступити на Майдані із заступником голови ОДА Степаном Павлюком. Так вже склалося, що влада завжди боялася гострого слова представників опозиційної Української Народної Партії.

Зокрема, вийшовши до громади, пані Ніколіна звернулася до краян з такими словами: Дорогі земляки! 18 років тому, ясним погідним серпневим днем Україна отримала незалежність. Не подаровану від Бога, а вистраждану поколіннями українців, які гинули, починаючи з часів Петра І, у вічній мерзлоті Сибіру, які боролись за Україну без надії, навіть не сподіваючись, що колись постане НЕЗАЛЕЖНА ДЕРЖАВА УКРАЇНА.

ХХ століття було найбільш дієвим у цій боротьбі. Ми пережили три етапи національно-визвольних змагань. Перший — на початку століття, коли українські січові стрільці та просвітяни були готові покласти свою душу і тіло за свободу. Другим етапом стала боротьба Української Повстанчої Армії. Це була армія без держави. Це були люди, які в холодних криївках, голодні боролись за свою державу, знаючи, що швидше за все їхня боротьба буде безнадійною. Але якби не боролись вони, не було б нічого й 18 років тому.

20 років тому створились патріотичні організації, які зробили можливим третій етап становлення національного відродження. Проте, на жаль ,Україна не стала такою, якою її хотіли бачити вищезгадані покоління патріотів, оскільки при владі й досі залишаються колишні комуністи.

Ми, українці, навіть не помітили, як чужинці (якщо не по крові, то за духом) захопили економіку, культуру, інформаційну сферу, Церкву, землю, відвівши нам роль рабів «отечества чужого». Вони ніколи не дбатимуть про український інтерес, бо Україна для них - географія, а не історія.

Наші найбільші політичні сили працюють на чужі держави, наші основні претенденти на посаду Президента України з готовністю відгукуються на заяви Президента Росії Д.Медведєва і паплюжать свою державу на догоду чужій.

Україна в небезпеці!

Ми повинні зрозуміти, що ніякі зайди не створять нам процвітаючої держави, і лише ми, українці, самі можемо навести лад у своєму домі.

Лише всі разом ми зможемо подолати духовне невільництво, агресивне яничарство, роз’єднання нації, продажність псевдоеліти та збудувати державу, гідну тисячолітньої історії нашого народу. Ми це зробимо, бо є в Україні українці, є ми з вами, готові захищати свою державу і словом, і ділом!

24 серпня 1991 року є для України Днем, який назавжди увійде в історію держави. Після століть бездержавності нація виборола право будувати свою країну.

Це був час мрій про квітуче щасливе життя в українській Україні, де вишиванка, мова, прапор і герб - не лише символи, а сутність усього життя держави. Слава Україні! Героям слава!

Під час свого виступу голова фракції УНП в облраді Олег Ковальчук процитував слова владики Євсевія з його вранішньої проповіді у Свято-Покровському кафедральному соборі:

— Шановні Рівняни! Виступаючи сьогодні зі своєю проповіддю, владика Євсевій звернувся до нас із запитанням: «А чому ж ми так живемо?» Та тому, що заслужили на таке життя. Та тому, що не виконуємо того, що заповідав нам Господь. Тільки віра, надія, тяжка праця й виконання Божих заповідей зможуть зробити нашу державу процвітаючою європейською країною, де на усіх щаблях влади перебуватимуть українці, а Україна буде справді незалежною». Саме цього так палко жадав наш побратим Василь Червоній.

Натомість кожен громадянин держави сьогодні навпаки є залежним, приміром, від судової гілки влади, від безробіття, просто від волі чиновника. Українці, мов птахи, сьогодні «летять у теплі краї», бо на рідній землі не знаходять роботи. Розпадаються сім’ї. Ми не маємо права мовчати в той час, як в парламенті нами керують 300 інородців.

Один письменник сказав, що любов до феєрверків є вірною ознакою виродження нації. Тому, святкуючи, ми не повинні забувати про конкретні справи. До цього часу влада так і не спромоглася перепоховати останки тисячі замордованих більшовиками у в’язниці НКВД на вулиці Пушкіна українських патріотів. І ми маємо нарешті виконати наш патріотичний обов’язок і ми змусимо владу вчинити по-християнськи. Бо так має діяти будь-яка влада заради пам’яті полеглих і кращої долі майбутніх поколінь.

Впродовж вісімнадцяти років поспіль на цьому Майдані з нами завжди був, світлої пам’яті, Василь Михайлович Червоній — велика людина, котрій Україна боліла в серці. Прошу вшанувати його світлу пам’ять хвилиною мовчання (в цей час звідусіль лунають оплески, після чого наступає тиша, - ред.)...

А на завершення скажу: якщо кожен з нас, незалежно від того, якого кольору прапор, візьме трішечки любові до України від Василя Червонія, то повірте, Україна таки відбудеться! Слава Україні!

Найгірше учасники мітингу сприйняли виступи керівників обласних організацій Партії Регіонів та Соціалістичної Партії України — Василя Берташа та Леонтія Самчука. Громада зустріла їх свистом та вигуками «Ганьба!». Нічим не відзначився й виступ з папірця міського голови Володимира Хомка.

Також у День Незалежності у Рівному розпочали роботу шкільний ярмарок та виставка-ярмарок продукції кращих товаровиробників міста. Рівняни куштували сальце, шинку та рибу, хлібобулочні вироби і мед, огірки й помідори, а також замовляли короваї.

Майже 100 майстрів декоративно-ужиткового мистецтва представили свої роботи на «Алеї творчості», де рівняни могли придбати намиста з бісеру, в’язані гачком, українські стрічки та вишиті паски.

Не оминуло свято і парк культури та відпочинку ім. Тараса Шевченка. По обіді тут було особливо людно. У цей час малеча змагалася у різних конкурсах. Серед них і конкурс малюнку на асфальті, а також дитяче ралі на триколісних велосипедах «Веселі коліщата». Особливо було приємно споглядати на цілі сім’ї у вишиванках.

В місті до ночі лунала музика й вибухали святкові салюти на честь найважливішого свята сучасної України — Дня її Незалежності!

На превеликий жаль, цього року патріоти вже не змогли привітати з днем народження свого побратима Василя Червонія міцним рукостисканням і козацькими обіймами. Після служби Божої та мітингу вони прийшли на його могилу, помолилися за упокій його світлої душі, де кожен по черзі сказав про нього добрі слова.

І так буде щороку. Допоки житиме Україна, 24 серпня, ми завжди відзначатимемо День її Незалежності і віддаватимемо шану Василеві Червонію – видатному синові свого народу, який жив і творив заради України і українців. Слава Україні! Герою Василеві Червонію слава!

P.S. Аналізуючи ввечері, як місцеві телеканали висвітлювали відзначення Дня Незалежності, доводиться констатувати, що ні «Рівне-1», ні РТБ навіть не показали велелюдну колону членів УНП, котра під час хресного ходу йшла попереду усіх. Не згадали й про Василя Червонія. Натомість, як завжди, були засвічені В.Матчук та В.Хомко.

Олександр ДЖИГИРЕЙ

до статтей...

Стрічка новин

Вся стрічка новин

  Рівненський обласний тижневик „Волинь”
Всі права застережено ©2000 - 2011 рр.